Апокаліпсис
Апока́ліпсис (грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення») чи Об'явлення Івана Богослова — остання книга Нового Заповіту та один із найдавніших творів християнської літератури.
Апокаліпсис написано Іоаном Богословом на острові Патмос після видіння на засланні в 90-ті роки першого століття (ряд учених відносять книгу до року 69). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє Царство Боже після Страшного Суду, Апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту, — яку, разом з пророчими книгами Старого Заповіту, — можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури».
Печера Апокаліпсиса і Монастир Іоанна Богослова, що на острові Патмос, нині внесені ЮНЕСКО до переліку об'єктів світової спадщини.
Зміст
Зміст по главахРедагувати
- 1-3 — послання сімом Церквам.
- 4-8 — Бог на престолі і зняття семи печатей. Чотири Вершники Апокаліпсису.
- 8-11 — Сім труб (шофари).
- 12 — Жінка, зодягнена в сонце. Народження пастиря. Вихід червоного дракона і бій в небесах з ангелом Михаїлом.
- 13 — Звір із моря. Прийняття відмітки звіра у вигляді числа 666.
- 14 — Ангел стоїть на Сіонській горі та з ним 144 000. Гнів на тих хто поклоняється звірові.
- 15-16 — Сім чаш гніву. Битва при Армагедоні.
- 17-18 — Суд над Вавилонською блудницею
- 19 — Радість на небі.
- 20 — Тисячолітнє царство. Останній великий суд.
- 21 — Нова земля і нове небо.
- 22 — Річка води життя. Раби Божі побачать обличчя його. Застереження і благословення Іоанна.
Інтерпретація пророцтв АпокаліпсисуРедагувати
Апокаліпсис — пророча книга, яка, як і старозавітні пророцтва, залишилися незрозумілими, доки не справдилися. Є різні теологічні школи інтерпретації пророцтв Об'явлення: «претеристи» вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань; «футуристи» бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, усієї людської історії; «символісти» вбачають у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом.
Сергій Булгаков стверджує, що тема Євангелія та Апокаліпсису долає всі конфесії та національності, оскільки ці книги створені за часів доконфесіональності, коли не було ще «поділу церков». Проте в книгах передбачається розподіл, який все-таки подолається «з'єднанням церков», яке повинно відбутися раніше кінця світу.[1]
| « | «Ангел волає до всього людства, як до того, що здатне чути це благовістя, так і не здатне до того, закликаючи молитись Богу, який створив небо і землю і море і джерела вод. Наступ суду буде несподіваним, бо Бог як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського». (Мат. 24:27)[2] | » |
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.