Вікіпедія

Християнське головне покривало

Практика покривання голови християнками

Християнське головне покривало (покриття), християнське жіноче покривало (покриття), жіноче покривало на голову, жіноче покриття голови, жіноче молитовне покривало, покривало (покриття) для ангелів, християнська покривало — практика покривання голови жінками різних християнських віросповідань. Християнки, що притримуються православного, католицького, англіканського, лютеранського, кальвіністського та методистського віровчень, носять головне покриття під час публічного богослужіння (хоча деякі жінки, що належать до цих традиці, також можуть носити головний убір поза церквою),[1] тоді як інші вважають, особливо християни, що відносяться до анабаптистського віровчення, що жінки мають носити головні покривала постійно.[2] Постанова щодо жіночого покриття голови для «молитви та пророцтва» «для Ангелів» є знаком «влади чоловіка над жінкою», затверджена словами апостола Павла в 1 Коринтян 11:2-6.[3] Практика жіночого головного покриття для скромності засвідчена в Святій Усній Традиції. В 1 Коринтян 11:13-16 у якості аргументу для молитовного покриття голови Павло вказує, на те, що природа вчить жінок мати довге волосся (а чоловіків навпаки — стригти волосся). Більшість біблійних дослідників вважали, що «вірші 4-7 стосуються буквального покривала, або покривала з тканини» для «молитви та пророцтва», а вірш 15 — щодо довгого волосся жінки для скромності.[4] За сучасності на Заході, незважаючи на те, що головне покриття практикувалось багатьма християнками впродовж стародавнини, середньовіччя та нововіччя[5], серед численних сповідань це правило нехтується, або вважається необов'язковим. Хоча анабаптистські віросповідання радикальної реформації продовжують виконувати постанову апостола Павла. Молитовне покриття голови продовжує залишатися обов'язковим правилом в Україні, Румунії, Росії, Ефіопії, Індії, Пакистані, Південній Кореї та в інших частинах світу.[6] Стиль християнського покриття голови залежить від регіону.

Українська православна християнка в Києво-Печерській лаврі. Віруючі жінки повинні закривати голову, входячи до церков та монастирів.
Хвиляста намітка показана на «Портреті жінки», близько 1430—1435, Роберта Кампіна (1375/1379–1444), Національна галерея, Лондон. Тканина чотиришарова, а шпильки, що утримують її на місці, видно у верхній частині голови.

Історія ред.

Рання Церква ред.

 
Фреска вкритої християнки, 3 сторіччя.

Християнське головне покривало широко застосовувалося жінками ранньої Церкви і це засвідчено численними письменниками протягом перших сторіч християнства. Климент Олександрійський (150—215), ранній богослов, писав: «Жінка і чоловік повинні ходити до зібрання пристойно одягненими… адже це є бажанням Слова, оскільки постановлено для неї молитися покритою».[7] Климент Олександрійський (бл. 150 — бл. 215) пише про покриття: «Також було заповідано, щоб голова була покрита, а обличчя закрито, бо краса є для людей пасткою. Також не годиться жінці прагнути зробити себе помітною, використовуючи фіолетове покривало». Ранньохристиянський письменник Тертуліан (150—220) пояснює, що коринфська церква продовжує практикувати покриття голови, — після 150 років від написання апостолом Павлом 1-го листа до Коринтян. Він засвідчив: «Так само і коринтяни розуміли [Павла]. Насправді в цей день коринтяни покривають своїх дівчат. Те, що вчили апостоли, те схвалюють їхні учні»[8] Інший вчитель, Іполіт Римський (170—236), даючи вказівки щодо церковних зборів, сказав: «…нехай усі жінки мають голови, покриті непрозорою тканиною…»[9] «Рання церковна історія свідчить, що в Римі, Антіохії та Африці звичай [носити покривало] став нормою [для Церкви]».[10] Оріген Олександрійський (бл. 184 — бл. 253) писав: «Є ангели посеред нашого зібрання… ми маємо тут подвійне зібрання, одне з людей, інше з ангелів… А оскільки присутні ангели… жінкам, коли вони моляться, наказують накривати голову через цих ангелів. Вони допомагають святим і радіють у Церкві». У другій половині III сторіччя жінки, які моляться з покритими головами, згадується як церковна практика святим Вікторином у своєму коментарі на Апокаліпсис Івана.[11]

Пізніше, у IV сторіччі, Константинопольський патріарх Іван Золотоустий (347—407) заявив, «…справа щодо того, чи потрібно накривати собі голову, була законодавчо закріплена природою (див. 1 Кор 11:14–15). Коли я кажу „природа“, я маю на увазі „Бог“. Бо саме він створив природу. Отже, зауважте, яка велика шкода від перекидання цих меж! І не кажіть мені, що це малий гріх».[12] Єронім Стридонський (347—420) зазначив, що капелюх на волосся та молитовну хустку носять християнки в Єгипті та Сирії: «не ходять з непокритими головами наперекір наказам апостола, бо вони носять щільно прилягаючу капелюх та покриття».[13] Аврелій Августин (354—430) пише про головне покривало: «Навіть у заміжніх жінок не приходить відкривати волосся, оскільки апостол наказує жінкам тримати голову вкритою».[14] Ранньохристиянське мистецтво також підтверджує, що в цей період жінки носили головні убори.[15]

Середньовіччя та нововіччя ред.

