Відкрити головне меню
Хурма
Diospyros whyteana
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Вересоцвіті (Ericales)
Родина: Ебенові (Ebenaceae)
Рід: Хурма (Diospyros )
L., 1753
Типовий вид
Хурма звичайна (Diospyros lotus)[1]
L., 1753
Види
Понад 700
(докладніше див.
Список видів роду хурма)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Diospyros
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Diospyros
EOL logo.svg EOL: 40060
IPNI: 14446-1
ITIS logo.svg ITIS: 23853
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13492
Fossilworks: 54724

Хурма́ (Diospyros) — рід рослин родини Ебенові. Характерний для тропіків, лише кілька видів походять з помірного поясу. В роді налічується декілька сотень (за даними спільного інтернет-проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List» — 725[2]) видів листопадних або вічнозелених дерев і кущів (докладніше див. Список видів роду хурма). Хурмою також називають плоди цього роду.

Зміст

ПоширенняРедагувати

Це рід теплолюбивих рослин і тому широко поширених в багатьох країнах Євразії, Америки, в Австралії і навіть на півдні України. Усього за деякими даними налічується більше 500 різновидів хурми. А до найвідоміших в наших краях відносять терпку кавказьку, нетерпку японську і солодку шоколадну, відомішу як корольок. За формою нагадує яблуню, а її оранжеві чи червоні плоди здалека здаються апельсинами.[3]

В Україні хурма на підщепі сорту Віргінська може вирощуватись у відкритому ґрунті, але це досить ризиковано.

НазваРедагувати

Латинська назва роду, Diospyros, має грецьке походження й може бути витлумачена як «їжа богів», інше значення — «божественний вогонь».

У руську мову слово «хурма» потрапило з фарсі (перської), де у ориґіналі звучить як перс. خرمالو‎ kẖrmạlw «хормалю» — тобто фінікова слива. Само слово «хорма» (хурма) на фарсі «перс. خرما‎» означає фінік, слово «алю» (перс. آلو‎) — сливу. Назва «хормалю» первісно відносилось до хурми кавказької. В'ялена хурма на смак дуже схожа на фініки, звідси й пішла назва хурми кавказької на фарсі. Потім та назва поширилась на инші види хурми, у тому числі й на східну («японську» або «китайську»).

Види з їстівними плодами можуть називати: «дикий фінік», «фінікова слива».

Ботанічний описРедагувати

 
Плоди центральноамериканського виду Diospyros digyna (чорна сапота)

Невеликі дерева чи кущі.

Листя — просте, чергове.

Плід — м'ясиста ягода, що містить до 10 насінин. Це велика солодка ягода з соковитою серцевиною і шкіркою оранжевого, червоного або жовтого кольору, масою від 100 до 500 грам. Плоди хурми часто поділяють на дві категорії: в'яжучі на смак (при дозріванні ця властивість плоду зникає) і не в'яжучі. Незрілий плід гіркий через присутність в ньому великої кількості дубильних речовин.[3] Японці називають плід хурми «плодом із плодів».[3] Зріла хурма, як правило, досить м'яка, яскраво-оранжевого кольору з коричневими листочками. Чорні крапки і плями на плоді говорять про те, що він вже почав псуватися. Стиглу хурму можна тримати в холодильнику, а заморожену зберігати до півроку, нестиглі плоди, навпаки, варто потримати в теплі до дозрівання. Уникайте при зберіганні пошкодження поверхні плодів, інакше вони швидко згниють.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Diospyros L.. Tropicos ((англ.)). Міссурійський ботанічний сад. Процитовано 25.03.2019.  (англ.)
  2. Список видів роду Diospyros. The Plant List ((англ.)). Royal Botanic Gardens, Kew & Missouri Botanical Garden. Процитовано 25.03.2019. 
  3. а б в (рос.)Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

ПосиланняРедагувати