Фінікійська писемність — одна з перших зафіксованих в історії людства систем фонетичної писемності. З'явилася близько XV століття до н. е. та стала родоначальницею більшості сучасних алфавітних і деяких інших систем писемності.

Фінікійське письмо
Phoenician alphabet.svg
Вид
Абджад
Мови Фінікійська мова та пунічна мова
Період
XV століття до н. е.
Напрям Справа наліво
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Використовувала консонантний принцип, тобто для запису слів використовувалися тільки приголосні звуки, а значення голосних залишалося на розсуд читача (у семітських мовах лексичне значення кореня задається тільки приголосними, тому потрібні в даному граматичному значенні голосні можна визначити за контекстом). Напрям запису — справа наліво.

ІсторіяРедагувати

Фінікійська писемність є однією з перших алфавітних писемностей у світі, проте саме фінікійська писемність дала початок кільком гілкам алфавітних писемностей, і, станом на 21 сторіччя, практично всі алфавітні писемності світу (за винятком японської кани і корейської писемності хангиль) мають коріння саме у фінікійській писемності. Інші писемності, що мають алфавітну структуру — давньоперський клинопис і мероїтська писемність, не прижилися[1].

В Єгипті та межиріччі писати і читати вміли лише окремі люди. Адже й ієрогліфічне письмо, і клинопис містять понад 600 знаків, кожен з яких зазвичай зображує ціле слово або склад. Всі їх потрібно було знати напам'ять.

Фінікійцям, які вели постійні торгові записи, потрібно було інше письмо, просте і зручне. Вони й створили алфавіт, в якому кожен знак (літера) позначав лише один визначений звук.

Фінікійський алфавіт складається з 22 простих за написанням букв. Всі вони приголосні, бо в фінікійській мові основну роль грали приголосні звуки. Щоб прочитати слово, фінікійцям досить було бачити його кістяк, що складається з приголосних букв.

Найдавніші написи, складені з букв алфавіту Фінікії, знайдені під час розкопок в стародавньому місті Біблі (нині місто Джебель), біля підніжжя Ліванського хребта. Вони відносяться до XIII ст. до н. е. Писали фінікійці справа наліво. Свої торгові записи вони робили чорнилом на черепках. Таких черепків знайдено небагато. Краще збереглися написи, висічені на камені: надгробні (на саркофагах царів і жерців) і будівельні, що розповідають про спорудження палаців по велінню царів[2]

Поняття про алфавітРедагувати

Алфавітна писемність — це писемність, де один знак передає один звук, на відміну від логографічного і ідеографічного письма, де кожен знак відповідає певному поняттю або морфемі. Складова писемність також не може вважатися алфавітною, через те, що кожен знак у сіллабаріях відповідає окремому складу, але не звуку[3].

ПоходженняРедагувати

Існує декілька теорій щодо походження фінікійського алфавіту.

За однією з них алфавіт походить від протосинайського письма.

Вигляд знаків та їх значенняРедагувати

 
латинський, грецький, фінікійський, єврейський і арабський алфавіти
Буква Назва Значення назви Звучання
Зображення Юнікод
  𐤀 ʾālep (алеп) бик ʾ [ʔ]
  𐤁 bēt (бет) будинок b [b]
  𐤂 gīml (ґімл) верблюд g [ɡ]
  𐤃 dālet (далет) двері d [d]
  𐤄 hē (хе) вікно h [h]
  𐤅 wāw (вав) гак, крюк w [w]
  𐤆 zayin (заїн) зброя z [z]
  𐤇 ḥēt (хет) стіна [ħ]
  𐤈 ṭēt (тет) колесо [tˤ]
  𐤉 yōd (йод) рука y [j]
  𐤊 kāp (кап) долоня k [k]
  𐤋 lāmed (ламед) стрекало l [l]
  𐤌 mēm (мем) вода m [m]
  𐤍 nūn (нун) змія n [n]
  𐤎 ṣāmek (самек) підтримка s [s]
  𐤏 ʿayin (аїн) око ʿ [ʕ]
  𐤐 pē (пе) рот p [p]
  𐤑 çādē (цаде) полювання [sˤ]
  𐤒 qōp (коп) вушко голки q [q]
  𐤓 rēš (реш) голова r [r]
  𐤔 šīn (шін) зуб š [ʃ]
  𐤕 tāw (тав) знак t [t]

Роль в історіїРедагувати

Від фінікійського алфавіту походить грецький алфавіт, від візантійського варіанта якого походить кирилиця, від якої походить український алфавіт. Від грецького алфавіту походить також латинський алфавіт.

Від фінікійського алфавіту походить арамейський алфавіт, від якого походять єврейський алфавіт та арабський алфавіт.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дирингер Дэвид,. Алфавит. — М. : Издательство Иностранной Литературы, 1963. (рос.)
  2. «Детская Энциклопедия для среднего и старшего возраста», Академия педагогических наук СССР, Том 8, Второе издание, Издательство «Просвещение», г. Москва, 1967 г. — С.55 (рос.)
  3. Истрин В. А.,. Развитие письма. — М. : Наука, 1965. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати