Едмунд Гайнес

Едмунд Гайнес (нім. Edmund Heines; 21 липня 1897, Мюнхен — 30 червня 1934, Мюнхен) — німецький політик, один з вищих керівників СА, обергруппенфюрер СА (1933).

Едмунд Гайнес
нім. Edmund Heines
Народився	21 липня 1897(1897-07-21) Мюнхен, Німецький Райх
Помер	30 червня 1934(1934-06-30) (36 років) Munich Prisond, Мюнхен, Німецький Райх ·вогнепальна рана
Поховання	Західний цвинтар (Мюнхен)d
Країна	Німеччина
Діяльність	політик
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА
Посада	депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Обергруппенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Брати, сестри	Hermine von Parishd
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Військовий хрест «За заслуги» (Баварія) Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія) За поранення (нагрудний знак) Почесний кут старих бійців
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Позашлюбний син служниці Гелени Марти Гайнес. У 1915 році, після закінчення гімназії та реальної гімназії, добровільно вступив в Баварську армію. У Першу світову війну служив на Західному фронті в частинах польової артилерії. Восени 1915 року отримав важке поранення в голову. У 1918 році отримав звання лейтенанта резерву.

Після війни вступив в добровольчий корпус Россбаха. У 1919 році брав участь в боях в Прибалтиці і потім в березні 1920 року — в Каппському путчі. Гергард Россбах призначив його керівником свого клубу Тіргартен. Під час путчу цей клуб служив штабу-квартирою групи Россбаха. Після провалу члени фрайкору втекли в Мекленбург і Померанію. Гайнесу був доручений контроль за товаришами, які знайшли притулок у трьох маєтках у Померанії. У липні 1920 року був співучасником розправи над Віллі Шмідтом, двадцятирічним наймитом, який хотів видати поліції схованки зброї членів фрайкору.

Гайнес втік до Мюнхена і в 1922 році став керівником місцевої групи фрайкору Россбаха. У грудні 1922 року група в повному складі перейшла в СА. Гайнес очолив командування другим батальйоном Мюнхенського полку СА і вступив в НСДАП (членський квиток № 78). У 1924 році за участь у спробі гітлерівського путчу був засуджений до 15 місяців ув'язнення. Утримувався разом з Гітлером в Ландсберзі, був достроково звільнений у вересні 1924 року. В цей час НСДАП і СА були заборонені. Гайнес став командиром другого батальйону Мюнхенського полку «Підпільного фронту», який тимчасово замінив СА.

У 1925 році після зняття заборони з НСДАП Гайнес знову вступив у партію і в СА. У 1926 році він отримав звання штандартенфюрера і керував молодіжною організацією НСДАП. 31 травня 1927 року був виключений з партії і СА як призвідник бунту Мюнхенських СА. З його точки зору, НСДАП була занадто помірною і бюрократичною.

В 1927 році в результаті спроби шантажу вбивство Віллі Шмідта набуло розголосу. У 1928 році відбувся процес, на якому Гайнес був засуджений за самосуд до 15 років позбавлення волі. Однак через слідчу помилку в 1929 році відбувся повторний процес. Цього разу Гайнес був засуджений до п'яти років позбавлення волі. 14 травня 1929 року він вийшов на свободу під заставу в розмірі 5000 рейхсмарок.

Вийшовши на свободу, Гайнес виступав на різних заходах, організованих на захист самосуду. Мюнхенський університет спочатку відмовлявся зарахувати його студентом юридичного факультету. У 1929 році знову вступивши в НСДАП і в СА, Гайнес став командиром земельного штандарту СА Мюнхен. У 1930 році він був ортсгруппенляйтером НСДАП в Мюнхені-Гайдгаузені і ад'ютантом гауляйтера Адольфа Вагнера. В вересні 1930 року був обраний депутатом рейхстагу.

Деякий час він був заступником гауляйтера Верхнього Пфальца, референтом з питань преси при Верховному командуванні СА. У травні 1931 року був призначений заступником Ернста Рема, а 31 липня 1931 року став командиром групи СА в Сілезії.

26 березня 1933 року Гайнес отримав призначення на посаду поліцай-президента Бреслау. На цій посаді відповідав за створення концентраційного табору Дюрргой, в якому були ув'язнені відомі соціал-демократи, комуністи, профспілкові діячі, адвокати і журналісти.

Навесні 1933 року Гайнес був призначений заступником гауляйтера Сілезії. 11 липня 1933 року він отримав почесне звання прусського державного радника. Рем надав йому звання обергрупенфюрера і призначив командиром обергрупи СА VIII (Сілезія).

30 червня 1934 року в ході акції «Ніч довгих ножів» Гайнес був заарештований і розстріляний.

У момент свого арешту він перебував у пансіоні Ганзельбауер на баварському курорті Бад-Вісзее, куди прибув на збори керівництва СА. Рано вранці Адольф Гітлер і Йозеф Геббельс виявили Гайнеса в одному ліжку з його особистим шофером. Пізніше ця обставина наводилася в якості пропагандистського виправдання акції на доказ того, що вона мала на меті усунення «хворобливих елементів» і «збоченців».

Заарештованих доправили до мюнхенської в'язниці Штадельгайм. За розпорядженням Гітлера Гайнес був розстріляний в той же день з п'ятьма іншими товаришами.

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (11 березня 1916)
  • 1-го класу (1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з короною і мечами (11 травня 1917)
• Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (5 липня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1918)
• Хрест Россбаха 1-го класу
• Бойова руна (1932)
• Почесний кут старих бійців (лютий 1934)

Література

• Klee, Ernst: Das Personenlexikon zum Dritten Reich: Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer Verlag, Frankfurt am Main 2003.
• Eberle, Henrik: Hitlers Weltkriege: Wie der Gefreite zum Feldherrn wurde. Hoffmann und Campe, Hamburg 2014.
• Miller, Michael D. and Schulz, Andreas (2012). Gauleiter: The Regional Leaders of the Nazi Party and Their Deputies, 1925—1945 (Herbert Albreacht-H. Wilhelm Huttmann)-Volume 1, R. James Bender Publishing. ISBN 978-1932970210