Роман Циганка (нар.1778 — пом.1830) — осавул Усть-Дунайського Буджацького і Дунайського козацьких військ.[1]

Циганка Роман
Народився 1778(1778)
м.Плисків, Річ Посполита
Помер 1830(1830)
Російська імперія
Діяльність військовий, козацький депутат, агітатор(агент з вербування)
Військове звання полковий осавул
Конфесія православ'я

ЖиттєписРедагувати

Роман Циганка народився в 1778 р. у місті Пліскові “ще за Польщі”. Разом з дядьком зайшов за сіллю “на солоні озера біля Кілії”, а потім пішов до турецьких запорожців. Пізніше одружився в Галаці з “волоською донькою Акулиною”.[2]

На початку ХІХ ст. перебував у Задунайській Січі.

В кінці 1806 р. — початку 1807 р. був серед задунайських запорожців при турецькому назирі(управителю) у фортеці Браїлів.[3]

1807 р. — мешкав в м.Галаці, де мав свій будинок, лавку, займався торгівлею. Там записався до Усть-Дунайського Буджацького війська.

Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-1812 років.

Р.Циганка, як агент з вербування, брав активну участь в агітації та переселенні задунайців в межі Російської імперії.[4]

1820 р. був серед тих старшин і козаків, що заснували село Акмангит[5], де за їх проектом мали розташовуватись Січ і Кіш.

У 1828 р. прийнятий на службу до Дунайського козацького війська, командував пішим полком, постачав війську зброю.

Брав участь у ліквідуванні чуми в м.Ізмаїлі.

Цікаві фактиРедагувати

  • Усть-дунайці, як колишні задунайські запорожці, знали, що на рівнині навколо Браїлова розташовувались досить заможні турецькі села, процвітання їх О.Ф.Ланжерон приписував виваженій політиці браїлівського паші. 1807 р. група усть-дунайців награбувала у турецького населення Браїлова 70 овець, 60 голів рогатої худоби, а Бучинський(кошовий усть-дунайських козаків) разом з осавулом Романом Циганкою продали всю цю худобу за 246 левів[6] і привласнили гроші.[7]
  • 1828р. (на початку війни) буджацькі козаки через своїх депутатів Чорнобая та Циганку вимагають прав козаччини 1807р., вони принесли Воронцову заховані з 1807 року документи — це оригінал маніфеста Міхельсона та уповноваження Підлісецькому на формування Усть-Дунайського Буджацького війська. Ці документи, з погляду колишніх запорожців, забезпечують їх право автономії козаччини. 21 рік берегли вони ці документи і вважали їх дорогим скарбом, ховали в Бессарабії до слушного часу.[8][9]

ПриміткиРедагувати

  1. Козацтво на півдні України. Кінець XVIII-XIX століття (2000) (К 59). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2020-04-10. 
  2. Бачинська О. Українське населення придунайських земель XVIII - початок XX ст (2002) (Б 32). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2020-04-16. 
  3. Бачинська, О.; Мацюк, Д. (2013). Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії. Чорноморська минувшина (8). с. 144–149. Процитовано 2020-04-10. 
  4. Повернення задунайських козаків в межі Російської імперії на початку ХІХ ст. - О.С. Ложешник - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2020-04-16. 
  5. Участь полкового осавула Романа Согутчевского та значкового товариша Гаврила Вареника в осадженні усть-дунайських буджацьких козаків - Аліса Ложешник - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2020-04-10. 
  6. лев - грошова одиниця
  7. Бачинська, Олена (2006). ЗАПОРОЗЬКІ ЗАЛОГИ НИЖНЬОГО ПРИДУНАВ’Я У РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІЙ ВІЙНІ 1806-1812 рр. (за біографіями задунайських козаків). Чорноморська минувшина (uk) 0 (1). с. 39–48. ISSN 2519-2523. doi:10.18524/2519-2523.2006.1.158824. Процитовано 2020-04-10. 
  8. 1929, Книга 34 (Травень-Червень) - «Україна» - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2020-05-03. 
  9. Бачинський А. Д. Задунайська Січ (1998) (Б 32). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2020-05-03. 

Джерела і літератураРедагувати

Бачинська О.А. «Дунайське козацьке військо 1828-1868»[1], Одеса «Астропринт», 1998.