Відкрити головне меню

Фрідріх фон Рабенау (нім. Friedrich von Rabenau; 10 жовтня 1884, Берлін — 14 або 15 квітня 1945, Флоссенбюрг) — німецький військовий діяч, генерал артилерії вермахту. Діяч антинацистського Опору. Теолог.

Фрідріх фон Рабенау
нім. Friedrich von Rabenau
Bundesarchiv Bild 183-C05192, Friedrich v. Rabenau.jpg
Народився 10 жовтня 1884(1884-10-10)
Берлін, Німецька імперія
Помер 15 квітня 1945(1945-04-15) (60 років)
Флоссенбюрґ, Німеччина
·повішення
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Діяльність військовий історик, богослов, архіваріус, військовослужбовець, боєць Опору
Alma mater Гумбольдтський університет Берліна
Науковий ступінь доктор філософських наук
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал артилерії
Нагороди
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

БіографіяРедагувати

Молодший з трьох дітей гінеколога Фрідріха Людвіга Ебергарда фон Рабенау і його дружини Валлі, уродженої Небель. Дядько Райнгарда Гелена.

Спочатку хотів стати пастором, але в 1903 році поступив на службу фанен-юнкером в Імперську армію. Учасник Першої світової війни, за бойові заслуги відзначений численними нагородами. Після завершення світової війни брав участь у війні за незалежність Латвії, воював проти Червоної армії.

Продовжив службу в рейхсвері, з 1922 по 1927 рік служив у військовому міністерстві. З 1927 по 1930 рік — командир 2-го дивізіону 1-го польового артилерійського полку в Кенігсберзі, потім — 1-й офіцер Генштабу в штабі командування 2-ї группи в Касселі. З 1932 по 1936 рік відвідував лекції з військової історії в університетах Бреслау і Мюнстера. В 1932 році призначений комендантом Бреслау, з 1933 року постуйно конфліктував з керівником СА і поліції Едмундом Гайнесом. Ребенау постійно отримував анонімні погрози, які припинились лише після Ночі довгих ножів. Одночасно читав лекції в університеті Бреслау, за що в 1935 році став почесним доктором філософії. З 1934 по 1936 рік служив у інспекції 6-го військового округу. В 1936 році був уповноважений Людвігом Беком створити незалежний центральний архів німецької армії. На посаді «начальника армійських архівів» Ребенау контролював військові архіви Дрездена, Штутгарта і Мюнхена, пізніше також архіви Відня, Праги і Данцига. Він прагнув запобігти ідеологічному спотворенню інформації.

Глибокі християнські переконання Рабенау зробили його противником нацизму. Він чітко виразив свої антинацистські погляди у всіх своїх творах, через що більшість нових видань були заборонені, а решта (особливо біографія Ганса фон Зекта) були піддані глибокій цензурі. В 1937 році Рабенау підписав заяву 96 керівників протестантської церкви проти Альфреда Розенберга і його книги Protestantische Rompilger. При цьому він не вступив у жодну групу Опору, однак став зв'язковим між Людвігом Беком і Карлом Герделером, а також консультантом і членом гуртка Крайзау.

З 26 серпня по 29 вересня 1939 року — командир 73-ї піхотної дивізії, потім знову призначений начальником армійського архіву. На цій посаді він, прикриваючись службовими відрядженнями, намагався схилити на бік опору Вальтера фон Браухіча, Гайнца Гудеріана і Фрідріха Фромма. З 1941 року гестапо слідкувала за його телефоном і поштою. Учасник Польської кампанії, після якої піддав різкій критиці нелюдську війну Гітлера. Через це та релігійність Рабенау став непопулярним він був відправлений у резерв в 1942 році. Почав вивчати протестантську теологію в Берлінському університеті, за що в 1943 році був удостоєний звання Licentiatus theologiae. Написав докторську дисертацію на тему військового капеланства.

Християнські переконання Рабенау не дозволяли йому брати участь у вбивстві Гітлера, однак після провалу Липневої змови він був заарештований і 11 серпня 1944 року був поміщений разом із декількома іншими членами Опору в берлінську військову в'язницю. Звідти 13 січня 1945 року Рабенау перевели в концтабір Заксенгаузен, потім — у Бухенвальд і у Флоссенбюрг, де 14 або 15 квітня він був вбитий за особистим наказом Генріха Гіммлера. Приблизна дата смерті встановлена за телеграмою, яку штурмбаннфюрер СС Курт Штавіцкі відправив Ріхарду Глюксу і Генріху Мюллеру 15 квітня о 8:03.

Сім'яРедагувати

Був одружений, мав двох дочок.

НагородиРедагувати

Почесні званняРедагувати

  • Почесний доктор факультету філософії університету Бреслау
  • Почесний викладач Мюнстерського університету

БібліографіяРедагувати

Праці на військову тематикуРедагувати

Статті та ессеРедагувати

  • Wehr und Kultur. In: Berliner Illustrirte Zeitung. Sonderband Nr. 4685 v. 26. November 1936. Die deutsche Wehrmacht. Ullstein, Berlin 1936.
  • Zur 90. Wiederkehr des Todestages des Generalfeldmarschalls von Boyen. In: Militärwissenschaftliche Rundschau. 3. Jahrgang 1938, Heft 1, Verlag E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1938.
  • Zum 125. Todesjahr Scharnhorsts. In: Monatsschrift der Deutschen Gesellschaft für Wehrpolitik und Wehrwissenschaften. Mai 1938, Heft 4, Verlag E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1938.

