Частівка

(Перенаправлено з Частівки)

Частівка, дрібушка[1] (рос. частушка) — коротенька римована пісня, переважно жартівливого або сатиричного змісту, часто імпровізована, здебільшого чотиривірш.

За своєю музичною будовою частушка створена не для хору голосів, а для окремої особи, для вираження швидкоплинних почуттів, швидкоплинних настроїв і переживань[2].

Історичний розвиток і тематика ред.

Так звані частушки перейняли національну традицію українських танечних пісень, а в радянську епоху перебрали на себе і російську назву, і зовсім інший зміст.[3]

Походження терміну пов'язується з російським словосполученням «частые песни» (або від слова «частина» рос. частица — частинні пісні), тобто народна поезія швидкого ритму, яке, вважається, вперше запропонував російський письменник Гліб Успенський (1843 — 1902), а от походження частівки як явища (жанру) не з'ясоване. Ймовірно все-таки, частівки були «запозичені» росіянами з фольклору угромовних народів Поволжя, де цей жанр відомий здавна.

1901 рік ред.

Достеменно відомо, що наприкінці XIX століття російські частівки — вже надзвичайно популярний жанр пісенної творчості, елемент сільської мас-культури. Втім, наприклад відомий радянський етнограф і фольклорист Д. К. Зеленін в одній з перших своїх наукових робіт описує частушку як нове́ явище в російській культурі на само́му початку XX століття[4].

1913 рік ред.

Автор книги В. И. Симаковъ, Сборник деревенских частушекъ (Архангельской, Вологодской, Вятской, Олонетской, Пермской, Костромской, Ярославской, Тверской, Псковской, Новгородской, Петербургской губерний) [2] в своїй книзі виданій в 1913 році проводить такий тематичний поділ дрібушок (рос.):

1. Бєсєди і вєчєрінкі
2. Любовь
3. Любовь на пєрєбой
4. Раздор мілих
5. Бабьі пєрєсуди, сплєтні
6. Сатіра
7. Наряди
8. Отци і дєті
9. Нєудачная любовь
10. О замужествє і в замужествє
11. В чужую дальнюю сторонушку

12. В чужих людях
13. Сиротство
14. Солдатчина і молодєц
15. Солдатчина і дєвушка
16. Подружкі товарушкі
17. Дєрєвєнская вольніца
18. Хуліганщіна
19. О вінє і пьянствє
20. Злободнєвния
21. Плясовиє і шуточния
22. Гаданія, суєвєрія, предразсуткі, рєлігія

1917 рік ред.

Великої популярності частівки набули після 1917 року, коли з одного боку були засобом ідеологічного впливу та пропаганди молодої радянської держави, а з іншого — елементом народної культури, у якому знаходили відображення нагальні життєві події і проблеми, часто несприйняття офіціозу. Така ж ситуація збереглася і у подальші 50 — 90 роки.

До основних тем частівок історично належать любовна й сімейно-побутова тематика. Однак з часом частівки набувають переважно антирелігійного (до середини XX ст.), соціально-побутового і пізніше суспільно-політичного змісту.

У СРСР народні частівки — нерідко реакція людей, і не завжди позитивна, на дії радянської влади, новини як внутрішньо-, так і зовнішньополітичні:

х х х
Сидить Ленін на горі,
А Сталін в болоті — : Що зробили куркулеві,
Те буде й голоті.
х х х
Когда Ленин умирал,
Сталину наказывал:
«Много хлеба не давай,
Мясо не показывай».
х х х
Хотіли стать хазяями
При совітській владі,
Як залишимось живими,
То будемо раді.
х х х
Как-то Брежнев и Подгорный
Напились вдвоем «Отборной».
Утром встали с пьяной рожей,
Водку сделали дороже.

Частівки були і є елементом не тільки загальнонародної культури, а й складовою субкультур — студентства, робітничого класу, частиною дитячого фольклору.

Слід наголосити, що частівка, на відміну від деяких інших жанрів фольклору, лишається живим і навіть розвивається у наш час. Зокрема, у частівках знайшли своє відображення перебудова, розвал СРСР тощо. Сьогодні частівки — елемент як маскультури, так і російської професійної культури, нерідко використовуються у своїй творчості відомими гумористами і пародистами. Іноді частівки професійних виконавців називаються куплетами, відповідно їх автори і виконавці — куплетистами.

