Федір Скумін-Тишкевич
Фе́дір Скумін-Тишке́вич (1538 — 1618) — магнат, політичний діяч Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої, дипломат, меценат.
| Федір Скумін-Тишкевич | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився | 1538 Новогрудок, Велике князівство Литовське |
| Помер | 1618 Новогрудок, Новогрудський повіт, Новогрудське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Поховання | Церква Пресвятої Трійці |
| Громадянство | Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтське Річ Посполита |
| Діяльність | політик, дипломат, меценат |
| Суспільний стан | аристократія |
| Посада | Гродненський старостаd, Новогрудський воєвода[d][1], Брацлавський старостаd, Підскарбій надвірний Литовський[2], підскарбій великий литовський[3], Браславський старостаd, Великий писар Литовський, староста олицькийd і Q66201003? |
| Конфесія | православний, греко-католик |
| Рід | Тишкевичі |
| Батько | Скумін Тишкевич |
| Мати | Марія-Марина Мелешко |
| У шлюбі з | Катерина Ляцька |
| Діти | Януш |
| Звання | великий скарбник Литовський (1586—1590), воєвода новогрудський (1590—1618) |
 | |
Життєпис
ред.Походив з впливового руського шляхетського роду Тишкевичів. Син Скуміна (Івана) Тишкевича, старости чорнобильського, та Марини Мелешко (1510—1598[4]), внук Льва Тишкевича. Завдяки належності до вищої аристократії держави та значним статкам зробив гарну політичну кар'єру. У 1576 році став надвірним підскарбієм литовським, після цього обіймав посаду великого писаря. У 1578 році разом з Миколою Сапігою та Станіславом Криським очолював посольство до московського царя Івана IV Грозного стосовно укладання миру у Лівонській війні. Обидві сторони, утім, висунули такі умови, що укладення «вічного миру» виявилося неможливим. Крім Лівонії, Смоленська і Полоцька Іван IV вимагав Київ, Канева, Вітебськ, а також визнання свого царського титулу. Тому було укладено перемир'я на 3 роки.
З 1581 до 1610 року як староста керував Браславським староством. У 1586 році отримав посаду великого підскарбія литовського. В цей час вплив Федора Скуміна-Тишкевича зростає настільки, що він став карбувати власну монету з гербом свого роду. З 1590 року стає воєводою Новогрудським.
Спочатку був супротивником Берестейської унії разом з Костянтином Острозьким. Підтримував боротьбу проти розповсюдження уніатства, проте у 1597 році Федір Скумін-Тишкевич з міркувань збереження свого становища у державі перейшов до унії. У 1608 році він стає Гродненським старостою. Як стійкому уніатові король Сигізмунд III Ваза у 1609 році доручив приборкати православне духівництво, що повстало проти митрополита Іпатія Потія. 1613 року був призначений комісаром для розгляду непорозумінь, що виникли між гродненськими православними ченцями й монахами-бернардинами, які заволоділи нерухомістю перших.
Примітки
ред.- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 37.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 191.
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 186.
- ↑ Tyszkiewiczowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
ред.- Teodoras Tiškevičius. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, XI t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.XI: Šternbergo-Vaisius, 325 psl. (лит.)
- Historia dyplomacji polskiej, pod redakcją Zbigniewa Wójcika.— Warszawa, 1982.— t. II. (пол.)
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona …— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— Т. 4.— 820 s.— S. 420-421. (пол.)
Посилання
ред.- Tyszkiewiczowie (01) (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |