Відкрити головне меню

Уршула Козьол
пол. Urszula Kozioł
Urszula Kozioł - poetka ODRA.jpg
Народилася 20 червня 1931(1931-06-20) (88 років)
Ракувці
Громадянство Польща Польща
Діяльність поетеса, письменниця
Alma mater Вроцлавський університет
Мова творів польська[1]
Членство Polish PEN Club[d]
Нагороди

Уршула Козьол у Вікісховищі?

Уршýла Кóзьол (пол. Urszula Kozioł, нар. 20 червня 1931, під м. Білгораєм у селищі Ракувці, Польща) — польська письменниця, авторка численних статей, нарисів, драматичних та прозових творів для дорослих та дітей. Відома також під псевдонімами Антоні Мігач (пол. Antoni Migacz), Мірка Каргол (пол. Mirka Kargol), Фаун (пол. Faun), У.К. (пол. U.K.), Ука (пол.Uka). Лауреатка Премії Фундації ім. Косцєльських

ЖиттєписРедагувати

Донька Гіполіта Козьола (пол. Hipolit Kozioł) і Чеслави Карголь (пол. Czeslawa Kargol). Батьки письменниці займалися вчителюванням, і сама Урсула теж впродовж певного часу працювала в цій сфері. 

До кінця ІІ Світової війни перебувала у Замойшчизні (пол. Zamojszczyzna). Навчалася у ліцеї ім. М. Конопницької в Замосцю. У 1953 – випускниця Вроцлавського університету, факультету полоністики, рівень бакалавра. Звання магістра письменниця отримала у 1959 р. З Вроцлавом пов’язала своє життя надовго.

Письменниця належить до так званого «Сучасного покоління» (пол. „Pokolenie współczesności”). 

Дебютувала у 1953 збіркою поезії у серії видавництв «Справи і люди» (пол. „Sprawy i ludzie”) у «Газеті Робітничій» (пол. „Gazeta Robotnicza”). Від 1954 до 1972 працювала вчителькою спершу  в Бистшиці Клодзькій (пол. Bystrzyca Kłodzka), а пізніше у Вроцлаві. У 1956- 1958 рр. – літературний редактор газети «Погляди» (пол. Poglądy). Від 1958 р. публікує статті у щомісячному журналі «Одра» (цикл статей «З приймальні»), а також в журналах «Сучасність» (пол. „Współczesność” ) (1949-1964 рр), «Культурний тижневик» (пол. Tygodnik Kulturalny) (1963-1965 рр. ) і «Поезія» (1967-1972 рр.).

Уршула Козьол зробила свій вклад у суспільне життя Польщі. У 1965-1967 рр. була директором Вроцлавського центру культури а також депутатом обласної ради у Вроцлаві. Від 1970 р. співпрацювала із студентським театром «Каламбур». Від 1972 р. – літературний редактор газети «Одра». Отримує літературні стипендії у Сполучених Штатах Америки (Iova City, 1991 р.) та у Франції (Poitiers, 1993 р.).

Член Спілки польських письменників (1963-1983рр; від 1971р. – президент Вроцлавського відділу, в 1978-1983рр. – член Головного уряду), польського ПЕН-клубу (від 1971 р., також від 1988 р. – в Головному уряді (пол. Zarząd główny)). Засновник і член Товариства польських письменників (від 1993р., також від 1993 – член Головного уряду).

Письменниця є старшою сестрою Леха і  Анджея (вокалісти групи Vox). Чоловік – Фелікс Пшибиляк, перекладач німецькомовної літератури, германіст.

На сьогодні письменниця проживає у Вроцлаві. 

ТворчістьРедагувати

Уршула Козьол у своїй творчості багаторазово згадує місце своєї молодості (у віршах «Білгорай» (пол. „Biłgoraj”) і «Білгорайчизна» (пол. „Biłgorajszczyzna”), «Пейзаж з пам’яті» (пол. „Pejzaż z pamięci”) (1963 р.). Однак найбільший зв’язок із рідною землею письменниця зобразила у творі «Інвокація» (1985). 

Письменниця передусім є автором поетичних творів, однак в своєму літературному доробку має також прозу автобіографічного характеру – «Зупинка пам’яті» (пол. Postoje pamięci”), де починається історія передвоєнного дитинства. Войцех Броварний, описуючи цей твір, посилався на письменників так званого «сільської течії», таких, наприклад, як Віслав Мисливський.

