Гонорій I
Гонорій I (лат. Honorius; †12 жовтня 638, Рим, Візантійська імперія) — сімдесятий папа Римський (27 жовтня 625—12 жовтня 638), походив з Кампанії, син консула Петронія. Вважається, що саме він запровадив відзначення свята "Воздвиження Чесного Хреста". За часів його понтифікату проводилась активна місіонерська робота в Англії.
Гонорій I | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
625 — 638 | ||
Попередник: | Боніфацій V | |
Наступник: | Северин | |
Народження: | ??? Кампанія, Візантійська імперія | |
Смерть: | 12 жовтня 638 Рим, Візантійська імперія | |
Релігія: | Римо-католицька церква[1] | |
Примітки | сімдесятий папа римський | |
У миру | Гонорій | |
![]() |
Гонорій I підтримував монофелітство, христологічну єресь, за якою Ісус Христос мав дві основи: людську та божественну, проте одну волю та енергію. Монофеліти вважали, що самостійність людської волі зникла через її поглинення божественною волею.
Піддання анафеміРедагувати
Через сорок років після своєї смерті Гонорій I був підданий анафемі на Третьому Константинопольському соборі як прихильник монофілітів. Анафема була проголошена папою Левом II. Гонорія I проклинали аж до XI століття. Противники непомильності папи на Першому Ватиканському соборі посилались на помилку Гонорія I.
ДжерелаРедагувати
Це незавершена стаття про Папу Римського. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Catholic-Hierarchy.org