КнигиРедагувати

  • Die alte Armee und die junge Generation. Mittler, Berlin 1925.
  • Operative Entschlüsse gegen einen an Zahl überlegenen Gegner. Mittler, Berlin 1935.
  • Seeckt. v. Hase & Koehler, Leipzig 1938.
    • Hans von Seeckt. Aus meinem Leben 1866—1917.
    • Hans von Seeckt. Aus seinem Leben 1918—1936.
  • Scharnhorst nach 1808–Seeckt nach 1918. Landesgeschichtliche Vereinigung für die Mark Brandenburg, Berlin 1939.
  • Buch und Schwert. Rede anlässlich der Herbstveranstaltungen für das deutsche Schrifttum vom 18. Oktober 1940. Bibliographisches Institut, Leipzig 1940.
  • Von Geist und Seele des Soldaten. Eher, Berlin 1940.
  • Geistige und seelische Probleme im jetzigen Krieg. Eher, Berlin 1940.
  • Vom Sinn des Soldatentums. Du Mont Schauberg, Köln 1941.

Також написав передмову для:

  • Erinnerungen und Dokumente von Marschall Josef Pilsudski, Band III Militärische Vorlesungen. Essener Verlagsanstalt, Essen 1935–36.
  • Weltrüstung von Michael Freund, Essener Verlagsanstalt, Essen 1936. aus: Liste der auszusondernden Literatur. (Berlin: Zentralverlag, 1946), Deutsche Verwaltung für Volksbildung in der sowjetischen Besatzungszone[18]
  • Moltke. Ein Vorbild von Generaloberst v. Seeckt, 2. Aufl., Koehler & Amelang, Leipzig 1938.

Праці з теологіїРедагувати

  • Ernste Laiengedanken. (Manuskript) Berlin 1943.
  • 19 Laienpredigten. (Manuskript) Berlin 1943.
  • Die Entwicklung der Grundzüge der deutschen Heeresseelsorge bis zum Jahre 1929 unter besonderer Berücksichtigung des 100.000 Mann-Heeres.(Licentiatenschrift) Berlin 1943.

ЛітератураРедагувати

  • Kurt von Rabenau: Chronik der Familie von Rabenau. Teil III D, Haus Schertendorf, Luisenlund 1927.
  • Wilhelm Vorberg: Friedrich v. Rabenau. Ein Lebensbild. Unveröffentlichtes Manuskript, o. O., ca. 1950.
  • Reinhard v. Plessen: Soldat und Theologe. Zum 15. Todestag Generals d. Art. Dr.hc.Lic. Friedrich v. Rabenau. In: Deutsches Adelsarchiv. Nr. 4, 15. April 1960, S. 72–73.
  • Hans-Wendel v. Rabenau: In Memoriam Friedrich v. Rabenau. In: Deutsches Adelsblatt. Nr. 4, 15. April 1985, S. 79 ff, Kirchbrak, 1985.
  • Hans-Joachim Ramm: Christliche Elemente im militärischen Widerstand gegen Hitler. In: Beiträge aus der Ev. Militärseelsorge. 1/1992.
  • Reinhard v. Plessen: Friedrich von Rabenau. Soldat im Widerstand aus christlicher Verantwortung. Selbstverlag, Celle 1994.
  • Horst Mühleisen: Friedrich von Rabenau: Soldat, Archivar und Gelehrter. Zu seinem fünfzigsten Todestag. In: Archivalische Zeitschrift. 79 (1996), S. 127—140. [1]
  • Hans-Joachim Ramm: Offizier, Christ und Akademiker. In: «…stets einem Höheren verantwortlich…» Christliche Grundüberzeugungen im innermilitärischen Widerstand gegen Hitler. Hänssler, Neuhausen 1996, ISBN 3-7751-2635-X, S. 241—249.
  • Reinhard v. Plessen: Friedrich von Rabenau: Militär, Christ, Oppositioneller. In: Damals Nr. 6/1998, S. 35–38.
  • Von der Kriegsschule zum Parlament. Historische Notizen zum Gebäudekomplex Am Havelblick 8. Hrsg. v. Präsident des Landtages Brandenburg. In: Schriften des Landtages Brandenburg. Heft 3/2000.
  • Manfred Kehrig: Rabenau, Friedrich v.. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 21, Duncker & Humblot, Berlin 2003, ISBN 3-428-11202-4, S. 67 f. (Digitalisat).
  • Gerhard Ringshausen: Der Theologe und General Friedrich v. Rabenau. In: Ders.: Widerstand und christlicher Glaube angesichts des Nationalsozialismus.Lüneburger Theologische Beiträge, Band 3, 2. Aufl., Lüneburg 2008.
  • Hans-Joachim Ramm: Mich trägt mein Glaube. Friedrich von Rabenau. General und Christ im Widerstand. Tagebuch einer Gestapohaft. Saarbrücken 2011, ISBN 978-3-8416-0218-3.
  • Ines Reich: Potsdam und der 20. Juli 1944. Auf den Spuren des Widerstandes gegen den Nationalsozialismus. Begleitschrift zur Ausstellung des Militärgeschichtlichen Forschungsamtes und des Potsdam-Museums. Rombach, Freiburg im Breisgau 1994, ISBN 3-7930-0697-2, S. 87 f.


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
 
командир 73-ї піхотної дивізії

26 серпня — 29 вересня 1939
Наступник:
Генерал від інфантерії
Бруно Білер