Туя велетенська

Туя велетенська, або туя складчаста (Thuja plicata) — вид хвойних дерев родини кипарисові (Cupressaceae). Туя гігантська є найбільшим деревом в своєму роді, яке при хороших умовах зростання може досягати більше 50 м, при діаметрі стовбура 2,5 м.

Туя велетенська
Туя велетенська, Ванкувер
Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
(без рангу):	Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ:	Хвойні (Pinophyta)
Клас:	Хвойні (Pinopsida)
Порядок:	Соснові (Pinales)
Родина:	Кипарисові (Cupressaceae)
Рід:	Туя (Thuja)
Вид:	Туя велетенська (T. plicata)
Біноміальна назва
Thuja plicata Donn ex D.Don, 1824
Мапа природного ареалу виду

Опис

Теплолюбна рослина, підмерзає в суворих зимових умовах, при дуже низьких температурах може всохнути. Доросле дерево відрізняється густою щільною кроною, його нижні гілки під власною вагою звисають до самої землі. Лускоподібна хвоя розташована хрестоподібно. Має широкі пагони з яскраво-зеленими і жовтими кінчиками. В цілому, туя має пірамідальний вигляд.

Довговічна — доживає до 500–800 років (на батьківщині). Легко розмножується насінням, живцями — погано; форми прищеплюють на сіянцях типової форми або інших видів.

Поширення

Батьківщина — Тихоокеанське узбережжя Північної Америки від Каліфорнії на північ до Аляски і від Орегона на схід до Монтани; в гори піднімається до висоти 2000 м над рівнем моря. Вона досить часто виростає по берегах водойм, річок і боліт, любить вологі місця.

Використання

З давніх часів у народній медицині використовують молоді пагони цієї рослини для лікування циститу, захворюванні печінки і при жовчнокам'яній хворобі. Олія туї має широкий спектр застосування в лікувальних цілях, а так само для ароматизації освіжувачів повітря і дезодорантів. Крім того, такі дерева незамінні в ландшафтних дизайнах, при створенні алей, живих стін і огорож. Завдяки невибагливості і стійкості до міських умов використовують тую і при озелененні міст.

Посилання

• Bitner, Richard L. (2007). Conifers for Gardens: an Illustrated Encyclopedia. United Kingdom: Timber Press. ISBN 0-88192-830-5. 
• Chedgy, Russell J., Young Woon Lim & Colette Breuil (2009). Effects of leaching on fungal growth and decay of western redcedar (Thuja plicata). Canadian Journal of Microbiology 55 (5): 578–586. PMID 19483786. doi:10.1139/W08-161. 
• DeCapua, Sarah (2010). The Tlingit. First Americans. Tarrytown, New York: Marshall Cavendish Benchmark. ISBN 0-7614-4135-2. 
• Dill, J. Gregory (2006). Myth, Fact, And Navigators' Secrets: Incredible Tales of the Sea And Sailors. Guilford, Connecticut: The Lyons Press. ISBN 1-59228-879-0. 
• Farjon, A. (2005). Monograph of Cupressaceae and Sciadopitys. Royal Botanic Gardens, Kew. ISBN 1-84246-068-4. 
• Flora of North America. 2: Pteridophytes and Gymnosperms. New York, New York: Oxford University Press. 1993. ISBN 0-19-508242-7. 
• Gardner, J. A. F. (1963). The Chemistry and Utilization of Western Red Cedar. Ottawa, Ontario: Department of Forestry. OCLC 65814710. 
• Hill, Anthony (1985). Antique Furniture in Australia. Victoria, British Columbia: Viking Press. ISBN 0-670-80319-7. 
• McNeese, Tim (2002). Early North America. St. Louis, Missouri: Milliken Publishing. ISBN 0-7877-0527-6. 
• Miller, Mike (2008). Alaska's Southeast: Touring the Inside Passage (вид. 11th). Guilford, Connecticut: Globe Pequot Press. ISBN 0-7627-4535-5. ISSN 1545–1941. 
• Pritzker, Barry M. (1998). Native Americans: An Encyclopedia of History, Culture, and Peoples 1. Santa Barbara, California: ABC-CLIO. ISBN 0-87436-836-7. 
• Stewart, Hilary (1984). Cedar: Tree of Life to the Northwest Coast Indians. Vancouver, British Columbia: Douglas & McIntyre. ISBN 0-88894-437-3. 
• Van Pelt, Robert (2001). Forest Giants of the Pacific Coast. Seattle, Washington: University of Washington Press. ISBN 0-295-98140-7. 
• Zsolt Debreczy, Istvan Racz (2012). У Kathy Musial. Conifers Around the World (вид. 1st). DendroPress. с. 1089. ISBN 963-219-061-0.