НагородиРедагувати

  • Нагорода червоної троянди (1963) (пол.Nagroda Czerwonej Róży)
  •  Нагорода ім. Бронислава Броневського (1964) (пол. Nagroda im. Władysława Broniewskiego)
  • Нагорода ім. Станіслава Пьєнтака (1965) (пол. Nagroda im. Stanisława Piętaka )
  • Звання «Почесний житель міста Вроцлава» (1965)
  • Нагорода Фонду ім. Костельських (1969) (пол. Nagrodę Fundacji im. Kościelskich )
  • Нагорода міністра культури і мистецтва ІІ степені (1970)
  • Заслуга «Золотий хрест» (1974) (пол. Złoty Krzyż Zasługi)
  • Кавалерський хрест Ордену Відродження Польщі (1981) (пол. Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski)
  • Італійська нагорода «Золотий центаур» (відзнака Академії праці і мистецтва в Сальсомаджоре, 1982 р.) (пол. Włoska nagroda „Złoty Centaur” (wyróżnienie Akademii Sztuki i Pracy w Salsomaggiore)
  • Сілезька головна нагорода Нижньої Саксонії (1997) (пол. Nagroda Główna Śląska Dolnej Saksonii)
  • Командорський хрест Ордену Відродження Польщі (1997) (пол. Krzyż Komandorski Orderu Odrodzenia Polski)
  • Літературна нагорода польського ПЕН-клубу (1998) (пол. Literacka Nagroda Polskiego PEN-Clubu )
  • Літературна нагорода ім. Айхендорфа (2002) (пол. Nagroda Literacka im. Eichendorfa (Der Eichendorff Literatur-Preis)
  • Звання почесного доктора Вроцлавського університету (11 kwietnia 2003) (пол. Doktorat honoris causa Uniwersytetu Wrocławskiego )
  • Номінація до Літературної нагороди «Ніке» за твір «Супліки» (2006) (пол. nominacja do Nagrody Literackiej Nike za tom Supliki )
  • Номінація «Літературний лавр Сілезії» за твір «Супліки» (2006) (пол. nominacja do Śląskiego Wawrzynu Literackiego za tom Supliki )
  • Фіналістка Літературної нагороди «Ніке» за твір «Мимохіть» (2008) (пол. finalistka Nagrody Literackiej Nike za tom Przelotem)
  • Номінація до Вроцлавської поетичної нагороди «Силезиус» за твір «Мимохіть» (2008) (пол. nominacja do Wroclawskiej Nagrody Poetyckiej Silesius w kategorii książka roku za tom Przelotem )
  • Звання «Почесний житель місті Білгорая (ухвала 21 травня 2010 р., урочне вручення: 10 вересня 2010 р.) (пол. Honorowe Obywatelstwo Miasta Biłgoraj)
  • Вроцлавська поетична нагорода «Силезиус» (2011) (пол. Wrocławska Nagroda Poetycka "Silesius" )
  • Варшавська літературна нагорода, категорія «поезія» за твір «Клангор» (2015) (пол. Nagroda Literacka m.st. Warszawy w kategorii "poezja" za tom Klangor )
  •  Номінація до Поетичної нагороди «Орфей» за твір «Клангор» (2015) (пол. nominacja do Nagrody Poetyckiej Orfeusz za tom Klangor )
  •  Номінація до Літературної нагороди «Ніке» за твір «Клангор» (2015) (пол. nominacja do Nagrody Literackiej Nike za to Klangor )

Найважливіші твориРедагувати

ПоезіяРедагувати

  •  Гумові кубики (Gumowe klocki, 1957)
  •  В ритмі коріння (W rytmie korzeni, 1963)
  •  Смуга і промінь (Smuga i promień,1965)
  •  Список присутності (Lista obecności, 1967)
  •  Поезія. Вибране (Poezje wybrane ,1969)
  •  В ритмі сонця (W rytmie słońca, 1974)
  •  Вірші. Вибране (Wybór wierszy, 1976)
  •  Поезія. Вибране (ІІ) (Poezje wybrane (II), 1985)
  •  Вірші. Вибране (Wybór wierszy, 1986)
  •  Жальник (Żalnik, 1989)
  •  Десятиліття перед кінцем століття (Dziesięć lat przed końcem wieku, 1900)
  •  Зупинка слова (Postoje słowa, 1994)
  •  Довга пауза (Wielka pauza, 1996)
  •  В гармонійному стані (W płynnym stanie, 1998)
  •  Деякі вірші (Wiersze niektóre, 1998)
  •  Стан невпевненості (Stany nieoczywistości , 1999)
  •  Супліки (Supliki, 2005)
  •  Мимохіть (Przelotem, 2007)
  •  Клангор (Klangor, 2014)

Романи та оповіданняРедагувати

  •  Зупинка пам’яті (Postoje pamięci, 2004)
  •  Птахи для думки (Ptaki dla myśli, 1984)
  • Noli me tangere, 1984

НарисиРедагувати

  •  Із зали очікування та приватного сну. Приповідки (Z poczekalni oraz Osobnego sny i przypowieści, 1978)  

Драматичні твори (для дорослих та дітей)Редагувати

  •  Погоня (Gonitwy, 1972)
  •  Незалежна жінка (Kobieta niezależna,1976)
  •  Біло і душно (Biało i duszno, 1977)
  •  Фарбований король (Król malowany, 1978)
  •  Сімейна нарада (Narada familijna, 1978)
  •  Перервана лекція (Przerwany wykład, 1978)
  •  Уїк-енд  (Weekend, 1981)
  •  Спартоліно, чи як Жемпола з шваґром Пітолою наїлися страху (Spartolino, czyli jak Rzempoła ze szwagrem Pitołą stracha przydybali, 1982)
  •  Три світи (Trzy Światy, 1982)
  •  Подвір’я (Podwórkowcy, 1984)

ПриміткиРедагувати

БібліографіяРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.