Вікіпедія

Улю

універсальний ніж, який традиційно використовували інуїтські, інупіатські, юпікські та алеутські жінки
(Перенаправлено з Улу (ніж))

Улю (інук. ᐅᓗ; двоїна: улюук; множина: улюїт; іноді називають «жіночим ножем») — це універсальний ніж, який традиційно використовували інуїтські, інупіатські, юпікські та алеутські жінки. Він використовується в дуже різноманітних цілях, як от наприклад зняття шкіри та чищення тварин, стрижка волосся дитині, розрізання їжі та інколи навіть формування блоків снігу та льоду, які використовуються для будівництва іглу.[1][2]

Улю в західно-гренландському стилі
Ця сторінка чи розділ містить текст канадським складовим письмом.
Якщо у вас відсутні необхідні шрифти, деякі символи можуть відображатися неправильно.

Назва

ред.

У варіанті нунаціавумміутут мови інуттитут(інші мови), яким розмовляють у Нунаціавуті (Північний Лабрадор), слово пишеться як улюк, а в діалекті тунуміїт(інші мови) (Східна Гренландія) — як сакіак або саакік.[3]

У наступній таблиці наведені ескімосько-алеутські назви улю в англійській транслітерації, а також дві назви того самого інструменту в атабасканських мовах, які хоч і не є спорідненими з цією мовною сім'єю, але якою розмовляють корінні жителі Аляски(інші мови), які не є інуїтами, інупіатами чи алеутами.

мова однина двоїна множина
Юкон-Кускоквім Юпік[4] uluaq uluak uluat
Чевак Купік(інші мови) (юпікська мова)[5] kegginalek kegginalgek kegginalget
Нунівак Купіґ(інші мови) (юпікська мова)[6] ulluar
Інупіат (інупіатська мова)[7] ulu ~ uluuraq
Інувіалюктун (західноканадська мова інуїтів)[8] ulu
Інуктитут (мова східноканадських інуїтів)[9] ulu (ᐅᓗ) uluuk (ᐅᓘᒃ) uluit (ᐅᓗᐃᑦ)
Інуттитут(інші мови) (мова східноканадських інуїтів)[10] uluk ulok uluit
Гренландська (мова західних гренландських інуїтів)[11] ulu ulut
Тунуміїт(інші мови) (східно-гренландська мова інуїтів)[12] sakiaq ~ saakiq
Коюкон(інші мови) (атабаська мова)[13] tlaabaas
Голікачук(інші мови) (атабаська мова) tthamas

Історія

ред.
 
Малюнок улю в книжці 1892 року

Найдавніші улю, які було знайдено, датуються 2500 роком до нашої ери.[14]

Приблизно 5000 років тому, величезний метеорит упав на території Західної Гренландії. Після удару, утворивши 31-кілометровий кратер, деякі фрагменти метеориту впали поруч з Кейп-Йорком.[15] Метеорит складався на 92.3% з заліза, та на 7.6% з нікелю та інших елементів.[16]

Маленькі фрагменти були корисними, тому що під час холодної обробки з них можна було сформувати наконечники списів, ножі та улю.

— прокоментував данський археолог Ваґн Фабрітіус Бухвальд(інші мови).[17]

Залізні улю, зроблені з шматків цього метеориту, також були знайдені й у Північній Канаді.[18] Зокрема, вони були знайдені на островах Елсмір та Сомерсет, та навіть на південь від Гудзонової затоки, що знаходиться на відстані понад 2400 кілометрів від місця падіння Кейп-Йоркського метеориту, що означало існування розвинених торгових шляхів.[19]

В закинутому інуїтському поселенні на Лабрадорі було знайдено улю з залізним лезом, що датується 17 століттям, залізо на виготовлення якого інуїти отримали в результаті торгівлі з європейськими рибалками.[20]