Принаймні до 18 сторіччя носіння головного покриття вважалося звичним для християнок у середземноморській, європейській, близькосхідній та африканській культурах, як на людях, так і на зібранні.[16] Жінка, що не вкривала голову, трактувалася як «повія або перелюбниця».[17] В Європі закон передбачав, що публічне відкриття жінками свого волосся, було свідченням їхньої подружньої невірності.[18]

Сучасна практика ред.

Стилі ред.

Регіон Головний убір, одягнений як християнське покриття голови Зображення
Україна, Молдова, Румунія очі́пок, чепець, каптур, капор, керпа
 
Селянська жінка. 1843. Тарас Шевченко
 
хустка
 
 
Іспанія, Латинська Америка, Східна Європа, Росія мантілья[19]
 
Індія, Пакистан дупатта[20]
 
Сполучені Штати Америки бонне (серед багатьох анабаптистів та консервативних квакерів), широкі капелюхи (на півдні США)[21]
 
 

Традиція ред.

Східне християнство ред.

 
Російські старовірки за пасхального ходу у сельці Єлізарово, Орєхово-Зуєвському районі Московської області 2 травня 2008 року

Деякі православні, східні католицькі, та східні православні церкви вимагають, щоб жінки прикривали голови, перебуваючи у церкві; прикладом такої практики є Російська православна церква.[22] В Албанській православній церкві християнки часто носять білі вуалі з відкриттям для очей; більше того, у ній на церковних службах жінки сидять окремо від чоловіків за ґратчастими перегородками.[23]

Жінки, зі старообрядців, носять непрозорі християнські покривала голови, а заміжні старовірки мають в'язаний боннет, що відомий як повойник.[24]

В інших випадках вибір може бути особистим, або різнитися в межах країни чи юрисдикції. Протягом ХХ сторіччя серед східних православних жінок Греції практика носіння головного убору в церкві поступово занепала. У Сполучених Штатах звичай може різнитися залежно від конфесії, громади та походження цієї громади. Католички Південної Кореї продовжують покривати голови.[6]

Православне духовенство всіх рівнів має головне покриття, іноді з вуаллю у черниць, або безшлюбних, що надягаються, або знімаються у певні моменти служби.

Православні черниці носять головне покриття — апостольник, що носиться постійно, і є єдиною частиною чернечої звички, що відрізняє їх від православних чоловіків-ченців.

Західне християнство ред.

 
Покриття голови у Відновленій реформатській церкві Дорнспійка у голандській провінції Гелдерланд
 
Жінки-служниці з покритими головами в Моравській церкві подають хліб у своїй громаді на святкуванні вечері любові

У Західній Європі та Північній Америці на початку 20 сторіччя жінки деяких основних християнських конфесій носили головні покривала під час церковної служби.[25] До них належало багато англіканських,[26] баптистських,[27] католицьких,[28] лютеранських,[29] методистських,[30] пресвітеріанських та інших церков.

Латинська церква одностайно трималася жіночого головного покривала до нового Кодексу канонічного права 1983 року. Історично склалося так, що католички повинні були покривати вуаллю голову для участі в причасті за рішенням Соборів в Автуні та Анже.[31] Подібним чином, 585 року Синод Осеру (Франція) заявив, що католички мають носити головний убір під час Святої Меси.[32][33] Синод Риму 743 року заявив, що «жінка, яка молиться в церкві без покриття її голови, наносить сором на свою голову, за словом апостола,[34] - позиція, яку згодом підтримав Папа Миколай I у 866 році, щодо церковних служб.»[35] За Середньовіччя Тома Аквінський (1225—1274) вказав, що «чоловік, що існує під Богом, не повинен мати покриття, щоб показати, що він безпосередньо підпорядкований Богу; але жінка повинна носити покривало, щоб показати, що крім Бога вона є природно підпорядкована іншому».[36] У Кодексі канонічного права 1917 року вимагається, щоб жінки покривали голову в церкві. У ньому говорилося: «Однак жінки повинні мати прикриту голову і бути скромно одягненими, особливо коли вони наближаються до Господнього столу».[37]

Мартін Лютер, протестантський реформатор, закликав дружин носити покривало на громадських богослужіннях.[38] Загальні рубрики Євангельської лютеранської синодичної конференції Північної Америки, що містяться в «Лютеранській літургії» у розділі «Головні убори для жінок» стверджують: «Це похвальний звичай, заснований на заповіді Біблії (1 Кор. 11:3-15), щоб жінки носили відповідне покривало для голови в церкві, особливо під час богослужіння».[29]

