Колос Родоський (грец. Κολοσσός της Ρόδου, лат. Colossus Rhodi) — величезна статуя грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та 280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, Греція, учнем Лісіппа Харесом[en] із Ліндоса. Статуя вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за час свого існування вона була найвищою статуєю світу, висотою 70 ліктів (31,5 м).

Колос Родоський

Colossus of Rhodes.jpg

Худ. Мартен ван Хемскерк, гравюра «Колос Родоський»

36°27′03″ пн. ш. 28°13′40″ сх. д. / 36.451111000027772491° пн. ш. 28.22777800002777937° сх. д. / 36.451111000027772491; 28.22777800002777937Координати: 36°27′03″ пн. ш. 28°13′40″ сх. д. / 36.451111000027772491° пн. ш. 28.22777800002777937° сх. д. / 36.451111000027772491; 28.22777800002777937
Тип втрачена скульптура[d]
колосальна статуяd і сім чудес світу[d]
Країна

 Греція

Розташування Ancient Rhodesd
Архітектор Chares of Lindosd
Матеріал бронза
Висота 33 м
Ідентифікатори й посилання
Structurae 20002409
Колос Родоський. Карта розташування: Греція
Колос Родоський
Колос Родоський (Греція)

CMNS: Колос Родоський у Вікісховищі

ПередісторіяРедагувати

Після швидкої смерті Александра Македонського у 323 році до н. е. відсутність єдиного спадкоємця престолу породила численні міжусобні війни між його полководцями. Урешті-решт, імперія розпалася на чотири частини, а Родос відділився та увійшов у союз із Птолемеєм Сотером, тодішнім завойовником Єгипту. Союз контролював значну частину торгових шляхів у східному Середземномор'ї, включно із виходом до Егейського моря.

У 305 році до н. е. військо Антигона Одноокого, повелителя на чолі з його сином, Деметрієм І, «завойовником міст», узяло в облогу Родос з армією чисельністю 40 000 чоловік. Проте місто було добре укріплене, і Деметрію довелося будувати високі облогові вежі, щоб дістатись на мури міста. Погані погодні умови, хитрість та запеклий опір родосців ніяк не сприяли завоюванню міста.

У 304 році до н. е. Птолемей відправив свій флот на допомогу місту і Деметрію довелось поспішно відступити, залишивши майже все військове обладнання. Щоб відсвяткувати перемогу, родосці продали військові трофеї за 300 талантів і на виручені гроші вирішили збудувати грандіозну статую своєму заступнику, богу Сонця Геліосу.

БудівництвоРедагувати

 
Колос Родоський, як його некоректно уявляли. Справжня статуя стояла по один бік гавані

Місце для статуї підібрали на вході у гавань до острова Родос. Геліос був не просто особливо шановним божеством на острові — він вважався і його творцем. За переказом, не маючи місця йому присвяченого, сонячний бог підняв острів на своїх руках з морської глибини.

Кошти на спорудження статуї отримали за рахунок продажу різноманітних облогових знарядь, покинутих ворогом при відступі. Серед них також чудо античної військової техніки — гелеополіда — величезна облогова вежа, включно з тараном, катапультами, майданчиками для розміщення штурмових загонів, перекидними містками.

Спорудження монумента доручили відомому скульптору Харесу із Ліндоса, учню прославленого Лісіппа. Раніше Лісіпп спорудив 18-метрову статую Зевса у Таранто. На штучному пагорбі Харес встановив три кам'яних стовпи — на двох з них кріпилися бронзові деталі, що зображали ноги і торс гіганта, на третьому — деталі плаща. «Збирання» статуї здійснювалося знизу вгору — спочатку формувалися ступні, потім ікри і т. д. По мірі закріплення деталей їх засипали землею, створюючи таким чином майданчик для роботи на вищому рівні. Лише коли статуя була повністю готова, пагорб був прибраний.

Постамент було зроблено з білого мармуру, спершу встановлені ноги статуї, а потім і решта тіла. Бронзова форма божества була закріплена залізними і кам'яними конструкціями. Його голову прикрашав вінець із семи променів Сонця, які розходилися в боки. Вважалося, що лівою рукою він підтримував спадаючий плащ, а долонею правої, зігненою в лікті, прикривав очі, вдивляючись в морські далі. Через 12 років біля входу в гавань на біломармуровому пагорбі завершилося зведення гігантської фігури бога Сонця, облицьованої бронзовими листами.

Однак знахідка монети міста Анхіала засвідчила, що насправді бог тримав в лівій руці Діоніса, а у високо піднятій правій руці — виноградне ґроно, показуючи його Діонісу як покровителю виноградарства. За свідченням римського вченого і письменника Плінія Старшого, який вивчав частини зруйнованої скульптури, не кожному вдавалося обхопити великий палець на руці гіганта.

Слава про Колоса Родоського рознеслася по всьому Середземномор'ю, безліч мандрівників з інших країн приїжджали помилуватися витвором мистецтва.

ЗруйнуванняРедагувати

Порівняно з іншими Чудесами Світу Колос Родоський «прожив» недовге життя. Приблизно через 50 років після створення він був зруйнований землетрусом: від сильних поштовхів надламалися коліна статуї, вона звалилася вниз. Частини бронзового тіла бога Сонця протягом сторіч покоїлися на землі, породжуючи різні легенди. Так, в одній з них розказувалося, що судна, що прямували в гавань, пропливали поміж ніг гіганта.

У 977 році н. е. арабський намісник, який правив на острові, продав уцілілу частини статуї. Для їх перевезення було потрібно 900 верблюдів. Бронзове облицювання статуї було переплавлено.

ЛітератураРедагувати

  • Все о чудесах света. Атлас-справочник. Сн.-Петербург, «Кристалл», 2007, стор. 12 — 13. ISBN 978-5-9603-0081.(рос.)

ПосиланняРедагувати