Третій Константинопольський собор

Тре́тій Константино́польський собо́р або Шостий Вселенський собор — вселенський собор християнської церкви, скликаний імператором Костянтином IV у 680—681 роках у Константинополі, щоб засудити вчення моноенергістів і монофелітів.[1] Рішенням собору відомий монофеліт Антіохійський патріарх Макарій І був засуджений та зміщений з посади, а папа Гонорій I посмертно був підданий анафемі.[2][3]

Третій Константинопольський собор
Зображення
Менеджер/директор George I of Constantinopled і Агафон
Місце розташування Константинополь
Головний предмет твору монофеліти
Попередник Другий Константинопольський собор
Наступник Другий Нікейський собор і Трулльський собор
Час/дата початку 7 листопада 680
Час/дата закінчення 16 вересня 681
Організатор Костянтин IV
Кількість учасників 300
Шостий Вселенський Собор. Розпис в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Передісторія ред.

У 638 патріарх Константинопольський Сергій І переконав імператора Іраклія, що вчення про одну волю і одну дію у Христі більш узгоджене з Переданням церкви, ніж вчення про дві волі й дві дії. Бажаючи примиритися з монофізитами і навернути їх до Православної церкви, імператор Іраклій затвердив монофелітство офіційно своїм указом. Це рішення схвалив патріарх Сергій і його наступники тривалий час підтримували монофелітство.

Проти вчення виступив чернець і впливовий проповідник Максим Сповідник, який переконав Папу Мартина І засудити монофелітство як єресь на Латеранському соборі 649 року, за що пізніше Максим і Мартин були репресовані.[2]

Спроба імператора Іраклія та його наступників примиритися з монофізитами і силою затвердити компромісну версію монофелітів виявилася невдалою і призвела лише до напруження в стосунках із Західною Церквою. Зрештою, офіційне прийняття монофелітства не принесло бажаного миру, а лише до гострих суперечок, для розв'язання яких був скликаний новий Вселенський Собор.[2]

Скликання собору та представництво делегатів ред.

Ініціатором скликання синоду був імператор Костянтин IV, запрошуючи делегатів, він писав Римському Папі Агафону:[4]

  Прошу надіслати благопотребних і здібних чоловіків, які мають пізнання у всьому богонатхненному Писанні і мають бездоганне знання догматів, чоловіків, які принесли б з собою потрібні книги.  

Шостий Вселенський собор став найдовшим з усіх соборів: Собор відкрився 7 листопада 680 року, а завершився 16 вересня 681 року. Кількість учасників синоду постійно зростало: відкривали собор 43 єпископи, на останньому засіданні було вже 174 делегати, серед яких були Константинопольський та Антіохійський патріархи і три легати Римського Папи. При складання правил були присутніми 240 учасників. Сам імператор був присутнім на перших 11-ти засіданнях і на останньому 18-му, де підписався під соборними протоколами з формулюванням «читав і схвалив».[4][2]

Перебіг синоду ред.

Головним предметом собору стали суперечки навколо вчення монофелітів, які вважали, що Ісус Христос, маючи божественну і людську природу, мав, однак, лише божественну волю і дію.

Один з учасників собору, чернець Поліхромій, щоб переконати присутніх у правильності вчення монофелітів, пообіцяв воскресити мертвого. При великому зібранні народу чудо не сталося, що також посприяло засудженню монофелітів. Зокрема, Антіохійський патріарх Макарій І, який сповідував монофелітство, був засуджений та зміщений з посади.

Зрештою, Третій Константинопольський собор засудив і відкинув вчення монофелітів як єресь, і ухвалив визнавати в Ісусові Христі два єства: Божественне й людське — і за цими двома єствами — дві волі; проте так, що людська воля в Христі не противна, а покірна Його божественній волі.[2]

Серед рішень собору було засудження і піддання анафемі папи Гонорія I (†638), свого часу, відомого прихильника монофілітів, який помер ще за сорок років до синоду.[3]

Примітки ред.

  1. Третій Константинопольський Собор. HISTORYMAPS (укр.). Процитовано 16 вересня 2023. 
  2. а б в г д 6 СОБОР – ТРЕТІЙ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ. Про головне (укр.). Процитовано 16 вересня 2023. 
  3. а б Гонорий I. Хронос (рос.). Процитовано 16 вересня 2023. 
  4. а б VI Вселенский собор (680-681гг.). Православная беседа (рос.). Процитовано 16 вересня 2023. 

Див. також ред.

Посилання ред.