Жан Кальвін, засновник реформатських церков, та Джон Нокс, засновник Пресвітеріанської церкви, закликали жінок носити головні покривала під час громадського поклоніння. Засновник методизму Джон Веслі вважав, що жінка, «особливо на релігійних зборах», повинна «мати на собі покривало».[39][40]

У країнах Східної Європи та Індостану, майже всі християнки на церковних службах носять покривала для голови.[41][42] У Сполученому Королівстві жінки часто носять християнські головні убори на офіційних релігійних службах, таких як церковні вінчання.[43][44][45] У богослужінні, в деяких частинах західного світу багато жінок почали носити капелюшки (бонети) в їх головних уборах, а пізніше, капелюшки почали переважати.[46][47] Кінцево, в Північній Америці та деяких частинах Західної Європи, ця практика почала занепадати,[25][48] з деякими винятками, включаючи християн, які носять просте вбрання, такі як консервативні квакери й більшість анабаптистів (в тому числі меноніти, гуттерити,[49] старонімецькі баптистські браття,[50] апостольські християни та аміші). Моравітські жінки, особливо служниці, носять мереживне покриття голови, що називається «гаубе».[51] Католики-традиціоналісти, а також багато консервативних християн святості, які практикують доктрину зовнішньої святості, також практикують прикриття голови[52] окрім Лаестадської лютеранської церкви, плимутські браття, а також більш консервативні Шотландські та Ірландські пресвітеріанські та Голландська реформатська церкви. Деякі віруючі жінки в Церквах Христа теж прикриваються. П'ятидесятницькі церкви, такі як Церква нашого Господа Ісуса Христа апостольської віри, цейлонська П'ятидесятницька місія, Християнська конгрегація та індійська Асамблея церкви віруючих, також спостерігають за прикриттям голови жінок.[53][54]

Монахині римо-католицьких, лютеранських та англіканських церков часто носять покривало, як частину свого релігійного звичаю.

Східне християнство ред.

 
Коптська православна християнка в головному покритті та харабасі (1918)

Коптки історично закривали голову та обличчя на публіці та в присутності чоловіків.[55] У XIX сторіччі міські християнки та мусульманки вищого класу Єгипту носили одяг, що включав головне покривало та бурку (муслінове полотно, що закривало нижній відділ обличчя — носа та рота).[56] Назва цього одягу, harabah, походить від ранньохристиянської та юдаїстської релігійної лексики, що може вказувати на походження самого одягу. Незаміжні жінки зазвичай носили білі покривала, тоді як заміжні — чорні. Практика почала занепадати на початку 20 сторіччя.

Біблійна основа ред.

 
Жінки, що належать до Церкви Самоанських зборів Бога, під час богослужіння бачать у шапках.

Християнська Біблія / Старий Завіт ред.

Уривки, що свідчать, що жінки носили головне покривало за Старого Завіту;

  • Про Ісаакову наречену Ребеку — «І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам? Каже ж раб: Це пан мій; вона узявши намітку, закуталась.» (Буття 24:65, переклад Гижі);
  • Випробування невірності дружини — «І поставить сьвященник жінку перед Господом, і відкриє голову жінцї, і положить на руки її хлїбний приніс поминальний; це приніс за ревнування; а в руцї сьвященника буде гірка вода, що наводить прокляття.» (Числа 5:18, переклад Гижі);
  • Возьмись за жорна й мели муку; скинь намітку з себе, підкасай подолок; відкрий ноги до колїн, бреди через ріки; наготою сьвітитимеш, та й сором твій нїчим буде вкрити. Помщуся тяжко, не дам пощади нїкому. (Ісаїя 47:2-3, переклад Гижі).

Християнська Біблія / Новий Завіт ред.

 
Амішки, які носять молитовні капелюхи

1 Коринтянам 11:2-16 містить єдиний уривок у Новому Завіті, зо говорить про головне покривало для жінок (та непокриття голови чоловіками).[3][57]

Павло вводить цей уривок, вихваляє коринфських християн за пам'ять про «переказ»[58][59] (також перекладене як «передання»[60][61]), який він їм передав (вірш 2).

Потім Павло пояснює християнське використання покривал для голови, використовуючи теми головування, слави, ангелів, природної довжини волосся та практики церков. Те, що він конкретно сказав про кожну з цих тем, призвело до розбіжностей у тлумаченні (і практиці) серед коментаторів Біблії та християнських зборів.

Відповідний текст ред.

Будьте послідовниками моїми, як я Христові. Хвалю вас, браття, що ви всі моє пам’ятаєте і дотримуєтеся переказу, як я переказав вам.

