Відкрити головне меню

Філістимська мова — мова народу філістимлян. Відома за фрагментарними свідоцтвами — глосами у Старому Завіті та поодинокими короткими текстами. Вже у IX–VIII ст. більша частина філістимлян змішалася з семітами[1] та виробила особливу філістимську семітську мову, відому також як екронська мова ханаанської підпідгрупи північно-західної семітської підгрупи[2].

Філістимська мова
невідома
Philistine language.svg
Регіон територія Гази та сусідні земли вздовж узберіжжя (Ашдод)
Носії мертва
Писемність кіпро-мінойське письмо?, протоханаанейське письмо, фінікійське письмо
Класифікація невідомо, можливо, анатолійські мови
Офіційний статус
Коди мови

Зміст

Тексти «лінійним письмом»Редагувати

Наведені нижче тексти віднесені кількома дослідниками до пам'яток кіпро-мінойського письма, але не включаються до корпусу пам'яток цього письма, оскільки така точка зору не є загальною[3]. Інші класифікують написи як «лінійне письмо (можливо) егейського походження».

  • Афек: табличка з текстом із кількох рядків[4].
  • Ашкелон: уламок кераміки з написом фарбою з 9 знаків[5].
  • Ашдод: глиняні філістимські печатки з текстами з 5-6 знаків[6][7][8][9]. Читання знаків наведено згідно з Дж. М. Факкетті та не є загальноприйнятим[10].
    • Текст 1: du-re?-()-te-ja
    • Текст 2: ja?-()-ro-ba + окрема силабограма е
  • Тель-Касіле: напис на амфорі (читання Дж. Факкетті): ti?-jo 1[10].
  • кілька уламків мікенської кераміки з поодинокими знаками, що нагадують кіпро-мінойське письмо (можливо, особисті мітки гончарів)[11].

Спеціалісти з кіпро-мінойської мови (Сільвія Феррара, Філіппа Стіл) висловили сумнів в тому, що написи є кіпро-мінойськими на підставі особливостей нарису знаків, що відрізняють їх від написів Кіпру. Б. Девис ідентифікував частину знаків інакше, ніж Факкетті[12]. Невелика кількість та надмірна короткість написів не дозволяють судити, якою саме мовою вони виконані.

Тексти семітськими писемностямиРедагувати

Філістимляни запозичили писемність у своїх сусідів-ханаанеян семітського походження[13].

Як «філістимські» відносно довгі тексти семітським письмом було ідентифіковано остракон з Ізбет-Царта (fr:Izbet-Sartah), два остракони та печатку з Телль-Джемме (Тель-Гамма, Tell Jemmeh[de])[9].

Текст із Избет-Царта (5 рядків, IX ст. до н. е.), за деякими оцінками, виконаний так званим ханаанейським письмом, що було предком для фінікійського. Текст неможливо інтерпретувати, за винятком останнього рядка (алфавітний перелік, що збігається з порядком букв фінікійського письма):

  1. 'bsdh't 'o
  2. ktnoqh'tb'z[]toltt
  3. y qsqq
  4. oygbnhp'tbhdzqloto'ob'hbrobs
  5. 'bgdhwzhtyklmnsopsqršt

Перший остракон із Телль-Джемме (VII ст. до н. э.) являє собою перелік імен. На думку Аарона Кемпінскі, кожний рядок означає «А, (син) В-а», при цьому друге ім'я закінчується показником -š, який він порівнює з генитивом індоєвропейських мов. Імена інтерпретуються більшою частиною як семітські (з яких частина має вказаний несемітський афікс), але біля третини імен не є семітськими, хоча, можливо мають паралелі серед анатолійських або кіпрських (останні засвідчені в ассирійських текстах)[14]. Дж. М. Факкетті, в свою чергу, також вважав цей показник генитивом, але етруським.

  1. lhrš . bnkš
  2. wnnt . 'dnš
  3. šlm . 'nš
  4. bolšm' . šgš
  5. rk' . šm'š
  6. bol' . hmš
  7. ntn . ppš
  8. tb . šl[

Другий остракон (VII ст. до н. э.) очевидно, являє собою також перелік імен з цифрами на кінці кожного рядку. В тексті неодноразово зустрічається морфологічний показник -yh (можливо, відповідає кінцевому -ja з текстів линійним письмом), а також, вірогідно, вже згаданий показник генитива імен -š[10].

