Монолог

Монолог — форма мовлення, витворена внаслідок активної мовленнєвої діяльності адресанта, розрахованої на пасивне і опосередковане її сприйняття адресатом. Компонент художнього твору, що становить мовлення, яке звернене до самого себе чи інших (мовлення від 1-ї особи), на відміну від діалогу.

У літературознавстві — літературний прийом для зображення внутрішнього світу персонажа художнього твору, створення його психологічного портрета.

Роль драматургічного монологічного мовлення в історичному зрізі

А епоху античності монолог у драматургії відігравав важливе значення. Його зокрема використовували в комедіях як звернення зору до глядачів або ж у трагедіях як ліричні відступи хору до глядачів. У період класицизму специфіку монологу розробляли поетики, що зазначали обставини дії, окреслювали повноту переживань і поглядів персонажів. У добу просвітництва значення монологу посилилося. На перший план у цей період виходив не текст п'єси, а гра акторів, що особливо увиразнювалася за допомогою їх монологічного мовлення. У ХХ столітті набрала популярності монодрама, тобто вистава одного актора, основа якої — суцільний монолог із доповненням декорацій і спецефектів.

Особливості монологу

Синтаксично монолог є більш складною формою мовленнєвої комунікації, аніж діалог.

Характерні синтаксичні ознаки монологу:

• текстова розлогість із загальною структурною цілісністю;
• тематична змістовність;
• композиційна завершеність;
• чітке граматичне оформлення;
• наявність складних чи ускладнених речень.

Монолог наближається до письмового мовлення. Невербальні компоненти використовують у монолозі обмежено.

Класифікація монологічного мовлення

Флорій Бацевич подає таку типологію монологів:

• за формою втілення: внутрішнє, зовнішнє;
• за способом організації: приватне, публічне;
• за сферами вжитку: дружнє, офіційне;
• за жанровою належністю: художній монолог, ораторське мовлення, побутова розповідь тощо;
• за функційно-комунікативною належністю: розповідь, міркування, доповідь, переконування тощо;
• за ситуативними особливостями комунікації: безпосередньо контактне, опосередковано-контактне — радіо, телевізійне;
• за генетичними ознаками: імпровізоване, підготовлене.

Стилістичні різновиди монологу: розповідь, роздум, міркування, сповідь, спогад тощо.

«Лексикон загального та порівняльного літературознавства» подає таку типологію монологів:

• монолог-оповідь — у якому герой оповідає про дії, що вже відбулися або можуть бути зображені безпосередньо;
• ліричний монолог — у якому подано момент із життя героя, пов'язаний із сильними переживаннями чи серйозними роздумами, сповнений емоцій, спостережень, загадок, рефлексій, марень чи фантазій;
• монолог-роздум — у якому герой, який стоїть перед дуже складним вибором, викладає сам собі аргументи «за» і «проти» та ухвалює рішення;
• авторський монолог — у якому автор звертається до читача, публіки (один зі проявів — репліка);
• внутрішній монолог — у якому герой говорить усе, що йому спадає на думку, не дбаючи про логіку висловлювання, закінченність фраз тощо; зображення емоційного стану є єдино бажаним ефектом;
• ораторський монолог — лекції, судові, політичні тощо виступи перед публікою; основним призначенням є інформування, навчання й переконання; базований на законах ораторського мистецтва, що виявляється в стилі, лексиці й аргументації;
• обрядовий монолог — молитва, монолог священнослужителя будь-якої віри, звернений від себе чи від імені вірних до Бога; побудований згідно з канонами тієї чи тієї віри.

Приклади монологів у художній літературі

• Спілкування героя новели Володимира Винниченка «Момент» із читачами:

«—Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам'ятаєте, що то таке весна? Пам'ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам'ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!.. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось... З ким?».

• Внутрішнє мовлення героя етюду Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні»:

«Я волочу втомлені ноги поміж сірими меблями, a за мною тихо волочиться моя згорблена тінь. Голова снує думки. Про що я думаю? Я думаю про щось чуже, стороннє, неважне, a проте тямлю, що я не забув свого горя. Якісь голоси говорять у мені».

Із-поміж інших відомих монологів у художній літературі — монологи Фавста («Фауст» Й. Ґете), Ромео («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра), Мерсо («Сторонній» А. Камю), Міріам («Одержима» Лесі Українки), Катерини (однойменна поема Т. Шевченка) тощо.

Найяскравіше внутрішній монолог був використаний у романі «Улісс» Дж. Джойса та став відомим як потік свідомості.

Див. також

• Розмова
• Діалог

Література

• Основи мовленнєвої діяльності. Автори - А.П.Загнітко, І.Р.Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001. – Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. – 56 с. ISBN 966-7517-14-4.
• Леонтьев А.А. Язык, речь, речевая деятельность. – М ., 1969.
• Львов М.Р. Основы теории речи. – М., 2000.

Посилання

• Монолог // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 311-318.
• 563/mode/1up?view=theater Естрадний монолог; Ліричний монолог // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 352; 563.
• 572/mode/1up?view=theater Монолог; Цитований монолог // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 73; 572.
• Монолог // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 345. — 634 с.
• Володимир Винниченко. Момент: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=2935 [Архівовано 13 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Михайло Коцюбинський. Цвіт яблуні: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=2548 [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.]