Храм Артемі́ди або Артемісіон (грецькою: Ἀρτεμίσιον; турецькою: Artemis Tapınağı), також відомий як Храм Діани, був давньогрецьким храмом, присвяченим давній місцевій формі богині Артеміди (аналогом давньоримської Діани). Він знаходився в Ефесі (поблизу сучасного містечка Сельчук, південніше Ізміру на території сучасної Туреччини). Він двічі повнісю перебудовувався, один раз після руйнівного потопу і через триста років після акту підпалу, і в остаточному вигляді став одним із Семи чудес Стародавнього світу. Сильно постраждав під час навали готів в 262 році і остаточно був знищений як місце поганського культу костянтинопольським архієпископом Іоанном Золотоустим (Хризостомом), під час його візиту до Ефесу в 401 році н.е. На місці залишились лише фундаменти та фрагменти останнього храму.

Храм Артеміди

Temple of Artemis.jpg


37°56′58″ пн. ш. 27°21′50″ сх. д. / 37.94972200002777640° пн. ш. 27.36388900002777902° сх. д. / 37.94972200002777640; 27.36388900002777902Координати: 37°56′58″ пн. ш. 27°21′50″ сх. д. / 37.94972200002777640° пн. ш. 27.36388900002777902° сх. д. / 37.94972200002777640; 27.36388900002777902
Тип руїни
втрачена споруда
Ancient Greek archaeological sited
Давньогрецький храмd і сім чудес світу[d]
Статус спадщини частина об'єкта всесвітньої спадщини[d][1]
Країна

 Туреччина

Розташування Сельчук[2]
Архітектурний стиль архітектура Стародавньої Греції
Архітектор Chersiphrond
Площа 45,82 га
Ідентифікатори й посилання
Structurae 20001002
Храм Артеміди. Карта розташування: Туреччина
Храм Артеміди
Храм Артеміди (Туреччина)

CMNS: Храм Артеміди у Вікісховищі
Статуя Артеміди

Перший храмРедагувати

Священне місце (теменос) в Ефесі було набагато старшим за самий Артемісіон. Павсаній був упевнений, що воно існувало ще задовго до імміграції в ці місця іонічних греків, і було навіть старіше за святилище Аполлона з оракулом в Дідімі. Він вважав, що доіонічними жителями міста були лелеги та лідійці. У своєму Гімні Артеміді Каллімах приписував найдавніший теменос в Ефесі амазонкам, поклоніння яких, на його думку, зосереджувалось навколо Артеміди, їхньої богині-покровительки. Згідно Павсанію, Піндар вважав, що амазонки-засновниці святилища брали участь у облозі Афін. Тацит також вірив в заснування першого храму амазонками, проте сам Павсаній вважав, що святилище навіть передувало часам амазонок.

Сучасна археологія не може підтвердити амазонок Каллімаха, але розповідь Павсанія про давнину цього місця здається цілком обґрунтованою, оскільки підтверджено, що місце було заселене ще з часів Бронзової доби.

Перший зрам Артеміди був зруйнований повінню в 7 сторіччі до н.е, внаслідок чого над первинной глиняноюпідлогою храму утворився шар мулу і піску товщиною до 0,5 метра.

Другий храмРедагувати

Будівництво другого храму, що розпочалось біля 550 року до н.е. принаймні частково субсидував лідійський цар Крез (Кросус), засновник Лідійської імперії, в яку входило і місто Ефес. Проект храму розробив і реалізував грецький архітектор Херсіфрон з Кноссу та його син Метаген.

Херсіфрон запропонував будувати храм, оперезаний подвійним рядом колон, але справа ускладнювалась тим, що поруч не було мармуру. Допоміг випадок:

Пастух Піксодор пас стадо на пагорбах біля Ефеса.

Два барана почали бійку, під час якої один з них з розбігу вдарився об скелю, від якої відлетів білий уламок. Коли пастух зрозумів, що в нього руках мармур він поспішив до міста, де зраділі мешканці міста нагородили його дорогими подарунками.

 
Храм Артеміди. Картина Фердинанда Кнаба з серії «Сім чудес світу»

Другий Храм являв собою прямокутну будівлю із мармуру та дерева довжиною 115 метрів (377 футів) та шириною 46 метр (151 футів), обнесену з усіх сторін подвійною колонадою з висотою колон біля 13 метрів і, вірогідно, був першим грецьким храмом, збудованим з мармуру.

Унікальним був сам спосіб побудови храму. Він був зведений на болотистому ґрунті. Незвичність вибору місця пояснювалася прагненням будівельників уникнути руйнування храму внаслідок частих землетрусів і пожеж. На думку архітектора Херсифрона, м'який болотистий ґрунт слугував амортизатором при землетрусах, а щоб запобігти осіданню величезної кам'яної будівлі, було вирішено заповнити котлован сумішшю деревного вугілля і вовни.

Будівлю прикрашали бронзові статуї, створені такими скульпторами, як Фідій, Поліклет, Кресилус і Фрадмон.

Знищення ГеростратомРедагувати

У 356 р. до н.е храм було зруйновано внасліжок підпалу Геростратом, який підпалив дерев'яні балки даху, прагнучи отримати славу за будь-яку ціну; таким чином постав термін "слава Герострата". Через це, обурені мешканці Ефесу засудили Геросрата до смерті та заборонили будь-кому згадувати його ім’я; проте пізніше історик Феопомп зазначив його в своїх записках..

Після пожежі, під уламками храму ефесці знайшли майже не пошкоджену статую Артеміди, що слугувало для них чудесним знаком до відновлення будівлі.

