Францішек Карпінський

польський поет

Францішек Карпінський (пол. Franciszek Karpiński; 4 жовтня 1741, с. Голосків поблизу Отинії, тепер Коломийський район — 16 вересня 1825 в м. Волковиськ, тепер Білорусь) — польський поет, драматург; представник сентименталізму.

Францішек Карпінський
пол. Franciszek Karpiński
Franciszek Karpiński grafika.jpg
Народився 4 жовтня 1741(1741-10-04)[1][2]
Голосків, Коломийський район, Івано-Франківська область[3]
Помер 16 вересня 1825(1825-09-16) (83 роки) або 4 вересня 1825(1825-09-04)[1] (83 роки)
Q43372043?, Волковиський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія
Поховання Lyskavad
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита (Республіка Обох Націй)
Національність поляк
Діяльність поет, перекладач, драматург, письменник, бібліотекар
Alma mater Колегія єзуїтів, Львівська єзуїтська колегія і Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов польська[4][1]
Членство Варшавське товариство друзів наукd
Роки активності з 1781
Жанр Сентименталізм
Автограф Album p0065b - Franciszek Karpiński.jpg

ЖиттєписРедагувати

Народився у сім'ї дрібних шляхтичів — син Анджея і Розалії Карпінських. Батько — адміністратор родинного села поета, власності Потоцьких.

Навчався спочатку в єзуїтському колегіумі Станіславова — школі з великими традиціями, заснованій у 1669 розбудовником міста Анджеєм Потоцьким. У 1718 р. перейшла до єзуїтів, які підняли її на дуже високий рівень. Тут він два роки вивчав риторику та філософію.

Після закінчення колегіуму вчився у Львівській єзуїтській академії, де здобув докторський ступень в області філософії і гуманітарних наук та бакалавра богослов'я. Півтора року Францішек навчався у Відні, де опанував іноземні мови та слухав лекції видатних натуралістів.

У віці 40 років видав перший том віршів.

 
Надгробок Францішека Карпінського

У 1819 Карпінський купив фільварок Харавщина у Волковиському повіті, де писав свої мемуари та провів залишок свого життя.

У нього було троє бранок серця, названих ним «Юстинами», однак ніколи не був одружений.

Гробниця поета знаходиться на кладовищі колишнього костелу в Лисково (біл. be-x-old:Лыскава (Берасьцейская вобласьць))

Олекса ДовбушРедагувати

За свідченням істориків: 8 жовтня 1741 р. — український опришок Олекса Довбуш нападає на маєток шляхтича Карпінського в селі Голосків Коломийського повіту і гуманно поводиться з породіллю і немовлям, майбутнім відомим польським поетом Францішеком Карпінським. Про те, яким ввічливим і люб'язним був Олекса Довбуш, розповів згодом у спогадах сам поет:

  Того дня, — пише Ф. Карпінський, — трапилась у домі моїх батьків дивна пригода. Сусід і приятель мого батька Козловський перестерігав його (батька) на кілька годин перед тим, коли я мав побачити світ, що славний на все Покуття опришок Олекса Довбуш, який у цих краях немало себе показував, мав напасти на дім моїх родичів з 12 молодцями. В тяжких болях лежала моя мати на ліжку, а батько покинув хату, побоюючись, щоб не втратив життя, забрав наскоро з собою все, що міг, і сховався в недалекому лісі, наказавши при своєму відході, щоб для того страшного гостя і його товаришів поставити на стіл хліб, сир і горілку. Через годину після мого народження прийшов у двір Довбуш зі своїми; застав у всьому домі лише мою матір на ліжку і бабу, що мене мила і на руках тримала, — більше не було нікого. Моя мати не могла говорити з болів і переляку, баба приступила до Довбуша зі мною на руках і каже: „Ось годину тому, як народилася дитина, зважай на Бога і на хвору матір, і на немовлятко і не роби ніякої шкоди, коли тебе приймають, як доброго гостя”. Ці слова зворушили серце ватажка; він наказав своїм молодцям, щоб поводили себе чемно і засів з ними до їжі й до горілки, якої було досить. Бабі дав потім три злотих червоних, а мою матір просив, щоб дала дитині на згадку, що він там був, ім’я — Олекса — бо так звався Довбуш — і пішов зі своїми, не зробивши ніякої шкоди  


Під час навчання у Станіславові, 24 квітня 1754 року, Карпінський став свідком страти соратника і наступника Довбуша — Василя Баюрака біля міської ратуші.

ТворчістьРедагувати

Францішек Карпінський писав вірші, пісні і балади:

  • ідилії (Лаура і Філон)
  • вірші про кохання («До Юстини»)
  • думи
  • елегії,
  • патріотичні вірші:
  • релігійні пісні:
    • «Ранкова пісня»
    • «Всі наші повсякденні справи»
    • «Бог йде з небес»
    • «Пісня про народження Господа»

Інша поезія:

  • переклад «Псалмів Давида»
  • автобіографія «Історія мого віку та люди, з якими я жив», (1792)
  • комедія «Оренда»
  • трагедія «Болеслав III»,
  • «Про вимову у прозі чи вірші» (1782)

У 1844 р. Маркіян Шашкевич опублікував в газеті «Зоря Галицька» вільний переклад на українську мову поезії Карпінського «До Юстини» та «Скарга на весну». у 1988 р. коломийський письменник і журналіст Микола Савчук переклав вірш Ф. Карпінського «Прощання з Ліндорою в горах».

Крім поезій, Карпінському належать також історичні спогади про місто Івано-Франківськ — у «Пам'ятниках», опублікованих в Кракові в 1844 р. Вони стали важливими джерелами з історії міста початку другої половини XVIII ст.

ВшануванняРедагувати

  • пам'ятник у Коломиї, знищений у 1948 році українським комуністам[5]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Dr. Constant v. Wurzbach Karpiński, Franz // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 11. — S. 16.
  2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  3. Карпиньский Францишек // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Kukiz Tadeusz. OBRAZ MATKI BOSKIEJ Kołomyjskiej (w kościele w Skomielnej Czarnej k. Myślenic) (пол.)

ДжерелаРедагувати

  • Савчук М. Прощання у Ключеві // Червоний прапор [Коломия]. — 1988. — 27 серпняю — С. 3.
  • Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — С. 43. — ISBN 978-617-629-024-7.
  • Sobol Roman. Karpiński Franciszek h. Korab // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1966. — t. XII/1, zeszyt 52. — S. 103—108. (пол.)

ПосиланняРедагувати