Хочу також, щоб ви знали, що всілякому чоловікові голова є Христос; дружині голова – чоловік, а Христові голова – Бог. Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, ганьбить свою голову. І кожна дружина, що молиться і пророкує з непокритою головою, ганьбить свою голову, бо це те саме, коли б вона була поголена; Бо, якщо дружина не покривається, то нехай обстрижеться; а якщо дружині соромно бути обстриженою або ж поголеною, нехай покривається.

Отож, чоловік не мусить покривати голову, тому що він є образ і слава Божа; а дружина є слава чоловіка. Бо не чоловік від дружини, але дружина від чоловіка; І не чоловік утворений для дружини, але дружина для чоловіка; А тому дружина й мусить мати на голові своїй знак влади над нею для Ангелів. А втім, ні чоловік без дружини, ні дружина без чоловіка у Господі. Бо як дружина від чоловіка, так само й чоловік через дружину; а все – від Бога.

Обміркуйте самі, чи пристойно дружині молитися Богові з непокритою головою? Чи не сама природа навчає вас, що коли чоловік запускає волосся, то це – ганьба для нього, Та коли жінка має довге волосся, то для неї це слава, оскільки волосся дане їй для покривала.

А якби хтось зажадав посперечатися, то ми не маємо подібного звичаю, ані Церкви Божі.

-- 1 Коринтянам 11:1-16, переклад Олександра Гижі

Часто богослови поєднують це з 1 Сол. 5:16-22

Завжди радійте. Без угаву моліться. За все дякуйте: бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі. Духа не гасіть. Пророцтва не принижуйте. Усе досліджуйте (випробовуйте), тримайтеся доброго. Утримуйтеся від усілякого зла.

і тримаються того, що християнки мають носити головне покриття постійно, бо мають молитися без переставання.[62]

Це також іноді інтерпретується у поєднанні зі скромністю в одязі 1 Тимофію 2:9-10

Я також хочу, щоб жінки одягались скромно, з порядністю і ввічливістю, прикрашаючи себе не вишуканими зачісками чи золотом, перлами чи дорогим одягом, а добрими справами, підходить для жінок, які сповідують поклоніння Богу[63]. 

Інтерпретаційні питання ред.

Є кілька ключових розділів 1 Коринтян 11: 2–16, щодо яких біблійні коментатори та християнські зібрання дотримуються різних думок, що призвело до різноманітності практик щодо використання покриттів.

  • Статеве головування: Павло пов'язує використання (або невикористання) покривал за біблійною відмінностю для кожної статі. В 1 Коринтянам 11:3 Павло написав: «всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік». Він одразу продовжує вчення про статеве (гендерне) використання покриття: «Усякий чоловік, що молиться або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. Усяка ж жінка, що молиться або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена саме, якби була й обголена».
  • Слава та поклоніння: Далі Павло пояснює, що використання (або невикористання) покривала пов'язане з Божою славою під час молитви та пророцтва. В 1 Коринтянам 11:7 він стверджує, що чоловік є «славою Божою», і що з цієї причини «чоловік не повинен покривати голови». У цьому ж вірші Павло також стверджує, що жінка є «славою чоловіка». Він пояснює це твердження у наступних двох віршах посиланням на творіння жінки в книзі Буття 2:18, а потім робить висновок: «Тим і мусить жінка знак влади мати на голові…» (вірш 10). Іншими словами, «слава Божа» (чоловік) повинна бути розкрита під час поклоніння, тоді як «слава чоловіка» (жінка) повинна бути покрита.
  • Ангели: В 1 Коринтянам 11:16 Павло говорить: «Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів». Багато тлумачів визнають, що Павло не надто пояснює роль ангелів у цьому контексті. Деякі популярні інтерпретації цього уривку:
    • 1) Заклик не ображати ангелів, не підкоряючись вказівкам Павла,
    • 2) наказ точно показувати ангелам картину створеного порядку (Ефесянам 3:10; 1 Петра 1:12),
    • 3) застереження для нас слухатись як засіб підзвітності, оскільки ангели пильнують (1 Тимотею 5:21),
    • 4) бути подібними до ангелів, які покривають себе в присутності Бога (Ісайя 6:2),
    • 5) не бути подібними до впалих ангелів, які не залишились у ролі, на яку їх створив Бог (Юда 6).
  • Природа та довжина волосся: В 1 Кор. 11:13-15 Павло задає риторичне запитання про пристойність покривал, а потім сам відповідає на це уроком від природи: "Судіть самі: чи правильно жінці молитися Бог з непокритою головою? Невже сама природа не вчить вас, що якщо чоловік має довге волосся, це для нього безчестя, а якщо жінка має довге волосся, це для неї слава? Бо їй дано волосся на покривало ". У цьому уривку деякі бачать, що Павло вказує на те, що, оскільки жінка, природно, «покриває» свою голову довгим волоссям, вона також повинна покривати її тканинним покривом під час молитви чи пророцтва. Інші тлумачі вбачають твердження «їй дають волосся для покриття» як вказівку на те, що всі випадки покриття головою в цій главі стосуються лише «покриття» довгих волосся.
  • Церковна практика: В 1 Кор. 11:16 Павло відповів будь-яким читачам, які можуть не погодитися з його вченням про використання покривів, «А якби хтось зажадав посперечатися, то ми не маємо подібного звичаю, ані Церкви Божі.» Це може свідчити про те, що покриття голови вважалося стандартною, універсальною християнською символічною практикою (а не місцевим культурним звичаєм для коринтян). Іншими словами, хоча християнські церкви були розподілені географічно й містили різноманітні культури, всі вони практикували прикриття голови для християнок.