У грецькій та римській історичній традиції руйнування храму збіглося з народженням Александра Македонського (близько 20/21 липня 356 р. до н.е.).

Плутарх зауважив, що вочевидь Артеміда була занадто зайнята народженням Александра, щоб врятувати її палаючий храм.

Третій храмРедагувати

Коли через 25 років вже дорослий Александр Македонський на чолі зі своїм війсбком підійшов до Ефесу, він повідомив мешканцям міста про своє бажання відновити зруйнований храм власним коштом. Але Олександр забажав, щоб на відновленому храмі, поряд з ім'ям Артеміди було увіковічене також і його ім'я, на що мешканці Ефеса йому дипломатично відмовили:

«Не личить одному Богу будувати храми іншим Богам».

На що Александр посміхнувся і відповів: «Як бажаєте…»

Щоб не образити Александра Македонського своєю відмовою, ефесці замовили для храму його портрет художнику Апеллесу, який зобразив полководця подібно Зевсу з блискавкою в руці. Коли замовники приймали полотно, вони були вражені бездоганністю картини та оптичним ефектом (рука з блискавкою начебто виступала за рамки картини) та заплатили за роботу 25 золотих талантів, що в ті часи було найвищою оплатою за одну картину.

Врешті-решт ефесці відбудували храм вже після смерті Олександра, за свій власний рахунок. Робота розпочалась у 323 р. до н.е. і тривала протягом багатьох років. Третій храм був більший за другий; 137 м (450 футів) в довжину, 69 м (225 футів) в ширину і 18 м (60 футів) у висоту з більш ніж 127 колонами. Афінагор з Афін називає Ендоя, учня Дедала, скульптором головного культового образу Артеміди.

Багато прославлених тогочасних майстрів прикрашали новий храм Артеміди. Витончені барельєфи, що вінчали частину колон, створив скульптор Скопас, статуї у внутрішніх приміщеннях — Пракситель. Чимало багатих римлян дарували храму золоті й срібні скульптури.

ФункціїРедагувати

Храм виконував подвійну функцію: ринку і релігійного закладу. Тривалий час святилище відвідували прочани, торговці, ремісники і правителі, які приносили дари богині. За давніми переказами, під час однієї з облог жителі Ефеса протягли від храму до міста мотузку, перетворивши тим самим і Ефес на недоторканне святилище.

Злодії, які тікали від правосуддя, ховалися в стінах храму, тому що ніхто не мав прав їх заарештувати в цих стінах. Багато з них помирали там від голоду.

Слава Артемісіону була настільки велика, що в ньому зберігали свої заощадження люди зі всіх кінців грецької ойкумени. Учень Сократа, знаменитий історик Ксенофонт, який передав на зберігання богині велику суму грошей перед походом у Персію (описаному в «Анабазисі»), після повернення вибудував за них на ознаку вдячності Артеміді маленький храм — зменшену копію ефеського — в містечку Скіллунті в Еліді.

Подальша доляРедагувати

 
Залишки Храму Артеміди (серпень 2006 року)

У 263 році н. е. готи, які чули про незліченні багатства міста й Артемісіону, вдерлися у Малу Азію і розграбували святилище. Наступним ударом стала заборона язичницьких культів у Римській імперії у 391 році при Феодосії I Великому. Відомо, однак, що культ Артеміди продовжували відправляти там ще два сторіччя, поки місце остаточно не було покинуте після землетрусу.

Віднайдення храмуРедагувати

Після шести років пошуків, місце храму було заново відкрито 31 грудня 1869 року експедицією під проводом Дж. Т. Вуда, яка спонсорувалась Британським музеєм. Внаслідок розкопок, проведених англійськими археологами, у болоті, на передбачуваному місці знаходження святилища, була знайдена опорна плита споруди і численні підношення в храм. Ці розкопки тривали до 1874 р.

Ще кілька фрагментів скульптур було знайдено під час розкопок 1904–1906 рр. під керівництвом Д. Дж. Хогарта. Віднайдені скульптурні фрагменти перебудови IV століття до н.е. та декілька фрагментів попереднього храму були зібрані та виставлені в "Ефеській кімнаті" Британського музею. Крім того, у музеї є можливо найстаріший клад монет у світі (600 р. до н.е.), які були заховані в горщику в фундаменті першого храму.

Сьогодні місце храму, що лежить недалеко від Сельчука, позначене єдиною колоною, зкладеної з роз'єднаних фрагментів, виявлених на цьому місці.

Знамениті рельєфи колон Артемісіону нині перебувать у Британському музеї (Лондон)

У середині 20 століття були знайдені залишки майстерні Фідія, де збереглися три зменшені копії статуї Артеміди. Вони зберігаються в музеях Туреччини.

ДжерелаРедагувати

  • John Freely, The Western Shores of Turkey: Discovering the Aegean and Mediterranean Coasts 2004, p. 148; Clive Foss, Ephesus after antiquity: a late antique, Byzantine, and Turkish city, Cambridge University Press, 1979, pp. 86–89 & footnote 83.
  • Peter A. Clayton, Martin Price. The seven wonders of the ancient world. — Routledge, 1988. — 178 с. — ISBN 0-415-05036-7
  • The Seventy Wonders of the Ancient World. The Great Monuments and How They Were Built. — М: Издательство Астрель, 2004. — 304 с. — ISBN 5-271-10388-9
  • Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007. — С. 12—13. — ISBN 978-5-9603-0081-0. (рос.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати