Чечітка мала

вид птахів
Чечітка мала
Carduelis cabaret1.jpg

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Чечітка (Acanthis)
Вид: Чечітка мала
Acanthis cabaret
     Літо      Постійне проживання      Зима[1]

     Літо      Постійне проживання      Зима[1]
Синоніми
Carduelis cabaret
Carduelis flammea cabaret
Acanthis flammea cabaret

Чечітка мала[2] (Acanthis cabaret) — невеликий горобцеподібна птах, що належить до родини в'юркових (Fringillidae). Серед чечіток є найменшою та найбільш смугастою. Іноді її класифікують як підвид чечітки звичайної (Acanthis flammea), але нещодавно Британське орнітологічне товариство віднесло птаха до окремого виду. Птах населяє територію Європи, а також був інтродукований у Новій Зеландії. Багато особин мігрує взимку на південь, але за м'яких погодних умов на континенті, чечітку малу можна зустріти цілий рік на більшій частині ареалу.

Яйця чечітки малої

ТаксономіяРедагувати

Назва роду Acanthis походить від давньогрецького akanthis (назва невеликої, нині так і неіндентифікованої пташки), а cabaret — французька назва для виду в'юрків.[3]

Взаємовідносини між видами чечіток до кінця недосліджені.[4] Чечітка мала трапляється в згараях чечіток звичайних (підвид Acanthis flammea flammea) на півдні Норвегії, хоча це не призводить до істотного схрещування, але робити остаточні висновки поки зарано, адже симпатрія почалося нещодавно.[5]

ОписРедагувати

Птах невеликий, короткохвостий, 11,5 — 12,5 сантиметрів довжини з розмахом крил 20―22,5 сантиметрів та вагою 9―12 грам. Дзьоб короткий, конічної форми і різко загострений та має блідо-жовтий колір з темним кінчиком. Дорослий самець в основному зверху коричневий та має більш темні смужки. Самець має червоний лоб, чорне підборіддя і під час сезону розмноження рожевіє на грудях та обличчі. Обабіч має темні смужки, а черевце здебільшого білого коліру. На крилах має дві бліді смуги. Доросла самиця не має рожевого кольору на грудях і обличчі та характеризується меншою кількістю смужок. Молоді особини мають бліду голову без червоного затемнення та виділяються меншою кількістю чорного кольору на підборідді.

Найпоширеніший спів — це суворий металевий стакато «чуч-уч-уч-уч», який видається під час польоту або посадці. Птах також має тужливий сигнал тривоги.

Підвид Acanthis flammea flammeaсхожий до чечітки малої, проте є більшим та світлішим у нижній частині.

Поширення та середовище проживанняРедагувати

 
Самець у Шотландії
 
Самиця у Шотландії

Раніше птах зустрічався тільки в Ірландії, Великій Британії та частині Альп, але його ареал значно розширився в Центральній та Північній Європі в останні десятиліття. Гніздиться вздовж узбережжя Північного моря, від північно-східної Франції до Німеччини, а також у Данії, південній Норвегії та південно-західній Швеції. Альпійська популяція збільшилась та поширилась на сусідні регіони. Птах зараз гніздиться набагато східніше, аніж раніше, наприклад на півдні Польщі, у Словаччині та півночі Румунії.

Мігрує на короткі відстані, багато птахів проводять зиму в межах місць розмноження. Птахи, що мешкають в Альпах, часто перелітають на менші висоти. У Великій Британії птах стає більш поширеним взимку в низинних районах. Деякі британські птахи переміщуються на південь до материкової Європи, періодично досягаючи Іберії.

Цей вид вперше був завезений до Нової Зеландії у 1862 році до міста Нельсон.[6] Найчастіше зустрічається на Південному острові на великих висотах, хоча пташка колонізувала і багато офшорних островів. Також птах поширився на австралійській території острова Маккуорі і траплявся як бродячий на острові Лорд-Гав.

Чечітка мала найчастіше замешкує рідколісся, скреб, орні землі та дюни. Її розповсюдженню посприяло збільшення хвойних насаджень.

ПоведінкаРедагувати

Це соціальний птах, який зазвичай тримається в зграях. Живиться переважно на деревах, але також харчується і на землі, особливо взимку, оскільки тоді запас насіння зменшується. Раціон переважно складається з дрібного насіння, здебільшого з берези, вільхи та злакових. Також їдять фрукти, бруньки та безхребетних.

Пари для розмноження утворюються наприкінці зими. Кілька пар часто гніздяться разом у розрізненій колонії. Гніздо у формі чашки будує самиця, як правило, на чагарнику або дереві. Гніздо складається з гілочок та стебел рослин, із внутрішнім шаром коріння, трави, моху, листя та іншої рослинності та підкладкою з пір'я, шерсті та волосся. Самиця відкладає від двох до семи яєць. Яйця мають блідо-синій або зеленуватий колір з червонуватими або коричневими плямами і прожилками. Чечітка мала висиджує яйця протягом 12 –15 днів. Під час висиджування яєць самицю годує самець. Новонароджених птахів годують обидвоє батьків.

ПриміткиРедагувати

  1. Map derived from Snow & Perrins Birds of the Western Palearctic and several national bird atlases.(англ.)
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London, United Kingdom: Christopher Helm. с. 29, 82. ISBN 978-1-4081-2501-4. (англ.)
  4. Seutin, G.; Ratcliffe, L. M.; Boag, P. T. (1995). Mitochondrial DNA homogeneity in the phenotypically diverse redpoll finch complex (Aves: Carduelinae: Carduelis flammea - hornemanni). Evolution 49: 962–973. doi:10.2307/2410418. (англ.)
  5. Sangster, George; Knox, Alan G.; Helbig, Andreas J.; Parkin, David T. (2002). Taxonomic recommendations for European birds. Ibis 144 (1): 153–159. doi:10.1046/j.0019-1019.2001.00026.x. (англ.)
  6. Redpoll. NZ Birds website. 21 вересня 2005. Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 2020-22-06. (англ.)

Цитовані текстиРедагувати

  • Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998) Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати