Федір Скумін-Тишкевич

Фе́дір Скумін-Тишке́вич (1538 — 1618) — магнат, політичний діяч Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої, дипломат, меценат.

Федір Скумін-Тишкевич
Народився1538(1538)
Новогрудок, Велике князівство Литовське
Помер1618(1618)
Новогрудок, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
ПохованняЦерква Пресвятої Трійці
ГромадянствоВелике князівство Литовське, Руське, Жемайтське
Річ Посполита
Діяльністьполітик, дипломат, меценат
Суспільний станаристократія
ПосадаГродненський старостаd, Новогрудський воєвода[d][1], Брацлавський старостаd, Підскарбій надвірний Литовський[2], підскарбій великий литовський[3], Браславський старостаd, Великий писар Литовський, староста олицькийd і Q66201003?
Конфесіяправославний, греко-католик
РідТишкевичі
БатькоСкумін Тишкевич
МатиМарія-Марина Мелешко
У шлюбі зКатерина Ляцька
ДітиЯнуш
Званнявеликий скарбник Литовський (1586—1590), воєвода новогрудський (1590—1618)
Герб
Герб

Життєпис

ред.

Походив з впливового руського шляхетського роду Тишкевичів. Син Скуміна (Івана) Тишкевича, старости чорнобильського, та Марини Мелешко (1510—1598[4]), внук Льва Тишкевича. Завдяки належності до вищої аристократії держави та значним статкам зробив гарну політичну кар'єру. У 1576 році став надвірним підскарбієм литовським, після цього обіймав посаду великого писаря. У 1578 році разом з Миколою Сапігою та Станіславом Криським очолював посольство до московського царя Івана IV Грозного стосовно укладання миру у Лівонській війні. Обидві сторони, утім, висунули такі умови, що укладення «вічного миру» виявилося неможливим. Крім Лівонії, Смоленська і Полоцька Іван IV вимагав Київ, Канева, Вітебськ, а також визнання свого царського титулу. Тому було укладено перемир'я на 3 роки.

З 1581 до 1610 року як староста керував Браславським староством. У 1586 році отримав посаду великого підскарбія литовського. В цей час вплив Федора Скуміна-Тишкевича зростає настільки, що він став карбувати власну монету з гербом свого роду. З 1590 року стає воєводою Новогрудським.

Спочатку був супротивником Берестейської унії разом з Костянтином Острозьким. Підтримував боротьбу проти розповсюдження уніатства, проте у 1597 році Федір Скумін-Тишкевич з міркувань збереження свого становища у державі перейшов до унії. У 1608 році він стає Гродненським старостою. Як стійкому уніатові король Сигізмунд III Ваза у 1609 році доручив приборкати православне духівництво, що повстало проти митрополита Іпатія Потія. 1613 року був призначений комісаром для розгляду непорозумінь, що виникли між гродненськими православними ченцями й монахами-бернардинами, які заволоділи нерухомістю перших.

Примітки

ред.
  1. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 37.
  2. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 191.
  3. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. WolffKraków: 1885. — С. 186.
  4. Tyszkiewiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

ред.

Посилання

ред.