Також леза багатьох улю початково виготовлялися зі сланцю,[21] але після початку торгівлі з китобоями в 19 столітті, матеріал для виготовлення леза швидко змінився на сталь.[22] Вже до 1880-х років на Алясці інупіати часто перетворювали сталеві леза пилок на леза улю.[23]

Щоправда, дослідник Лаврентій Загоскін(інші мови) під час досліджень у районі дельти Юкону—Кускоквіму помітив, що деякі корінні жителі цієї місцевості не хотіли використовувати залізо для обробки та розрізання білух, оскільки воно був «нечистим», адже «походило від європейців».[24]

На початку 20 століття колекції улю були презентовані для американської громадськості, посиливши вже присутній інтерес до дослідження Арктики(інші мови) та вивчення культури корінних жителів Півночі. Пізніше улю також виготовлялися як сувеніри для обміну товарами з моряками.[25]

В Україні улю хоч і не є популярним ножем, але зустрічався як колекційний матеріал — у березні 2023 року на аукціоні Violity було продано сучасний інупіатський улю з прикрашеним руків'ям з дерева, та лезом зі сталі.[26]

Матеріали

ред.
 
Юпікське улю з міста Гупер-Бей (Аляска)

Традиційно улю виготовлялися з руків'ям, зробленим з рогів північних оленів,[27] рогів вівцебика[28] або слонової кістки моржа,[29] та лезом, зробленим зі сланцю, адже технології виплавки металу в Арктиці тоді ще не було.[30] Ручка також могла бути вирізаною з кістки або іноді з дерева, якщо воно було доступним.[31] У деяких районах, наприклад на північно-західних територіях Улюкхакток, для леза використовувалася мідь.[32] Також деякі улю могли узагалі не мати руків'я, тоді їх просто тримали за протилежну від ріжучої сторону леза,[33] або, інколи, в лезі робили отвір для пальців, щоб було зручніше тримати ножа.[34]

Мідні інуїти з острова Вікторія використовували видобуту мідь для виготовлення леза улю.[35] Коли сланець і мідь були дефіцитними, деякі інуїти використовували для леза китовий вус або слонову кістку.[36]

Під час досліджень у 1880-х роках, антрополог Франц Боас помітив, що інуїти з острову Баффінова Земля використовували клейку суміш зроблену з глини, шерсті собаки та крові тюленя для того, аби прикріпити лезо улю до руків'я.[37]

Сучасні улю часто виготовляються з руків'ям з дерева, а лезо зазвичай виготовляють зі сталі.[38] Раніше сталеві леза отримували, вирізаючи з поверхні пилки лезо необхідної форми.[23] Улю зазвичай виготовляються вдома, але існують також і улю промислового виробництва, які інколи виготовляються з пластмасовою ручкою, а також з стільничкою в комплекті.[39]

Використання

ред.
 
Банкет з муктук і з використанням ножа улю. Жінка справа використовує улю, щоб розрізати муктук; великий улю лежить поруч. (1997)
 
Улю у використанні при приготуванні їжі

Як ніж

ред.

Від розміру улю зазвичай залежить його використання.[40] Улю з лезом, шириною 5-6 сантиметрів, використовується як частина швейного набору для розрізання сухожиль, або для вирізання візерунків зі шкіри тварин.[41] Улю з 15-сантиметровим лезом використовується для загальних цілей. Іноді можна зустріти улю з лезами розміром до 30 сантиметрів.[42][43]

Форма улю забезпечує зосередження сили над серединою леза, на відміну від звичайного ножа. Це неабияк полегшує використання улю під час різання твердих предметів, таких як кістки. Оскільки рух, що використовується під час нарізання на тарілці або дошці за допомогою улю, притискає їжу, що нарізається, улю використовувати однією рукою набагато легше (на відміну від ножа для стейків(інші мови), який потребує виделки).[44] Також, завдяки формі улю, людям з вадами чи травмованими руками ним користуватись легше, ніж звичайним кухонним ножем.[45]

Також улю використовується жінками з міста Нушаґак(інші мови) для зрізання трави для виготовлення кошиків.[46][47]

Як нагорода або сувенір

ред.

Ножі улю іноді використовуються для цілей, відмінних від їх початкового призначення. Через їхній культурний символізм в Арктиці, їх інколи дарують людям, які досягли значних досягнень у спорті чи освіті. Зокрема, з 1970 року на Арктичних зимових іграх переможцям вручають малі медалі у формі улю.[48] Існують золоті, срібні та бронзові медалі улю,[49] щоправда на початку замість бронзових використовувались мідні.[50]

У 2009 році, церемоніальні улю були вручені першим випускникам програми «Master of Education» у Нунавуті, представлені Університетом Острову Принца Едварда, Міністерством освіти Нунавуту, Університетом святого Франциска Ксав'єра та Нунавутським арктичним коледжем(інші мови).[37]

Улю також було запропоновано використовувати як освітній ресурс, оскільки вони можуть бути корисними для того, аби пояснити геометрію, історію корінних народів, а також для кращого розуміння спадщини корінних народів і стародавніх інструментів.[51]

Також на Etsy та інших вебсайтах продажу ручних виробів можна знайти різноманітні сувеніри з улю, зокрема сережки,[52][53][54] намиста,[55] декоративні прикраси,[56] чи наліпки.[57]

Типи

ред.

Загалом виділяють чотири основних типи ножів улю, залежно від їх місця походження. Розміри кожного з типів улю залежать від його призначення. Розрізняти їх можна по формі леза, та його з'єднанні з руків'ям.[58]

Інупіатський

ред.
 
Улю з Аляски з прикрашеним руків'ям

У інупіатському (або аляскинському) стилі улю, лезо має вирізану центральну частину, а обидва кінці леза з'єднуються з руків'ям.[59] Цей тип улю має ручку, яку можна зручно обхопити повністю, з'єднавши пальці.[60] Також ножі улю з регіонів Західної Канади та Аляски доволі часто мають прикрашені візерунками руків'я.[61]

Канадський

ред.

У Канадському типі улю лезо зазвичай кріпиться до ручки одним кріпленням по центру.[62]

Західно-гренландський

ред.
 
Західно-гренландський улю з міста Сісіміут

Лезо цього типу улю з'єднують з ручкою одним кріпленням, як і у канадському, а форма леза зазвичай є більш заокругленою, ніж у східно-гренландському типі.[63][64]

Східно-гренландський

ред.

Цей тип вирізняється з'єднанням леза з руків'ям двома кріпленнями, а також лезом, яке має майже прямокутну форму.[65] Відрізняється від інупіатського тим, що кріплення не є частиною леза, його виготовляють окремо, і потім з'єднують з лезом та ручкою.[66][67] Леза часто мають окремі отвори, через які до них прикріплюють металеві чи дерев'яні кілочки, які потім прикріплюють до руків'я.[68]

  • Порівняння західно- та східно-гренландських ножів улю
  •  
    Західно-гренландський (Калаалліт) улю
  •  
    Східно-гренландський (Тунумііт) улю

У літературі/культурі

ред.
 
Логотип організації Inuit Tapiriit Kanatami(інші мови)

Традиційно, улю вважається «жіночим ножем», адже при сезонній ловлі лосося відбувається гендерний розподіл праці — чоловік виловлює рибу сітками, приносить її до своєї жінки, сестри, матері чи баби, а ті вже займаються обробкою, за допомогою улю, а також зберіганням та подальшим використанням риби.[69] Також, в інуїтів вважається честю отримати улю від старшої родички.[1] Сучасне значення ножа свідчить про спадкоємність культурних практик, цінностей і вірувань між поколіннями. Тримаючи улю в руках, людина пов’язує себе з багатьма поколіннями жінок протягом тисячоліть.[70]

Також улю можна зустріти на логотипах компаній: у 2002 році організація Inuit Tapiriit Kanatami(інші мови) презентувала свій новий логотип, у якому по-центру можна побачити обриси ножа улю,[71] а також улю є основним компонентом логотипу The Kuskokwim Corporation.[72]

У 2019 році Робін Анна Сміт отримала третє місце на «The Peggy Willis Lyles Haiku Awards for 2019» журналу «The Heron's Nest»,[73] з англомовним хайку про улю:

carving
the snow
ulu moon.

