Баба (родина)

матір батька або матері

Баба (пестл. бабуся, бабуня, бабця; англ. Grandmother) — мати батька або матері, дружина діда. Бабусі, як і дідусі, є важливою складовою частиною розширеної (складної) сім'ї. У традиційній культурі бабусі та дідусі мають чітко визначену соціальну роль, що виражається в догляді за молодшими дітьми в сім'ї. Роль бабусь і дідусів, як правило, зникає в ході розвитку нуклеарної сім'ї. Слово баба також вживається для позначення літньої жінки (та в інших значеннях)[1].

Георгіос Іаковідіс, Бабуся з онукою

Також це слово вживається для позначення одруженої жінки в деяких народів Росії[2]. У традиційному українському суспільстві для позначення жінки у розмовному стилі мовлення застосовуються кілька назв: дівчина, дівка (до шлюбу)[3][4], молодиця (після весілля)[5] та, власне, баба (для старших за віком жінок)[1]. Вдів та старих дів бабами не називали[джерело?].

  • Прабаба — мати батькової або материної матері.
  • Прапрабаба — мати прабаби.
  • Ба, нана тощо — синонімічні назви бабусі, які вживаються у розмовній мові залежно від контексту.
  • У тих випадках, коли батьки не можуть забезпечити належний догляд за своїми дітьми, бабусі і дідусі можуть взяти на себе роль опікунів або супроводжуючих.

В Іспанії щорічно, починаючи з 1998 року, 26 липня відзначається День бабусі і дідуся

В українському спадковому праві бабусі (як і дідусі) є спадкоємцями другої черги.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Баба // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. Баба // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  3. Дівчина // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Дівка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Молодиця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

Посилання

ред.