Апокаліпсис

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Апокаліпсис (значення).

Видіння Івана Богослова на острові Патмос. З книги «Розкішний часослов герцога Беррійського»

Апокаліпсис: Ягня та Книга зі 7 печатями. Франц Ґеорґ Германн

«Воїни Апокаліпсису»
Віктор Васнецов, 1887

Апока́ліпсис (грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення») чи Об'явлення Івана Богослова — остання книга Нового Заповіту та один із найдавніших творів християнської літератури.

Апокаліпсис написано Іоаном Богословом на острові Патмос після видіння на засланні в 90-ті роки першого століття (ряд учених відносять книгу до року 69). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє Царство Боже після Страшного Суду, Апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту, — яку, разом з пророчими книгами Старого Заповіту, — можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури».

Печера Апокаліпсиса і Монастир Іоанна Богослова, що на острові Патмос, нині внесені ЮНЕСКО до переліку об'єктів світової спадщини.

Зміст

Зміст по главахРедагувати

1-3 — послання сімом Церквам.
4-8 — Бог на престолі і зняття семи печатей. Чотири Вершники Апокаліпсису.
8-11 — Сім труб (шофари).
12 — Жінка, зодягнена в сонце. Народження пастиря. Вихід червоного дракона і бій в небесах з ангелом Михаїлом.
13 — Звір із моря. Прийняття відмітки звіра у вигляді числа 666.
14 — Ангел стоїть на Сіонській горі та з ним 144 000. Гнів на тих хто поклоняється звірові.
15-16 — Сім чаш гніву. Битва при Армагедоні.
17-18 — Суд над Вавилонською блудницею
19 — Радість на небі.
20 — Тисячолітнє царство. Останній великий суд.
21 — Нова земля і нове небо.
22 — Річка води життя. Раби Божі побачать обличчя його. Застереження і благословення Іоанна.

Інтерпретація пророцтв АпокаліпсисуРедагувати

Апокаліпсис — пророча книга, яка, як і старозавітні пророцтва, залишилися незрозумілими, доки не справдилися. Є різні теологічні школи інтерпретації пророцтв Об'явлення: «претеристи» вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань; «футуристи» бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, усієї людської історії; «символісти» вбачають у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.

Сергій Булгаков стверджує, що тема Євангелія та Апокаліпсису долає всі конфесії та національності, оскільки ці книги створені за часів доконфесіональності, коли не було ще «поділу церков». Проте в книгах передбачається розподіл, який все-таки подолається «з'єднанням церков», яке повинно відбутися раніше кінця світу.^[1]

«

«Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.». (Мат. 24:27)^[2]

»