Також улю зустрічається на картинах північних канадців.[74]

Законність

ред.

Деякі країни, включаючи Канаду, забороняють володіння або носіння ножів, лезо яких розташоване перпендикулярно до руків'я (з метою обмеження використання тичкових ножів). Однак положення, прийняті відповідно до Кримінального кодексу[75] звільняють «аборигенний ніж „улю“» від цієї заборони.[76]

Улю не дозволяється використовувати як ручну поклажу на комерційних рейсах авіакомпаній у США, хоча їх можна перевозити в зареєстрованому багажі(інші мови).[77]

Примітки

ред.
  1. ↑ а б The Ulu: Chemistry and Inuit women’s culture. Chem 13 News Magazine (англ.). 8 лютого 2019. Процитовано 15 жовтня 2023.
  2. ↑ Rankin, Catherine; Labrèche, Yves (1991). Traditional ulus and their prehistoric counterparts in the Central and Eastern Arctic. Études Inuit Studies (англ.). Т. 15 (вид. 1). с. 110. ISSN 0701-1008.
  3. ↑ Hafted Scraper. Museum of Stone Tools (en-AU) . Процитовано 15 жовтня 2023.
  4. ↑ Jacobson, Steven A. (2012). Yup'ik Eskimo Dictionary, Volume 1 (англ.) (вид. 2nd). Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 670. ISBN 978-1-55500-115-5.
  5. ↑ Jacobson, Steven A. (2012). Yup'ik Eskimo Dictionary, Volume 1 (англ.) (вид. 2nd). Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 340. ISBN 978-1-55500-115-5.
  6. ↑ Jacobson, Steven A. (2012). Yup'ik Eskimo Dictionary, Volume 1 (англ.) (вид. 2nd). Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 44. ISBN 978-1-55500-115-5.
  7. ↑ MacLean, Edna Ahgeak (1981). Abridged lnupiaq and English Dictionary (ik) (англ.). North Slope Borough, Alaska: Alaska Native Language Center, University of Alaska Fairbanks. с. 70. ISBN 978-0-93376-919-9.
  8. ↑ Angulalik, Gwen (2012). Inuinnaqtun English dictionary (iu) (англ.). Inhabit Media Inc. с. 97. ISBN 978-1-92709-524-9.
  9. ↑ Inuktut Glossary | Inuktut Tusaalanga. www.tusaalanga.ca. Процитовано 15 жовтня 2023.
  10. ↑ Inuttut-English Dictionary. www.labradorvirtualmuseum.ca. Процитовано 15 жовтня 2023.
  11. ↑ Greenlandic-English Dictionary (2018) - The University of Chicago & Oqaasileriffik. ordbog.gl. Процитовано 15 жовтня 2023.
  12. ↑ Mennecier, Philippe (1995). Le Tunumiisut, dialecte Inuit du Groenland oriental. Description et analyse (фр.) (ґренл.) (вид. 1st). Klincksieck. с. 244. ISBN 978-2-252-03042-4.
  13. ↑ Jones, Eliza (1978). JUNIOR DICTIONARY for CENTRAL KOYUKON ATHABASKAN (англ.). National Bilingual Materials Development Center, Rural Education, University of Alaska, Alaska. с. 181.
  14. ↑ Rankin, Catherine; Labrèche, Yves (1991). Traditional ulus and their prehistoric counterparts in the Central and Eastern Arctic. Études Inuit Studies. Т. 15 (вид. 1). Université Laval. с. 105.
  15. ↑ Voosen, P. (2018). Ice Age Impact: A large asteroid struck Greenland in the time of humans. How did it affect the planet?. Science. с. 738—742.
  16. ↑ Audio Student Staff Pick: Ulu Knife. www.spurlock.illinois.edu (англ.). Процитовано 9 листопада 2023.
  17. ↑ Buchwald, V.F. (2001). Ancient Iron and Slags in Greenland. Copenhagen: Danish Polar Centre. с. 56.
  18. ↑ McCartney, A. P.; Mack, D.J. (1973). Iron utilization by Thule Eskimos of Central Canada. American Antiquity. с. 328—339.
  19. ↑ Pringle, H. (1997). New Respect for Metal’s Role in Ancient Arctic Cultures. Science. с. 766—767.
  20. ↑ Jordan, R.H. (1976). Archeological Investigations into the Labrador Eskimo History of Hamilton Inlet. Them Days. с. 20—26.
  21. ↑ Alutiiq Museum : Word of the Week : Ulu [AM888.444]. alutiiqmuseum.org. Процитовано 15 жовтня 2023.
  22. ↑ Button Kambic, Emily (2015). The Changing Lives of Women's Knives: "Ulus", Travel, and Transformation. Historical Archaeology. 49 (3): 39—40 — через JSTOR.
  23. ↑ а б Button Kambic, Emily (2015). The Changing Lives of Women's Knives: "Ulus", Travel, and Transformation. Historical Archaeology. 49 (3): 40 — через JSTOR.
  24. ↑ Henry, Michael (1967). Lieutenant Zagoskin’s travels in Russian America, 1842–1844. Toronto: University of Toronto Press.
  25. ↑ Button Kambic, Emily (2015). The Changing Lives of Women's Knives: "Ulus", Travel, and Transformation. Historical Archaeology. 49 (3): 42—47 — через JSTOR.
  26. ↑ Улу, (уляк , или пекуль). Женский нож народов крайнего севера - Violity. violity.com (укр.). 26 лютого 2023. Процитовано 4 листопада 2023.
  27. ↑ 35. Artifacts | The Nick Newbery Photo Collection. www.newberyphotoarchives.ca. Процитовано 16 листопада 2023.
  28. ↑ ulu | British Museum. www.britishmuseum.org (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
  29. ↑ 1190 - Ulu handle for a slate/flint blade. Sainsbury Centre (брит.). Процитовано 16 листопада 2023.
  30. ↑ Civilization.ca - Nadlok - Glossary - Ulu. civilization.ca. Процитовано 15 жовтня 2015.
  31. ↑ Hooper Bay's dunes, home to the community’s cultural history, are slipping into the sea. KYUK (англ.). 13 жовтня 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
  32. ↑ Ulu with a musk ox horn handle. Google Arts & Culture (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.
  33. ↑ Rankin, Catherine; Labrèche, Yves (1991). Traditional ulus and their prehistoric counterparts in the Central and Eastern Arctic. Études Inuit Studies (англ.). Т. 15 (вид. 1). с. 109. ISSN 0701-1008.
  34. ↑ Rankin, Catherine; Labrèche, Yves (1991). Traditional ulus and their prehistoric counterparts in the Central and Eastern Arctic. Études Inuit Studies (англ.). Т. 15 (вид. 1). с. 113. ISSN 0701-1008.
  35. ↑ Morrison, David A. (January 1987). Thule and Historic Copper Use in the Copper Inuit Area. American Antiquity. 52 (1): 5 — через JSTOR.
  36. ↑ Library and Archives Canada Blog (25 лютого 2019). The Inuit Ulu – Diverse, Strong, Spiritual. Library and Archives Canada Blog (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
  37. ↑ а б Ulu. www.thecanadianencyclopedia.ca (англ.). Процитовано 4 листопада 2023.