Інтерпретаційні висновки та результати практики ред.

Через різні проблеми тлумачення (такі, як перераховані вище), коментатори Біблії та християнські зібрання мають різноманітні висновки та практику щодо покриття голови. Однією з основних дискусій є питання, чи заклик Павла до чоловіків розкрити голови, а жінок — покрити голови стосується дотримання християнами поза Коринфської церкви І сторіччя. 1 Коринтянам 11:16 вказує на відомість звичаю покриватися як Павлу, так і Божим церквам та їх відмову сперечатися, щодо необхідності виконання наказу Павла.

  • Частина церков продовжує розглядають християнські покриття голови як практику, яку Павло призначав усім християнкам у всіх місцях протягом усіх періодів історії, і тому вони продовжують практику покриття у своїх зборах. Вони базують своє тлумачення на призначеному Богом порядку головування (Бог-Христос-чоловік-жінка).[64]
  • Іншим тлумаченням є те, що накази Павла щодо покриття голови були культурним завданням, яке стосувалося лише коринтської церкви першого сторіччя. Часто тлумачі стверджують, що Павло просто намагався створити різницю між непокритими коринфськими повіями та благочестивими коринфськими християнками.
  • Деякі християни вважають, що Павло заявив, що довге волосся є покривалом, коли йдеться про помірність (див. 1 Коринтянам 11:14–15).[65] Феміністичний богослов Катарін Бушнелл відкидає намір Апостола Павла вказування жінкам покривати волосся тканинним покриттям для помірності.

Більшість біблійних дослідників вважали, що «вірші 4-7 стосуються буквальної завіси, або покриву з тканини» для «молитви та пророцтва», а вірш 15 — щодо довгого волосся жінки за скромність.[4]

