Вікіпедія

Європейське космічне агентство

Європе́йське космі́чне аге́нтство, ЄКА (European Space Agency, ESA) — міжнародна організація, що займається здійсненням спільних космічних досліджень, а також практичним використанням штучних супутників. Заснована 30 травня 1975 року. Штаб-квартира знаходиться в Парижі. ESA має в штаті 2000 працівників[9], а річний бюджет становить близько 5.25 мільярдів € / $5.7 млрд (2016)[10].

Європейське космічне агентство
European Space Agency
ESA і ASE
Тип міжурядова організація
космічне агентство[d] і міжнародна організація
Форма власності міжнародна організація[d][2]
Галузь НДДКР[3] і activities of extraterritorial organizations and bodiesd[2]
Спеціалізація освоєння космосу і космічні польоти
Попередник(и) European Launcher Development Organisationd
Засновано 30 травня 1975
Засновник(и) Бельгія, Данія, Франція, ФРН, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Велика Британія і Швейцарія
Штаб-квартира Париж[4]
Співробітники 2200 осіб (2018)[5][4]
Член Inter-Agency Space Debris Coordination Committeed[6], Consultative Committee for Space Data Systemsd, Open Geospatial Consortium[7] і RIPE NCC[8]
esa.int​(англ.)
Мапа
CMNS: Європейське космічне агентство у Вікісховищі

Країни-учасники ред.

 
   Країни-члени ЄКА
   Країни-співробітники ЄКА
   Підписали угоду про співробітництво

Засновники (учасники з 1975) ред.

Інші учасники ред.

Словенія, Латвія, Словаччина, Литва, Болгарія i   Канада беруть участь в окремих проєктах. Україна, Туреччина, Кіпр, Ізраїль i Мальта підписала угоду про співробітництво з Європейським космічним агентством.

У липні 2022 року ЄКА припинило співпрацю з Роскосмосом у проектах з вивчення Марсу[11].

Проєкти ред.

Виконані проєкти ред.

Космічний телескоп Hipparcos ред.

Докладніше: Hipparcos

Астрометричний проєкт Hipparcos був призначений для високоточного вимірювання паралаксів зір, визначення відстані до них та вимірювання їх власного руху. Його назва — акронім від англ. High precision parallax collecting satellite — супутник для збирання високоточних паралаксів, була співзвучною з ім'ям грецького астронома Гіппарха.

Розробка проєкту почалася 1980 року. Супутник було запущено у серпні 1989 року. Через відмову двигуна телескоп не було виведено на заплановану геостаціонарну орбіту. Утім, спостереження можна було здійснювати й на геоперехідній орбіті, щоправда, внаслідок перетину радіаційних поясів частина спостережень (близько третини) втрачалася. Телескоп працював до березня 1993 року, коли експеримент було достроково припинено. Обробка результатів тривала до серпня 1996 року, результати було опубліковано в червні 1997.

Загальні витрати (включаючи витрати на обробку даних) склали близько 600 млн. євро. За результатами основного експерименту було визначено астрометричні параметри більше ста тисяч зір із точністю, яка на два порядки перевершувала найкращі наземні виміри, а за результатами додаткового експерименту (який отримав назву Tycho — на честь Тихо Браге) було визначено астрометричні параметри ще мільйона зір. Точність вимірів додаткового експерименту була меншою, але вона також перевершувала найкращі наземні виміри. У тому ж експерименті Tycho було визначено ще й фотометричні параметри того ж мільйона зір. Точність дещо поступалася найкращим наземним вимірам, але фотометрію вперше було зроблено для всього небосхилу одним інструментом. За результатами місії опубліковано два зоряні каталоги, які мають більшу точність та краще задовольняють потреби астрономів, аніж каталоги, створені за результатами наземних спостережень.

Автоматичний космічний зонд «Rosetta» ред.

Докладніше: Розетта (космічний апарат)

«Rosetta» — космічний зонд, запущений Європейським космічним агентством 2 березня 2004 року. Мета польоту — дослідження комети Чурюмова-Герасименко. Апарат складається з двох частин: власне космічного зонда «Розетта» (англ. Rosetta space probe), що вийшов на орбіту комети, та спускового модуля «Філи» (англ. Philae lander). У серпні 2014 року апарат підійшов упритул до комети та супроводжував її до Сонця. Зонд здійснив м'яку посадку на комету 12 листопада 2014 року[джерело?].

Місію апарата завершено 30 вересня 2016 року.

Космічний телескоп «Гершель» ред.

Докладніше: Космічний телескоп «Гершель»

Космічний апарат запустили 14 травня 2009 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані. Разом з телескопом «Гершель» цієї ж ракетою-носієм було виведено на орбіту астрономічний супутник «Планк». Вартість проєкту (з вартістю об'єднаного запуску) становила приблизно 1,9 мільярда євро[12].

Космічний телескоп із діаметром дзеркала 3,5 м виконував спостереження в інфрачервоному діапазоні.

Апарат обертався навколо Лагранжевої точки L2, яка розташована на відстані близько 1,5 млн км від Землі у бік, протилежний Сонцю.

Основна наземна станція, що забезпечувала діяльність телескопа — антена глибокого космосу в Нью-Норсії (Австралія), що належить Європейському космічному агентству[13].

Функціонування було розраховано на три роки. Основним обмежуючим фактором було випаровування гелію з кріостату, що забезпечує охолодження детекторів до робочої температури у 2K. Кріостат містив близько 2000 літрів рідкого гелію у стані надплинності. Гелій поступово випаровувався і в травні 2013 року роботу телескопа було припинено.

Автоматичний вантажний космічний корабель ред.

Докладніше: Automated Transfer Vehicle

Починаючи із 1995 року, Європейське космічне агентство витратило близько 1,9 мільярда доларів США на проєктування і створення першого вантажного корабля та на створення наземного обладнання для слідкування і керування кораблем. Вартість власне європейського вантажного корабля становить 304 мільйони доларів, а повні витрати на політ одного вантажівника становлять 532 мільйона доларів. У проєкті створення європейської космічної вантажівки брали участь 10 країн. Основні витрати (близько 47 %) несе Франція, доля Німеччини — 24 %, Італії — 13 %. Перший старт здійснено 9 березня 2008 року[14]. Корабель отримав назву «Жюль Верн». Він успішно пристикувався до Міжнародної космічної станції (МКС) 3 квітня та доставив туди близько 5 тонн вантажів.

Надалі передбачалося запускати один корабель кожні 13–15 місяців.

Польоти європейської космічної вантажівки керувалися командою із 60 чоловік із центру управління польотами (ЦУП), що розташований у Тулузі (Франція).

2014 року програму було завершено.

Поточні космічні проєкти ред.

Астрометричний телескоп Gaia ред.

Цей розділ потребує доповнення.
Докладніше: Gaia

Інші поточні проєкти ред.

  • Евклід — космічний телескоп видимого та ближнього інфрачервоного діапазону.
  • Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) — космічний апарат для вивчення системи Юпітера, зокрема його супутників. Запуск заплановано на 2022 рік, прибуття до системи Юпітера — 2029 року.

Проєкти в розробці ред.

  • Laser Interferometer Space Antenna (LISA) — космічний інтерферометр для виявлення та вимірювання гравітаційних хвиль.
  • Asteroid Impact & Deflection Assessment (AIDA) — вивчення кінетичних ефектів від зіткнення космічного апарату з астероїдом[15].
  • Європейський аналог Starlink — Європейське космічне агентство разом з Єврокомісією, країнами союзу, ти приватними компаніями планує витратити 6,8 млрд євро на будівництво супутникової системи до 2027 року[16][17][18].
  • Європейське космічне агентство (ESA) фінансує декілька досліджень, які вивчатимуть використання ядерного ракетного двигуна для дослідження далекого космосу. Ядерний електричний двигун (NEP) потенційно може подолати існуючі обмеження та запустити космічні місії в нову епоху, дозволяючи людству досягати космосу далі, ніж будь-коли раніше. Одне з досліджень, які фінансує ESA, а саме — «Попередня Європейська оцінка ядерної електричної установки для космічних застосувань (RocketRoll)», ведеться вченими з Празького університету, Штутгартського університету та інженерами з OHB Czechspace та OHB System у Бремені (Німеччина)[19].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в https://brand.esa.int/assets/wording-and-phonetic/
  2. ↑ а б SIRENE
  3. ↑ Архів преси 20 століття (нім.) — 1908.
  4. ↑ а б https://www.esa.int/Space_in_Member_States/France/L_ESA_faits_et_chiffres
  5. ↑ https://www.esa.int/About_Us/Welcome_to_ESA/What_is_ESA
  6. ↑ https://www.iadc-home.org/member_agencies_list
  7. ↑ https://www.ogc.org/ogc/members
  8. ↑ https://www.ripe.net/membership/indices/data/de.esoc.html
  9. ↑ esa. Frequently asked questions. European Space Agency. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 18 березня 2016. 
  10. ↑ ESA budget 2016 by domain. European Space Agency. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016. 
  11. ↑ ЄКА припиняє співпрацю з Роскосмосом у проектах по Марсу. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 липня 2022. 
  12. ↑ Lift-off for European telescopes. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 19 вересня 2009. 
  13. ↑ ESA Herschel operations page [Архівовано 16 жовтня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2008. Процитовано 10 серпня 2009. 
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 25 липня 2017. 
  16. ↑ Press corner. European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 16 лютого 2022. 
  17. ↑ Як у Ілона Маска. Європа витратить мільярди на аналог супутників SpaceX. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. 
  18. ↑ EU to Build Satellite Internet System to Rival SpaceX's Starlink. PCMAG (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. 
  19. ↑ Європа хоче створити ядерну ракету для дослідження далекого космосу. 03.05.2023

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейське_космічне_агентство&oldid=40645420