Гонорій I (лат. Honorius; 585 — 12 жовтня 638, Рим, Візантійська імперія) — сімдесятий папа Римський (27 жовтня 62512 жовтня 638), походив з Кампанії, син консула Петронія. Вважається, що саме він запровадив відзначення свята «Воздвиження Чесного Хреста». За часів його понтифікату проводилась активна місіонерська робота в Англії.

Гонорій I
Папа Римський
625 — 638
Попередник: Боніфацій V
Наступник: Северин
Дата народження: 585
Місце народження: Кампанія, Східна Римська імперія
Дата смерті: 12 жовтня 638
Місце смерті: Рим
Громадянство: Східна Римська імперія
Релігія: католицька церква[1]
У миру: Гонорій
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гонорій I підтримував монофелітство, христологічну єресь, за якою Ісус Христос мав дві основи: людську та божественну, проте одну волю та енергію. Монофеліти вважали, що самостійність людської волі зникла через її поглинення божественною волею.

Піддання анафемі

ред.

Через сорок років після своєї смерті Гонорій I був підданий анафемі на Третьому Константинопольському соборі як прихильник монофілітів. Анафема була проголошена папою Левом II. Гонорія I проклинали аж до XI століття. Противники непомильності папи на Першому Ватиканському соборі посилались на помилку Гонорія I.

Примітки

ред.

Джерела

ред.

Література

ред.