Дивитися також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Witherington III, Ben (1995). Conflict and Community in Corinth: A Socio-Rhetorical Commentary on 1 and 2 Corinthians. Eerdmans. с. 236. “Paul’s view is that the creation order should be properly manifested, not obliterated, in Christian worship, especially because even angels, as guardians of the creation order, are present, observing such worship and perhaps even participating in it."
  2. ↑ Hole, Frank Binford. F. B. Hole's Old and New Testament Commentary. StudyLight. Архів оригіналу за 6 лютого 2016. Процитовано 6 лютого 2016. “There is no contradiction between 1 Corinthians 11:5 of our chapter and 1 Corinthians 14:34, for the simple reason that there speaking in the assembly is in question, whereas in our chapter the assembly does not come into view until verse 1 Corinthians 11:17 is reached. Only then do we begin to consider things that may happen when we “come together.” The praying or prophesying contemplated in verse 1 Corinthians 11:5 is not in connection with the formal assemblies of God’s saints.”
  3. ↑ а б Osburn, Carroll D. (1 липня 2007). Essays on Women in Earliest Christianity, Volume 1 (англ.). Wipf and Stock Publishers. с. 208. ISBN 9781556355400.
  4. ↑ а б Bernard, David (1985). Practical Holiness (англ.). Word Aflame Press. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  5. ↑ Earle, Alice Morse (1903). Two Centuries of Costume in America, Vol. 2 (1620–1820). The Macmillan Company. с. 582. “One singular thing may be noted in this history, – that with all the vagaries of fashion, woman has never violated the Biblical law that bade her cover her head. She has never gone to church services bareheaded.”
  6. ↑ а б Easter conversions confirm South Korean Church's striking growth :: EWTN News. www.ewtnnews.com. Архів оригіналу за 16 червня 2012.
  7. ↑ Clement of Alexandria. (1885). The Instructor. In A. Roberts, J. Donaldson, & A. C. Coxe (Eds.), Fathers of the Second Century: Hermas, Tatian, Athenagoras, Theophilus, and Clement of Alexandria (Entire) (Vol. 2, p. 290). Buffalo, NY: Christian Literature Company.
  8. ↑ Tertullian. (1885). On the Veiling of Virgins. In A. Roberts, J. Donaldson, & A. C. Coxe (Eds.), S. Thelwall (Trans.), Fathers of the Third Century: Tertullian, Part Fourth; Minucius Felix; Commodian; Origen, Parts First and Second (Vol. 4, p. 33). Buffalo, NY: Christian Literature Company.
  9. ↑ Hippolytus, and Easton, B. (1934). The Apostolic tradition of Hippolytus. New York: Macmillan, p.43.
  10. ↑ Johnson, Lewis (1962). The Wycliffe Bible Commentary. Chicago: Moody Press. с. 1247—1248.
  11. ↑ Head Covering in First Christianity – Context, AnonymousChristian, архів оригіналу за 30 жовтня 2020, процитовано 5 грудня 2018
  12. ↑ L. Kovacs, Judith (2005). The Church's Bible (1 Corinthians). Wm. B. Eerdmans Publishing. с. 180.
  13. ↑ Jerome. (1893). The Letters of St. Jerome. In P. Schaff & H. Wace (Eds.), W. H. Fremantle, G. Lewis, & W. G. Martley (Trans.), St. Jerome: Letters and Select Works (Vol. 6, p. 292). New York: Christian Literature Company.
  14. ↑ Augustine of Hippo. (1886). Letters of St. Augustin. In P. Schaff (Ed.), J. G. Cunningham (Trans.), The Confessions and Letters of St. Augustin with a Sketch of His Life and Work (Vol. 1, p. 588). Buffalo, NY: Christian Literature Company.
  15. ↑ Bercot, David. Head Covering Through the Centuries. Scroll Publishing. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 28 квітня 2016.
  16. ↑ Hunt, Margaret (11 червня 2014). Women in Eighteenth Century Europe (англ.). Taylor & Francis. с. 58. ISBN 9781317883876.
  17. ↑ Safran, Linda (21 березня 2014). The Medieval Salento: Art and Identity in Southern Italy (англ.). University of Pennsylvania Press. с. 112. ISBN 9780812245547.
  18. ↑ Weitz, Rose (12 січня 2005). Rapunzel's Daughters: What Women's Hair Tells Us About Women's Lives (англ.). Farrar, Straus and Giroux. с. 20. ISBN 9781429931137.
  19. ↑ The Pacific, Volume 50 (англ.). J.W. Douglas. 1901. с. 227.
  20. ↑ Flinn, Isabella (1 травня 2014). Pinpricks in the Curtain: India Through the Eyes of an Unlikely Missionary (англ.). WestBow Press. с. 234. ISBN 9781490834313.
  21. ↑ What are Church Hats? (англ.). Southern Living. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 14 січня 2018.
  22. ↑ Gdaniec, Cordula (1 травня 2010). Cultural Diversity in Russian Cities: The Urban Landscape in the Post-Soviet Era. Berghahn Books. с. 161. ISBN 9781845456658. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 27 жовтня 2012. According to Russian Orthodox tradition women cover their heads when entering a church.
  23. ↑ Edwin E. Jacques (1995). The Albanians: An Ethnic History from Prehistoric Times to the Present. McFarland. с. 221. ISBN 978-0899509327. Процитовано 27 жовтня 2012. Poujade (1867, 194) noted that Christian women frequently used white veils. Long after independence from Turkey, elderly Orthodox women in Elbasan could be seen on the street wearing white veils, although usually their eyes were visible. Turkish influence upon the Christian community is seen also in latticework partitions in the rear of the Orthodox churches, the women being kept behind the screen during mass.
  24. ↑ Basenkov, Vladimir (10 червня 2017). Vladimir Basenkov. Getting To Know the Old Believers: How We Pray (англ.). Orthodox Christianity. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 25 липня 2020.