  1. []
  2. []h klytbš[]
  3. [] ksryh 2[]
  4. []y brzyh 20[]
  5. []rvš 3Z []
  6. [] 1Z

Тут Z — знак в формі зигзагу (можливо, чисельник).

Можливо, до філістимських також можна віднести кілька остраконів з виключно короткими написами в 1-2 знаки з Ашдода, Тель-Касіле, Ацора, Телль-ель-Фара та ін. Дж. Наве налічує загалом 14 філістимських написів фінікийським або арамейським письмом[15].

ЛексикаРедагувати

Особові іменаРедагувати

Філістимляни в Біблії та інших древніх текстах (ассирійські, лувійські) мають як семітські імена, так і імена незрозумілого походження.

  • Ахіш (Анхус, ассір. i-ka-u-su) — правитель Гефа, покровитель Давида. Це ім'я порівнюють з малоазійським іменем Анхіз.
  • Голіаф має аналоги в анатолійських мовах — карийське Уліат[16] та лідійське Адіатт/Аліатт[17][18]. Відома також елінізована форма анатолійського імені — Калліад.
  • Даліла — дружина Самсона, що зрадила його
  • Мітінті — ім'я двох правителів, в Ашдоді та Ашкелоні — згадуються як в фінікійських, так і в ассирійських текстах[19].
  • Тайта, правитель сирійських філістимлян (царство Палістин в долині Амук) і його дружина Купапіяс мають характерні анатолійські імена.

імена богівРедагувати

  • Дагон
  • Піфогея (умовно, передається як ptgy) — ім'я богині з присвячувального напису в Екроні[20][21]. Той же самий напис містить генеалогію філістимських царів з їхніми іменами.

ТопонімиРедагувати

  • Секелаг — місто, збудоване філістимлянами (1-ша книга царств, 4:30).

Інші глосиРедагувати

У Біблії засвідчено кілька філістимських глос, у тому числі:

  • Титул seren (ватажок філістимлян) в сучасному івриті набув нове значення «капітан» (військове звання ЦАХАЛ); кілька дослідників, у тому числі Р. Д. Барнетт[22] вважав слово пов'язаним з неохеттським sarawanas/tarawanas[23] або дав.-гр. τύραννος (тиран — яке, в свою чергу, було західноанатолійським запозиченням; першим відомим носієм цього титулу був лідієць Гіг).[24][25][26][27][28][29][30]. Томас Шнайдер, навпаки, ототожнював термін seren з лемноським словом seronai, яке він інтерпретував як титул[31].
  • kōbá, «шолом» — назва мідного шолому Голіафа.[32] — Едвард Сепір вважав, що слово має індоєвропейську етимологію[33].
  • 'argáz — посудина, що згадується у 1-й Книзі Самуїла, 6 і ніде більше в Біблії,[34] — на думку Е. Сепіра, «очевидно не семітське слово».
  • титул padî.[35]

Філістимська семітська моваРедагувати

Дослідникам відомо кілька написів з території філістимського П'ятиграддя, виконаних на особливому діалекті ханаанейської мови, одним з нащадків якої є також сучасний іврит.

Текст остракону із Ашкелону[36]:

