Скопас із Пароса (грец. Σκόπας, 395 до н. е. — 350 до н. е.) — давньогрецький скульптор, архітектор та художник 4 століття до н. е., чия творчість поряд із Лісіпповою, завершила період пізньої класики. Представник, так званої, новоаттичної школи, першим серед давньогрецьких скульпторів відмовився від бронзи та звернувся до мармура.

Скопас
Meleager Skopas BM GR1906.1-17.1.jpg
Народився 395 до н. е.
Парос, Парос[d], Греція
Помер 350 до н. е.
Діяльність скульптор, архітектор
Знання мов давньогрецька
Magnum opus Pothosd, Altar of Domitius Ahenobarbusd і Pediments of the Athena Alea templed

Народився на острові Парос, працював у Тегесі (нині Піалі), Галікарнасі (нині Бодрум) та інших містах Греції і Малої Азії. Як архітектор брав участь у спорудженні храму Афіни Алей в Тегесі (350—340 до н. е.) і мавзолею у Галікарнасі (середина 4 ст. До н. е.) — одного з античних чудес світу.

Серед збережених до наших часів творів Скопаса найважливішим є фриз мавзолею у Галікарнасі із зображенням амазономахіі (середина 4 столітті до н. е.; спільно з Бріаксісом, Леохаромі Тимофієм; фрагменти зберігаються у Британському музеї, Лондон). Численні роботи Скопаса відомі за римськимм копіямм (Потос, Молодий Геракл, Мелеагр, Менада тощо).

Відмовившись від властивого мистецтву 5 століття до н. е. гармонійного спокою образу, Скопас звернувся до передачі сильних душевних переживань, боротьби пристрастей. Для втілення їх Скопас використовував динамічну композицію і нові прийоми трактування деталей, особливо рис обличчя: глибоко посаджені очі, складки на чолі і напіввідкриті уста. Насичена драматичним пафосом творчість Скопаса справила великий вплив на скульпторів елліністичної культури, зокрема на твори майстрів 3-2 століть до н. е., що працювали у місті Пергам.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати