Копенгагенський університет

Копенгагенський університет (дан. Københavns Universitet) — один із найстаріших університетів в Північній Європі та найбільша навчально-дослідна установа в Данії. Копенгагенський університет був офіційно відкритий 1 червня 1479 року, після того, як король Кристіан I дістав схвалення від Римського папи Сікста IV.

Копенгагенський університет
|день університету|рівень акредитації
55°40′47″ пн. ш. 12°34′21″ сх. д.
Тип	державний
Країна	Данія
Розташування	Копенгаген
Засновано	1 червня 1479
Ректор	Ральф Хемінгсен (дан. Ralf Hemmingsen)
Бюджет	4,1 млрд данських крон
Студентів	36 891 (1 жовтня 2010)
Співробітників	7000 (2007)
Членство у	ORCID, Міжнародний альянс дослідницьких університетів, Alliance 4EU+d, League of European Research Universitiesd і Universities Denmarkd
Складається з	Copenhagen University Libraryd
Мова викладання	данська
Випускники	Категорія:Випускники Копенгагенського університету
Адреса	Nørregade 10, Postboks 2177, DK-1017 København K
Сайт	http://www.ku.dk/
University of Copenhagen у Вікісховищі

За даними журналу «Таймс», Копенгагенський університет займає 66-те місце у світі і 20-те в Європі. В огляді журналу також відзначається, що Гуманітарний факультет перебуває на 18-му місці у світі, а факультет суспільних наук входить до числа 50 найкращих факультетів у своїй галузі. Університет складається з приблизно 100 різних інститутів, факультетів, лабораторій, навчальних центрів і музеїв.

Історія

Університет був сформований за зразком німецьких університетів і спершу складався з чотирьох факультетів: факультету богослов'я, юридичного факультету, а також медичного та філософського факультетів. Як це відбувалося і з усіма іншими середньовічними університетами, Університет Копенгагена був частиною Римо-католицької церкви.

Реформація в 1536 році означала радикальну зміну в статусі й ролі Університету в данському суспільстві. Але з організаційного погляду, університет мав залишатися навчальним закладом за середньовічною моделлю, яка визначала діяльність університету далеко на майбутнє. І тільки в 1771 році Університет втратив свою власну юрисдикцію. А в другій половині XX століття, нарешті, остаточно зникає те, що називали «професорською владою».

З 1479 по 2004 роки університет очолювали Ректор і Консисторія. У 2004/2005 роках відбулися значні зміни в принципах управління Університетом, і Консисторія була замінена Радою керуючих.

Статут, прийнятий у 1788 році, визначав сферу дій університету, це сприяло поступовому перетворенню Університету з класичного європейського в сучасну науково-дослідну установу.

У 1788 році Університет мав викладацький склад приблизно з 20 постійних викладачів та 1000 студентів. До 1900 року викладачів та студентів в Університеті було, відповідно, вже 60 і 4000. На початку XXI століття, Університет налічує 37 000 студентів (2007) та понад 7000 викладачів і службовців, і є найбільшим у Данії.

Навчання

Шість факультетів Університету пропонують студентам навчання за 200 програмами, що включає гуманітарні науки, юриспруденцію, природничі науки, охорону здоров'я і теологію.

Університет Копенгагена пропонує навчання для здобуття наукового ступеня в найрізноманітніших галузях. Процес здобуття ступенів розділений на три рівні. Після трьох років навчання за базовим університетським курсом студент здобуває ступінь бакалавра, а ще через два додаткові роки навчання — ступінь магістра. Від цієї моделі відрізняється тільки процес здобуття наукового ступеня в галузі теології, медицини та зуболікарської справи. Усі ступені магістра, здобуті в Університеті Копенгагена, дають можливість продовжити навчання в Університеті ще три роки, щоб здобути ступінь доктора.

Для іноземних студентів Університет пропонує багато спеціальних курсів, викладання яких ведеться англійською мовою.

Структура

Філологічний та філософський факультети

Музей геології

Інститут Нільса Бора

Ботанічний сад

• Факультет теології
• Юридичний факультет
• Факультет суспільних наук
• Факультет наук про здоров'я людини
• Гуманітарний факультет
• Факультет природничих наук

Зокрема, факультет природничих наук охоплює такі відділення та навчальні центри: Відділення:

• Арктична станція
• Відділення хімії
• Відділення теорії обчислювальних машин і систем
• Інститут геології
• Інститут біології
• Інститут фізкультури
• Інститут географії
• Інститут математичних наук
• Інститут молекулярної біології та фізіології
• Природничий музей Данії:
  • Ботанічний сад
  • Ботанічний музей
  • Геологічний музей
  • Зоологічний музей
• Інститут Нільса Бора (Інститут теоретичної астрономії, фізики і геофізики)

Центри:

• Центр біоінформатики
• Центр планетарних наук
• Центр філософії природи і наукових досліджень (CPNSS)
• Центр наукової освіти
• Центр суспільної еволюції і симбіозу
• Центр нанонаук

Відомі випускники та викладачі

Оле Ремер

Отто Єсперсен

Ганс Крістіан Ерстед

Оге Нільс Бор

• Аллен Карл Фердинанд (1811—1871) — данський археолог і історик.
• Вільгельм Йорген Бергзое (1835—1911) — данський письменник, поет, натураліст, нумізмат.
• Тихо Браге (1546—1601) — данський астроном, астролог і алхімік.
• Нільс Геммінгсен (1513—1600) — данський філософ, теолог.
• Йохан Ніколас Мадвіг (1804—1886) — данський філолог, державний діяч.
• Ганс Крістіан Грам (1853—1938) — данський бактеріолог.
• Арні Магнуссон (1663—1730) — історик, здійснив в Ісландії перший в Північній Європі перепис населення.
• Піт Хейн (1905—1996) — данський науковець, письменник, винахідник, художник та інженер.
• Кай Стренд (1907—2000) — данський та американський астроном.
• Бузько Дмитро Іванович (1891—1937) — український письменник і поет.
• Оле Ворм (1588—1655) — данський медик, колекціонер, натураліст.
• Оле Ремер (1644—1710) — данський астроном, який першим виміряв швидкість світла.
• Ганс Крістіан Ерстед (1777—1851) — фізик, дослідник електромагнетизму і хімік.
• Фрідріх Мюнтер (1761—1830) — німецько-данський учений, теолог, єпископ Зеландії (1808—1830)
• Ганс Петер Крістіан Меллер (1810—1845) — данський дослідник молюсків.
• Генріх Луї д'Арре (1822—1875) — німецький і данський астроном.
• Серен К'єркегор (1813—1855) — данський філософ і теолог, основоположник екзистенціалізму.
• Паудль Брієм (1856—1904) — член Альтингу.
• Крістен Раункер (1860—1938) — данський ботанік.
• Гейм Андрій Костянтинович (*1958) — радянський і нідерландський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики.
• Ейнар Герцшпрунг (1873—1967) — данський астроном.
• Йоганес Фібігер (1867—1928) — данський мікробіолог і патологоанатом, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини.
• Мікаель Борг-Хансен (*1951) — данський дипломат, з 2009 по 2013 рік посол Данії в Україні.
• Отто Єсперсен (1860—1943) — данський лінгвіст.
• Оскар Клейн (1894—1977) — шведський фізик.
• Ейнар Мар Ґудмундссон (*1954) — ісландський романіст та поет.
• Свейтн Б'єрнссон (1881—1952) — ісландський політик, правник та дипломат, перший президент Республіки Ісландія.
• Аусґейр Аусґейрссон (1894—1972) — ісландський політик, прем'єр-міністр Ісландії з 1932 по 1934, другий президент країни з 1952 по 1968.
• Оге Нільс Бор (1885—1962) — данський фізик-теоретик, один з творців квантової механіки.
• Єнс Крістіан Скоу (1918—2018) — данський хімик, лауреат Нобелівської премії з хімії
• Новиков Ігор Дмитрович (*1935) — радянський російський астроном, астрофізик-теоретик і космолог.

Див. також

• Міжнародний альянс дослідницьких університетів
• Обсерваторія Копенгагенського університету
• Обсерваторія Брорфельде

Посилання

• Офіційний сайт