Поширення і поетичні форми ред.

Частівки — один з найпоширеніших видів народнопісенної і музичної творчості росіян, зрідка зустрічається у фольклорі українців і білорусів, є традиційним і дуже поширеним у фольклорі народів Поволжя та Уралу, як угро-фінських (комі, мордва, марійці тощо), так і тюркських (чуваші), частково народів Сибіру; у неслов'янських народів має свої назви — наприклад, такма́к у марійців[5] або кожанна́р в тувинців[6].

Вірш частівки — хореїчний, строфа — дво- і чотирирядкова. Найпоширенішою є монологічна форма з однією парою рим. Частівці притаманне використання засобів виразності мови. Нерідко у частівках вживається ненормативна лексика.

Музичною основою частівок є короткі одночастинні, рідше — двочастинні мелодії. Найчастіше (при муз.супроводі) частівки виконуються під акомпанемент балалайки та гармоні, часто співаються без інструментальної підтримки. У поволзьких народів майже завжди частівки носять танцювальний (плясови́й) характер.

Зазвичай частівки односюжетні, вони акцентують на якомусь одному моменті, події. Їх характерними рисами є злободенність, документальність, лаконічність, тобто вміння декількома словами у два поетичні рядки повідомити про якісь актуальні подію, явище, рису людського характеру тощо.

х х х
Нє пойду я в лєсік тьомний -
Йолочка нагнулася;
Нє пойду я на вєчєрку -
Девушка надулася.[2]
х х х
Ето, дєвушкі, нє мода -
Под полой ходіть домой!
Настоящая-то мода -
С вєчєріночкі — одной.[2]

Українські частівки ред.

В Україні українські частівки є радше копіюванням російської традиції, проте вони є окремим жанром українського пісенного фольклору, водночас на користь несталості частівки як жанру варто відзначити, що в українській мові є багато інших народних назв для подібних жартівливих коротеньких пісень — витребеньки, дрібушки, триндички та інші.

В українських частівках відобразилися са́ме почуття і реалії українського народу, його злободенні проблеми, болі і переживання:


Шана великому Кобзареві —

х х х
Хвала й слава Кобзареві
Од роду й до роду,
Що сміливо кликав люд
Битись за свободу.
х х х
Мов троянда, розквітає
Вільна Україна,
Народ повік не забуде
Великого сина.

Соціальні потрясіння 20-30 років XX століття і Голодомор 1932 — 33 років

х х х
Одна лата, два кулі — : Записало в куркулі,
Описало всі горшки
І загнало в Соловки.
х х х
Ой за князів Кочубеїв
Хліба вистачало,
А як прийшли безштаники,
То його не стало.
х х х
Ой Постишев, вражий сину,
Всохли б тобі руки,
Як ти віддав Україну
На голодні муки.

Екологія і забруднення навколишнього середовища

х х х
Кароокій Лілії
Носить білі лілії,
А ще квіти сизі,
Що в Червоній книзі.
х х х
Із забрудненої річки
Рибака позвав в'юнець:
Ти злови мене скоріше,
Бо вже тут мені [кінець].

Українські частівки близькі до значно популярнішого жанру українського фольклору — до коломийок.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. В. Г. Дубровський Словник московсько-український // Рідна мова — Київ: 1918. с. 542
  2. а б в г В. И. Симаковъ, Сборник деревенских частушекъ (Архангельской, Вологодской, Вятской, Олонетской, Пермской, Костромской, Ярославской, Тверской, Псковской, Новгородской, Петербургской губерний), — Ярославль, Типография К. Ф. Некрасова, 1913. С.:663
  3. Давидюк В. Ф., Вибрані лекції з українського фольклору (в авторському дискурсі): навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. Вид. третє, виправл., доп. і перероб. / В.Ф. Давидюк. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2014. — 448 с. ISBN 978-617-517-182-0 (стор.: 297)
  4. Зеленин Д. К. Новые веяния в народной поэзии // Вестник воспитания, 1901, № 8, стор. 86—98
  5. Музичний фольклор Уралу — сайт «Уральська історична енциклопедія», Інститут історії та археології РАН Уральське відділення. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 17 травня 2008. 
  6. Очерки тувинского фольклора, Кызыл, 1976

Література ред.

Посилання ред.