  38. ↑ Collins, Matt (8 травня 2023). Best Ulu Knife: Background And Buyer's Guide. BLADE Magazine (амер.). Процитовано 16 листопада 2023.
  39. ↑ Ulu Factory. Specializing in the Manufacture of Ulu Knives, Handle Assembling & Packaging for Distribution. theulufactory.com.
  40. ↑ Kawagley, A. Oscar (2006). A Yupiaq worldview: a pathway to ecology and spirit (вид. 2). Waveland Press. с. 54.
  41. ↑ ᑳᔅᓕᒃ, ᐃᐱ; ᑲᑉᐱᐊᓇ, ᓘᓯ; ᓵᓐᑦᓚᓐᑦ, ᐊᒫᓐᑕ; ᕝᓚᐃᔅ, ᕋᐃᑦᓱᓪ; ᕆᐊᓐᑕ, ᐃᐊᒪ; ᕼᐋᕝᒪᓐ, ᒫᑎᐅᓯ; ᕼᐊᑉᑭᓐᔅ, ᑕᐃᓇ; ᒪᐃᓐ, Hᐊᑐ. ᑕᑯᑦᑕᓕᕆᓪᓕ (вид. 5). Inhabit Education. с. 16. ISBN 978-1-77266-991-6.
  42. ↑ Abdullah (3 лютого 2023). 7 Detailed Ulu Knife Uses|Types, Steps, History & Guidance (2023). KnifeFlow (амер.). Процитовано 16 листопада 2023.
  43. ↑ Ulu Knife crafted by Northern Alaska Native Artists. www.arcticspiritgallery.com. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 16 листопада 2023.
  44. ↑ Sun, Xuemei (15 лютого 2021). What is the Ulu used for?. Proudly Indigenous Crafts & Designs (амер.). Процитовано 16 листопада 2023.
  45. ↑ Cooking with physical limitations? Try these creative workarounds. Washington Post (англ.). 24 січня 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
  46. ↑ Hansen Gillam, Patricia (2009). TAKING BACK THE KNIFE: THE ULU AS AN EXPRESSION OF INUIT WOMEN’S STRENGTH. Fairbanks, Alaska: University of Alaska Fairbanks. с. 53.
  47. ↑ Yuungnaqpiallerput - The Way We Genuinely Live - Masterworks of Yup'ik Science and Survival. www.yupikscience.org. Процитовано 15 листопада 2023.
  48. ↑ Adderley, Jack (9 березня 1970). We're going to have a Winner. The Ulu News. с. 2.
  49. ↑ Arctic Winter Games 2006: Medal standings. awg2006.kimik-it.gl. 13 березня 2006. Архів оригіналу за 28 січня 2017. Процитовано 16 жовтня 2023.
  50. ↑ Hopwoad, John; McAleer, Wes (1970). Арктичні зимові ігри (PDF). Yellowknife, Northwest Territories: Arctic Winter Games Corporation. с. 21.
  51. ↑ Lynch, Matthew (4 вересня 2023). Unleashing the Educational Potential of the Ulu. The Edvocate (амер.). Архів оригіналу за 5 листопада 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
  52. ↑ ULU Earrings - Etsy. www.etsy.com (амер.). Процитовано 16 листопада 2023.
  53. ↑ Ulu Earrings – Canadian Arctic Gallery (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
  54. ↑ Hwang, Priscilla (4 лютого 2017). Yukon jeweller to showcase Canadian designs on runway during London Fashion Week. Сі-Бі-Сі.
  55. ↑ Ulu – 874 | Galleri Enoksen. enoksen.gl (амер.). 26 серпня 2018. Процитовано 9 листопада 2023.
  56. ↑ Decorative Ulu Ornaments. Northern Expressions. Процитовано 15 листопада 2023.
  57. ↑ Kamahamak. Western Canadian Ulu Sticker. www.redbubble.com.
  58. ↑ Nigah, Marry (19 листопада 2021). What is ULU | Some Unknown Facts About ULU - CharlieTrotters (амер.). Процитовано 16 листопада 2023.
  59. ↑ Support, Moonraker (24 листопада 2022). The Ulu Knife: Everything You Need To Know. www.bmerrystudio.com (амер.). Процитовано 15 листопада 2023.
