Консонантна писемність

Консона́нтна писе́мність — тип фонетичної писемності, що передає лише приголосні звуки.

Зразок протосинайського письма, що містить фразу, яка може означати "до Ваалат". Лінія, що йде від верхнього лівого кута в нижній правий кут, її можна прочитати як mt l b^clt.

Арабське письмо -- приклад абджаду.

Консонантна писемність часто є перехідною від складової писемності до повністю фонетичної. Прикладами повністю консонантної писемності можуть слугувати угаритська та фінікійська писемності, прикладами частково консонантного — сучасні єврейська, арабська письменність, що містять знаки для деяких голосних (матрес лекціоніс), прикладом складового консонантного зі зв'язаними (які не мають окремого знака) голосними — індійська деванагарі. Голосні, не виражувані матрес лекціоніс, можуть позначатися в тексті необов'язковими діакритичними знаками (оголосами).

Абджад

Для семітських писемностей такого типу часом вживають термін 'абджад. Абджад — тип письма, в якому кожен символ позначає приголосний, а читач сам добирає голосні за контекстом. Термін запропонував Пітер Денієлс на позначення західносемітських письмен. Загальним терміном є консонантна писемність. Слово "абджад" (араб. أبجد‎) походить від вимови перших літер арабської абетки. Такий самий порядок був у староєврейському, фінікійському та семітському письмі: ʾ b g d.

Термін абджад запропонований Пітером Денієлсом (Peter T. Daniels), поряд з абугідою. Під другим дослідник має на увазі власне консонантну писемність, у той час як перший відповідає силабічній.

Посилання

• Консонантне письмо // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 269. — ISBN 978-966-439-921-7.
• Українська мова. Енциклопедія [Архівовано 11 жовтня 2010 у Wayback Machine.]