  25. ↑ а б Kraybill, Donald B. (5 жовтня 2010). Concise Encyclopedia of Amish, Brethren, Hutterites, and Mennonites. JHU Press. с. 103. ISBN 9780801896576. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 листопада 2012. During the 20th century, the wearing of head coverings declined in more assimilated groups, which gradually interpreted the Pauline teaching as referring to cultural practice in the early church without relevance for women in the modern world. Some churches in the mid-20th century had long and contentious discussions about wearing head coverings because proponents saw its decline as a serious erosion of obedience to scriptural teaching.
  26. ↑ Muir, Edward (18 серпня 2005). Ritual in Early Modern Europe. Cambridge University Press. с. 31. ISBN 9780521841535. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 13 листопада 2012. In England radical Protestants, known in the seventeenth century as Puritans, we especially ardent in resisting the churching of women and the requirement that women wear a head covering or veil during the ceremony. The Book of Common Prayer, which became the ritual handbook of the Anglican Church, retained the ceremony in a modified form, but as one Puritan tract put it, the "churching of women after childbirth smelleth of Jewish purification."
  27. ↑ Yearbook of American & Canadian Churches 2012. Abingdon Press. 1 квітня 2012. с. 131. ISBN 9781426746666. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 листопада 2012. The holy kiss is practiced and women wear head coverings during prayer and worship.
  28. ↑ Henold, Mary J. (2008). Catholic and Feminist: The Surprising History of the American Catholic Feminist Movement. UNC Press Books. с. 126. ISBN 9780807859476. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 листопада 2012. At that time, official practice still dictated that Catholic women cover their heads in church.
  29. ↑ а б The Lutheran Liturgy: Authorized by the Synods Constituting The Evangelical Lutheran Synodical Conference of North America (англ.). St. Louis: Concordia Publishing House. 1941. с. 427.
  30. ↑ Morgan, Sue (23 червня 2010). Women, Gender and Religious Cultures in Britain, 1800–1940. Taylor & Francis. с. 102. ISBN 9780415231152. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 13 листопада 2012. Several ardent Methodist women wrote to him, asking for his permission to speak. Mar Bosanquet (1739–1815) suggested that if Paul had instructed women to cover their heads when they spoke (1. Cor. 11:5) then he was surely giving direction on how women should conduct themselves when they preached.
  31. ↑ McClintock, John; Strong, James (1891). Cyclopaedia of Biblical, Theological and Ecclesiastical Literature. Harper & Bros. с. 739. A white veil or coif, called velamen dominicale, was worn by females at the time of receiving the eucharist during the 5th and 6th centuries These veils were ordered by the councils of Autun 578 and Angers.
  32. ↑ The Liturgy and Ritual of the Celtic Church. The Church Quarterly Review. 10: 78. 1880. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  33. ↑ Schmidt, lvin (1989). Veiled and Silenced. Mercer University Press. с. 136.
  34. ↑ Synod of Rome (Canon 3). Giovanni Domenico Mansi, Sacrorum Conciliorum Nova et Amplissima Collectio (Page 382)
  35. ↑ Schmidt, Alvin (1989). Veiled and Silenced. Mercer University Press. с. 136.
  36. ↑ Aquinas, Thomas. Super I Epistolam B. Pauli ad Corinthios lectura. Dominican House of Studies. Архів оригіналу за 3 серпня 2016. Процитовано 1 серпня 2016.
  37. ↑ Peters, Edward (2001). The 1917 Pio-Benedictine Code of Canon Law. Ignatius Press. с. 427.
  38. ↑ Susan C. Karant-Nunn, Merry E. Wiesner, ред. (13 березня 2003). Luther on Women: A Sourcebook. Cambridge University Press. с. 31. ISBN 9780521658843. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 8 квітня 2021. Otherwise and aside from that, the wife should put on a veil, just as a pious wife is duty-bound to help bear her husband's accident, illness, and misfortune on account of the evil flesh.
  39. ↑ Wesley, John (1987). Wesley's Notes on the Bible (англ.). Christian Classics Ethereal Library. с. 570. ISBN 9781610252577. Therefore if a woman is not covered — If she will throw off the badge of subjection, let her appear with her hair cut like a man's. But if it be shameful far a woman to appear thus in public, especially in a religious assembly, let her, for the same reason, keep on her veil.
  40. ↑ Dunlap, David (1 листопада 1994). Headcovering-A Historical Perspective (англ.). Uplook Ministries. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019. Although women were allowed to preach in the Methodist ministry, the veil covering a woman’s head was required as a sign of her headship to Christ. Concerning the theological significance of the veil, Wesley wrote, “For a man indeed ought not to veil his head because he is the image and glory of God in the dominion he bears over the creation, representing the supreme dominion of God, which is his glory. But the woman is a matter of glory to the man, who has a becoming dominion over her. Therefore she ought not to appear except with her head veiled as a tacit acknowledgement of it.”
  41. ↑ Reagan, David R. (1 січня 1994). Trusting God: Learning to Walk by Faith (англ.). Lamb & Lion Ministries. с. 164. ISBN 9780945593034. One thing that fascinated me about the Eastern European churches was the "sea of white" that I saw every time I got up to preach. This was due to the fact that most of the churches practiced head covering for women.