  1. ]m‘br . sû . tsû[
  2. ]k?w . ysû n? . l[
  3. ]‘ [.] br [.] s\pn?[

ПриміткиРедагувати

  1. Singer, Itamar. «Egyptians, Canaanites, and Philistines in the Period of the Emergency of Israel», inI. Finkelstein & N. Na'aman, eds. From Nomadism to Monarchy. Archaeological and Historical Aspects of Early Israel. Jerusalem: 1994: 336
  2. Byrne R. (2002) Philistine Semitics and Dynastic History at Ekron. Ugarit-Forschungen, 34
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудень 2015. Процитовано 9 червень 2015. 
  4. Kochavi, M. and Beck, P. 1990. The Egyptian Governor's Residence and Its Finds (Israel Museum Catalogue 312). Jerusalem. P. 24
  5. Cross, F. M. and Stager, L. E. 2006. Cypro-Minoan Inscriptions Found in Ashkelon. Israel Exploration Journal 56: 129–159: see discussion on pp. 131–134
  6. Assaf Yasur-Landau. The Philistines and Aegean Migration at the End of the Late Bronze Age, p. 309
  7. Ben-Shlomo, David (2010). Philistine Iconography. A wealth of style and symbolism. p. 72
  8. Ben-Tor, Amnon (1991). The archaeology of ancient Israel, p. 279
  9. а б Garbini, Giovanni. I Filistei. Gli antagonisti di Israele, nuova edizione, Brescia, Paideia, 2012
  10. а б в Facchetti G. M. (2002). Appunti di morfologia etrusca. P. 148–150.
  11. Landau, A. Y. & Goren, Y. (2004). A Cypro-Minoan potmark from Aphek. Tel-Aviv 31, pp. 22-31.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 грудень 2015. Процитовано 9 червень 2015. 
  13. Филистимляне
  14. Kempinski, 1987, p. 21.
  15. Naveh, p. 17
  16. Vernet Pons, M. (2012). The etymology of Goliath in the light of Carian Wljat/Wliat: a new proposal. Kadmos, 51, 143–164.
  17. Tell es-Safi/Gath weblog. and Bar-Ilan University.; For the editio princeps and an in-depth discussion of the inscription, see now: Maeir, A.M., Wimmer, S.J., Zukerman, A., and Demsky, A. 2008 (In press). An Iron Age I/IIA Archaic Alphabetic Inscription from Tell es-Safi/Gath: Paleography, Dating, and Historical-Cultural Significance. Bulletin of the American Schools of Oriental Research.
  18. Georg Hüsing, according to Ferdinand Bork in AfO 13 (1939–1941:227), noted by G. A. Wainwright, «Some Early Philistine History» Vetus Testamentum 9.1 (January 1959:73-84) p. 79 note 3
  19. Naveh, p. 9
  20. Schneider, 2011, p. 575
  21. Schäfer-Lichtenberger (2000). The goddess of Ekron and the religious-cultural background of the Philistines // Israel Exploration Journal 50, pp. 82-91.
  22. Barnett, «The Sea Peoples» Sect. IV «The Philistines», New Cambridge Ancient History p. 17 — згадується в критичному огляді Майкла Астура (Michael C. Astour) в Journal of the American Oriental Society, 92.3 (July — September 1972:457f.
  23. Sandars, Nancy K., The Sea Peoples: Warriors of the Ancient Mediterranean, 1250–1150 BC, Thames and Hudson, 1978
  24. Robert Drews, «The First Tyrants in Greece» Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte, 212 (2nd Quarter 1972:129-144) p. 138.
  25. Helck W., Ein sprachliches Indiz für die Herkunft der Philister, in: Beiträge zur Namenforschung 21, 1983, p. 31.
  26. Meriggi, P. «Schizzo della delineazione nominale dell'eteo geroglifico (Continuazione e fine)», in: Archivio Glottologico Italiano, 38, 1953. pp. 36-57.
  27. Chantraine, P. Dictionnaire étymologique de la langue grecque. Histoire des mots, vol. 4.1, 1968, p. 1146.
  28. Gusmani 1969: R. Gusmani, Isoglossi lessicali Greco-Ittite, in: Studi linguistici in onore di Vittore Pisani, Brescia 1969, Vol. 1, p. 511-12.
  29. Cornil, P. «Une étymologie étrusco-hittite», Atti del II Congresso Internazionale de Hittitologia, Pavía, 1995, p. 84-85.
  30. Rabin, C. «Hittite Words in Hebrew», Or NS 32, 1963, pp. 113-39.
  31. Schneider, 2011, p. 572
  32. 1 Книга Самуїла 17:5.
  33. Sapir, «Hebrew 'helmet,' a loanword, and its bearing on Indo-European phonology» Journal of the American Oriental Society 57.1 (March 1937:73-77).
  34. E. Sapir, "Hebrew 'argáz, a Philistine Word, " Journal of the American Oriental Society (1936:272-281)
  35. «Common IE property» asserts (Sapir 1936:279 note 23) noting Greek πόσις, Lithuanian -pati-s, -pats, and Tocharian A pats.
  36. The Epigraphical Record: A Philistine Ostracon from Ashkelon | The BAS Library

ЛітератураРедагувати