Іраклій (лат. Heraklius, грец. Ηράκλειος; 575(0575)11 лютого 641) — візантійський імператор (610641), засновник так званої династії Іраклія, яка правила впродовж 100 років. Іраклій був каппадокійським вірменом, сином екзарха Африки Іраклія. Візантійські вельможі покликали правителя Африки Іраклія проти імператора Фоки. Іраклій-старший озброїв великі сили і доручив своєму синові Іраклієві керувати ними. Молодший Іраклій скинув Фоку і був проголошений імператором.

Іраклій
Heraclius and Heraclius Constantine solidus.jpg
Візантійський імператор
610 — 11 лютого 641
 
Ім'я при народжені: лат. Flavius Heraclius Augustus
Народження: 575[1][2][3]
Каппадокія, Центральна Анатолія, Туреччина
Смерть: 11 лютого 641(0641-02-11)
Константинополь, Візантійська імперія
Батько: Іраклій
Мати: Epiphaniad
У шлюбі з: Євдокія і Мартина
Діти: Eudoxia Epiphaniad, Костянтин III Іраклій, Іраклон, John Athalarichosd і Augustinad

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

ВійниРедагувати

Перси продовжували війну з Візантією, що почалась за правління Фоки. Перси завоювали Сирію і Єгипет і 617 року утвердилися в самому Халкидоні. Іраклій повинен був відмовитися від більшої частини, а потім і від всіх іспанських володінь. 619 року Авари досягли навіть околиць Константинополя, і Іраклій був змушений купити у аварів мир (620), після чого розпочав перемовини з болгарами, що жили між Дністром і Дунаєм, щоб знайти в них противагу проти аварів; він змушений був безмовно погодитися на переселення хорватів і племен білих сербів між узбережжям Далмації й західними Балканами.

Іраклій зумів від 622 року в цілій низці блискучих походів відбити нашестя персів і відкинути їх (попри новий напад аварів 626 року на Константинополь[ru], що закінчився для них повною поразкою) у 628 році до Месопотамії.

Іраклій захворів після тріумфу над персами, і більш не виступав у похід. Коли арабські мусульмани напали на Сирію і Палестину в 634 році, він не зміг очолити армію особисто, а його генерали його підвели. Битва при Ярмуці 636 року закінчилася нищівною поразкою для більшої візантійської армії, і в наступні три роки Сирія і Палестина були втрачені знову. Під кінець царювання Іраклія більшість Єгипту була також втрачена.

СпадщинаРедагувати

Приблизно в 620 році Іраклій змінив офіційну мову Східної Римської імперії з латинської на грецьку. Від 629 почав називати себе «басилевс» (грец. Βασιλεύς). Цим титулом називались візантійські імператори ще протягом 800 років.

З ім'ям Іраклія пов'язані значні військово-адміністративні реформи, зокрема створення системи фем.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Drapeyron. L’empereur Héraclius et l’empire byzantinau VII siècle. Париж, 1869.