Сім чудес світу

перелік найвизначніших пам'яток Стародавнього Світу

Сім чудес світу, або Сім чудес Стародавнього світу — список найбільш прославлених пам'яток античної культури часів Ойкумени, з якого до наших часів збереглась лише Піраміда Хеопса. Складання списку найславетніших поетів, філософів, полководців, великих царів, як і пам'яток архітектури і мистецтва — традиційний «малий» жанр грецької елліністичної поезії і свого роду вправа в риториці. Сам вибір числа освячений найдавнішими уявленнями про його наповненість, закінченість і досконалість, число 7 вважалося священним числом бога Аполлона (Семеро проти Фів, Сім мудреців і т. і.). Подібно до збірників висловлювань знаменитих мудреців, збірок анекдотів і розповідей про дива, твори про Сім чудес світу були популярні в античну епоху і містили описи найграндіозніших, найпрекрасніших або в технічному сенсі найбільш захопливих будівель і пам'ятників мистецтва. Ось чому їх називали чудесами, в той час як в списку відсутні багато справжніх шедеврів стародавньої архітектури та мистецтва — Акрополь в Афінах з творінням Фідія — статуєю Афіни, Парфенон, прославлена статуя Афродіти Кнідської роботи Праксітеля і т. і. Згадки про Сім чудес з'являються у творах грецьких авторів, починаючи з епохи еллінізму. Їх треба було знати вже в школі, про них писали вчені й поети. У тексті одного єгипетського папірусу, що являв собою свого роду навчальний посібник, згадуються обов'язкові для заучування імена знаменитих законодавців, живописців, скульпторів, архітекторів, винахідників, найбільші острови, гори і річки і, нарешті, сім чудес світу. «Відбір» чудес відбувався поступово, і одні чудеса змінювали інші.

Походження термінуРедагувати

1640 року француз Д. С. Бессі відшукав у бібліотеці Ватикану невеличкий рукопис грецького філософа Філона Візантійського, що, ймовірно, вперше в III столітті до н. е. вжив у своєму творі це словосполучення.

Пізніше за Філона про дивовижні архітектурні досягнення писали і автор 37 томів «Природничої історії» Пліній Старший, і римський поет Марціал, і грецький географ Павсаній. Були також інші автори. Їх списки різнились між собою. Одні вважали такими стіни стародавнього Вавилону і Колізей, інші також згадували міст через річку Євфрат. Остаточно список утвердився лише у XVIII столітті.

Перелік об'єктівРедагувати

Усталений перелік Семи чудес світу пов'язують з іменем Александра Македонського.

Об'єкт Зображення Час створення Місце, сучасна країна Творці Руйнування
Піраміда Хеопса ~ 2550 до н. е. Гіза,   Єгипет єгиптяни[1] єдине з чудес, що збереглося до наших днів
Висячі Сади Семіраміди ~ 600 до н. е. Вавилон,   Ірак вавилоняни після I століття до н. е. внаслідок землетрусу
Статуя Зевса в Олімпії 435 до н. е., Олімпія,   Греція греки — скульптор Фідій V століття, згоріла в пожежі у Константинополі
Храм Артеміди в Ефесі IV століття до н. е. Ефес,   Туреччина лідійці, греки, перси розграбований 262 н. е. готами,
зруйнований землетрусом
Збережено одну колонну
Мавзолей у Галікарнасі 351 до н. е. Галікарнас,   Туреччина карійці, перси, греки 1494 року внаслідок землетрусу, зберігся фундамент, фрагменти
Колос Родоський між 292 і 280 до н. е. Родос,   Греція греки 224 (або 226) до н. е. внаслідок землетрусу
Александрійський маяк III століття до н. е. Александрія (мис Фарос),   Єгипет Династія Птолемеїв 303 до н. е. — 148 до н. е. внаслідок землетрусу

Сучасні сім чудес світуРедагувати

Сучасні сім чудес світу: печерне місто Петра, Статуя Христа в Ріо-де-Жанейро, Великий китайський мур, Мачу-Пікчу, Тадж-Махал, Колізей у Римі та Чичен-Іца.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Вигасин А. А., Дандамаев М. А., Крюков М. В., Кузищин В. И. История Древнего Востока. — М., 2007.

ДжерелаРедагувати

  • Peter A. Clayton, Martin Price. The seven wonders of the ancient world. — Routledge, 1988. — 178 с. — ISBN 0-415-05036-7 (англ.)
  • The Seventy Wonders of the Ancient World. The Great Monuments and How They Were Built. — М: Издательство Астрель, 2004. — 304 с. — ISBN 5-271-10388-9 (англ.)
  • Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007. — С. 12—13. — ISBN 978-5-9603-0081-0. (рос.)

ПосиланняРедагувати