Вікіпедія

Томас Геннінґ

Томас К. Геннінґ (народився 1956) — німецький астрофізик, експерт у галузі формування зір і планет, директор Інституту астрономії Макса Планка (з 2001 року).

Томас Геннінґ
нім. Thomas Henning
Народився 9 квітня 1956(1956-04-09)[1] (68 років)
Єна, Гере[d], НДР
Місце проживання Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність фізик, астроном, астрофізик, викладач університету
Alma mater Грайфсвальдський університет
Заклад Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Єнський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[1]
Аспіранти, докторанти Daniel Apaid
Ilaria Pascuccid
Членство Леопольдина[2]
Нагороди
CMNS: Томас Геннінґ у Вікісховищі

Освіта і кар'єра ред.

Геннінґ вивчав фізику та математику в Грайфсвальдському університеті, спеціалізуючись на фізиці плазми. Він продовжив навчання в Єнському університеті, де його спеціалізацією була астрономія й астрофізика та отримав ступінь доктора філософії в 1984 році. В 1984–1985 роках він працював постдоком в Карловому університеті в Празі. Після цього Геннінґ повернувся до Єни, де працював асистентом у Єнській обсерваторії, зробивши габілітацію в 1989 році. Потім він був запрошеним науковцем в Інституті радіоастрономії Макса Планка в Бонні в 1989–1990 роках і запрошеним лектором в Кельнському університеті в 1991 році. Того ж року Геннінґ повернувся до Йенського університету, обійнявши посаду керівника дослідницького підрозділу Макса Планка «Пил в областях зореутворення», і займав цю посаду до 1996 року. У 1992 році Геннінґ став професором Єнського університету[3].

У 1999 році Геннінґ став завідувачем кафедри астрофізики Єнського університету. У той же час він став директором Астрофізичного інституту та Єнської обсерваторії. Томас Геннінґ був запрошеним професором в Амстердамському університеті, в Європейській південній обсерваторії в Чилі, в Університеті Саппоро та в Копенгагенському університеті. Між 2000 і 2007 роками він був співголовою дослідницької групи DFG «Лабораторія астрофізики» в Хемніці та Єні. З 2001 року Геннінґ є директором і науковим співробітником Інституту астрономії Макса Планка, де він очолює відділ формування планет і зір. Він зберігає свою професорську посаду в Єні, а в 2003 році приєднався до Гайдельберзького університету як почесний професор[3].

Робота ред.

Геннінґ досліджує питання формування зір і планет. Однією зі сфер його діяльності є спостереження та моделювання протопланетних дисків навколо молодих зір – раннього етапу еволюції планетних систем. З цією метою Геннінґ також проводить дослідження властивостей міжзоряного пилу та, загалом, фізики та хімії міжзоряного середовища – як теоретично, так і з використанням методів лабораторної астрофізики та спостережної астрономії. Його спостережна робота зосереджена на інфрачервоних і субміліметрових довжинах хвиль.

Протягом своєї кар’єри Геннінґ брав участь у ряді великих дослідницьких проєктів, включаючи створення інструментів для космічного телескопа ESA Herschel, космічного телескопа Джеймса Вебба та телескопів Європейської південної обсерваторії, будівництво Великого бінокулярного телескопа в Аризоні, проєкт «Формування планетних систем» за результатами спостережень космічного телескопу Spitzer, кілька проєктів за результатами спостережень космічного телескопу Herschel, огляди неба Pan-STARRS і HAT South Transit Network. Він також є членом Школи Макса Планка «Matter to Life»[4], співдослідником Гейдельберзького кластеру досконалості «Структури», співдослідником EDEN Transit Survey для пошуку землеподібних планет навколо зір спектрального класу M, співдослідником Heidelberg-Chile TESS Exoplanet Network, керівником лабораторії Інституту астрономії Макса Планка «Походження життя» та членом-засновником Європейського астробіологічного інституту. У 2019 році він отримав грант Європейської дослідницької радиа на свій проект «Від дисків, що утворюють планети, до планет-гігантів»[5][6].

Геннінґ є членом ряду астрономічних керівних і консультативних органів, включаючи Раду ESO, Раду CAHA, Раду директорів LBT і PS1, а також Науково-консультативну раду Обсерваторії Карла Шварцшильда[7].

Відзнаки та нагороди ред.

Дивіться також ред.

Список літератури ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124568637 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ https://www.leopoldina.org/fileadmin/redaktion/Mitglieder/CV_Henning_Thomas_D.pdf
  3. ↑ а б Biographical note on the pages of the Max Planck Society (last accessed on 2011-10-15) and entry for Thomas Henning in Who's Who at Jena University [Архівовано 2015-02-15 у Wayback Machine.] (last accessed 2011-02-19).
  4. ↑ Köpfe der Max Planck School Matter to Life. Max Planck Schools (нім.). Max Planck Society. Процитовано 22 серпня 2019.
  5. ↑ Thomas Henning receives ERC Advanced Grant worth 2.5 million Euros for research of young planetary systems. News & Events MPIA. MPIA. 16 квітня 2019. Процитовано 22 серпня 2019.
  6. ↑ ERC FUNDED PROJECTS. ERC: European Research Council (англ.). European Commission. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 22 серпня 2019.
  7. ↑ Sections "Forschungsprojekte" and "Mitgliedschaften und Funktionen" in the entry for Thomas Henning in Who's Who at the University of Jena [Архівовано 2015-02-15 у Wayback Machine.] last accessed 2011-02-19.
  8. ↑ Thüringer Forschungspreis – Preisträger. Thüringer Forschungspreis (нім.). Federal State of Thuringia. Процитовано 22 серпня 2019.
  9. ↑ List of Members. Leopoldina – Nationale Akademie der Wissenschaften (англ.). Процитовано 22 серпня 2019.
  10. ↑ Data base entry for minor planet 30882 at the Minor Planet Center (last accessed 2011-02-19).
  11. ↑ Punia, Punita (2018). Annual Technical Report 2016-17 (PDF). Mumbai: Tata Institute of Fundamental Research. с. 9.
  12. ↑ 2017 Cozzarelli Prize Recipients. Cozzarelli Prize | PNAS. Процитовано 22 серпня 2019.
  13. ↑ Press release by the Max Planck Institute for Astronomy, June 19, 2019(last accessed 2019-08-08); Membership data base entry at the Hungarian Academy of Science (last accessed 2019-08-08).

Зовнішні посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Геннінґ&oldid=41313037