  60. ↑ SunstoneTours (11 травня 2008). Perfect Alaskan Souvenir: Alaskan ULU Knife. Sunstone Tours & Cruises Blog (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
  61. ↑ Rankin, Catherine; Labrèche, Yves (1991). Traditional ulus and their prehistoric counterparts in the Central and Eastern Arctic. Études Inuit Studies (англ.). Т. 15 (вид. 1). с. 112. ISSN 0701-1008.
  62. ↑ Ulu Knife : What is it and why do you need one? – Dalstrong. dalstrong.com. Процитовано 15 листопада 2023.
  63. ↑ Ulo. www.holstebrogruppen.dk. Процитовано 15 листопада 2023.
  64. ↑ West Greenlandic Style Ulu Knife. collection.readingpublicmuseum.org (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
  65. ↑ Woman's knives (ulu) from Greenland. Google Arts & Culture (укр.). Процитовано 16 листопада 2023.
  66. ↑ Ulu knife | National Museum of the American Indian. americanindian.si.edu. Процитовано 16 листопада 2023.
  67. ↑ ulu | British Museum. www.britishmuseum.org (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.
  68. ↑ Ilisimatusarfik. Inuit Knife, Woman’s knife: A study of ulu in Greenland (PDF). indico.cern.ch. с. 16.
  69. ↑ Frink, Lisa; Hoffman, Brian W.; Shaw, Robert D. (2003). Ulu Knife Use in Western Alaska: A Comparative Ethnoarchaeological Study. Madison: Department of Anthropology, University of Wisconsin.
  70. ↑ Hansen Gillam, Patricia (2009). TAKING BACK THE KNIFE: THE ULU AS AN EXPRESSION OF INUIT WOMEN’S STRENGTH. Fairbanks, Alaska: University of Alaska Fairbanks. с. 3—4.
  71. ↑ Sackett, Sydney, ред. (2002). Inuktitut Magazine. Inuit Tapiriit Kanatami. с. 26. ISSN 0705-8527.
  72. ↑ Hansen Gillam, Patricia (2009). TAKING BACK THE KNIFE: THE ULU AS AN EXPRESSION OF INUIT WOMEN’S STRENGTH. Fairbanks, Alaska: University of Alaska Fairbanks. с. 58.
  73. ↑ The Heron's Nest - Awards & Contests, 2019. theheronsnest.com. Процитовано 16 листопада 2023.
  74. ↑ "Owl and Ulu" by Ulayu Pingwartok - Cape Dorset | Native Canadian Arts. DaVic Gallery of Native Canadian Arts (амер.). Процитовано 9 листопада 2023.
  75. ↑ Branch, Legislative Services (26 жовтня 2023). Consolidated federal laws of Canada, Criminal Code. laws-lois.justice.gc.ca. Процитовано 16 листопада 2023.
  76. ↑ Branch, Legislative Services (1 травня 2020). Consolidated federal laws of Canada, Regulations Prescribing Certain Firearms and Other Weapons, Components and Parts of Weapons, Accessories, Cartridge Magazines, Ammunition and Projectiles as Prohibited or Restricted. laws-lois.justice.gc.ca. Процитовано 16 листопада 2023.
  77. ↑ sfriedman@newsminer.com, Sam Friedman (18 травня 2014). Souvenir ulus among items most caught at TSA checkpoint in Fairbanks. Fairbanks Daily News-Miner (англ.). Процитовано 16 листопада 2023.

Посилання

ред.

Зображення та колекції

ред.

Демонстрації та туторіали

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Улю
 
У Вікісловнику є сторінка ulu#Inuktitut.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Улю&oldid=43797041