  42. ↑ Haji, Nafisa (17 травня 2011). The Sweetness of Tears. HarperCollins. с. 316. ISBN 9780061780103. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 13 листопада 2012. I went to church, something I'd never expected to do in Pakistan. Sadiq told me that his grandfather's nurse, Sausan, was Christian. Presbyterian. My second Sunday in Karachi, I went to services with her. I was glad of the clothese that Haseena Auntie had helped me shop for, because all the women in church covered their heads, just like Muslim women, with their dupattas.
  43. ↑ Barrett, Colleen (21 лютого 2011). Why Do British Women Wear Hats to Weddings? (англ.). PopSugar. Архів оригіналу за 7 березня 2019. Процитовано 14 січня 2018.
  44. ↑ Cathcart, Laura (25 травня 2017). A milliner's guide to wearing hats in church (англ.). The Catholic Herald. Архів оригіналу за 14 січня 2018. Процитовано 14 січня 2018.
  45. ↑ Hodgkin, Emily (29 січня 2018). Kate Middleton to be forced to do this at Meghan Markle and Prince Harry's wedding? (англ.). Daily Express. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 20 травня 2018. However, as the Royal Family are known to be sticklers for tradition, hats will no doubt be required for Harry’s wedding. The wearing hats to church by all women is traditionally a requirement of the Anglican church. This is due to the writing of St Paul in Corinthians, where he has some pretty strong feelings about women wearing hats. In 1 Corinthians 11:1-34 he said: “I want you to understand that the head of every man is Christ, the head of a wife is her husband, and the head of Christ is God. “Every man who prays or prophesies with his head covered dishonours his head, but every wife who prays or prophesies with her head uncovered dishonours her head, since it is the same as if her head were shaven.”
  46. ↑ Courtais, Georgine De (1 лютого 2006). Women's Hats, Headdresses And Hairstyles: With 453 Illustrations, Medieval to Modern. Courier Dover Publications. с. 130. ISBN 9780486448503. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 13 листопада 2012. Although hats were not considered sufficiently respectable for church wear and very formal occasions they were gradually taking the place of bonnets, at least for younger women.
  47. ↑ Mark, Rebecca; Vaughan, Robert C. (2004). The South. Greenwood Publishing Group. с. 175. ISBN 9780313327346. Архів оригіналу за 17 грудня 2019. Процитовано 13 листопада 2012. The red and orange turban described by the anonymous observer also looks forward to the flamboyant Sunday hats worn by African American middle-class women into the twenty-first century, hats celebrated stunningly by Michael Cunningham and Graig Marberry in Crowns: Portraits of Black Women in Church Hats.
  48. ↑ Elisabeth, Hallgren Sjöberg (24 вересня 2017). Såsom en slöja : Den kristna slöjan i en svensk kontext. Diva. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 8 квітня 2021.
  49. ↑ Hostetler, John (1997). Hutterite Society. The Johns Hopkins University Press. с. 105. ISBN 978-0-8018-5639-6.
  50. ↑ Thompson, Charles (2006). The Old German Baptist Brethren: Faith, Farming, and Change in the Virginia Blue Ridge. University of Illinois Press. с. 33. ISBN 978-0-252-07343-4.
  51. ↑ Crump, William D. (30 серпня 2013). The Christmas Encyclopedia, 3d ed (англ.). McFarland. с. 298. ISBN 9781476605739.
  52. ↑ DeMello, Margo (14 лютого 2012). Faces around the World. ABC-CLIO. с. 303. ISBN 9781598846188. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 13 листопада 2012.
  53. ↑ About Believers Church: Practical Distinctives. Gospel for Asia. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 31 липня 2016. In our church services, you will see that the women wear head coverings as is mentioned in 1 Corinthians 11:2–16. In the same way, we adhere to the practice of baptism as commanded in Matthew 28:19, and Holy Communion, which is given to us in 1 Corinthians 11:23–26. These are all part of the traditions of faith of Believers Church.
  54. ↑ «Questions From Readers», The Watchtower, July 15, 2002, page 27.
  55. ↑ Sir Ernest Alfred Wallis Budge (1902). The Nile: Notes for Travellers in Egypt. T. Cook & Son, (Egypt). с. 207. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  56. ↑ El Guindi, Fadwa; Sherifa Zahur (2009). Hijab. The Oxford Encyclopedia of the Islamic World. doi:10.1093/acref/9780195305135.001.0001. ISBN 9780195305135.
  57. ↑ Safran, Linda (21 березня 2014). The Medieval Salento: Art and Identity in Southern Italy (англ.). University of Pennsylvania Press. с. 112. ISBN 9780812245547. Many Christian women also covered their hair, as enjoined by Saint Paul (1 Cor. 11:5) and as suggested by numerous medieval representations.
  58. ↑ 1 Коринтянам 11:2 — переклад Гижі
  59. ↑ переклад Біблії Куліша
  60. ↑ переклад Біблії Огієнка
  61. ↑ переклад Святого Письма Хоменка
  62. ↑ The Brethren Encyclopedia (англ.). Brethren Encyclopedia, Incorporated. 1983. с. 1062.
  63. ↑ Bible Gateway passage: 1 Timothy 2 - New International Version. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
  64. ↑ MacDonald, William (1995). Believer's Bible Commentary. Nashville, TN: Thomas Nelson Publishers. с. 1786. ISBN 9780840719720. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 8 квітня 2021. Paul teaches the subordination of the woman to man by going back to creation. This should forever lay to rest any idea that his teaching about women's covering was what was culturally suitable to his day but not applicable to us today.
  65. ↑ Merkle, Ben. Headcoverings and Modern Women. Архів оригіналу за 3 січня 2011.

Література ред.

  • Билл Буркетт. Для ангелов о женском покрывале — К. : Аминь, [1996]

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Християнське_головне_покривало&oldid=41796489