Токар Володимир Олександрович
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (квітень 2019) |
Токар Володимир Олександрович (4 червня 1941 — 8 червня 2018) — український архітектор-містобудівник. Член Національної спілки архітекторів України.
| Володимир Олександрович Токар | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження | 4 червня 1941 року | ||
| Смерть | 8 червня 2018 року | ||
| Поховання | Байкове кладовище | ||
| Країна |
 Україна | ||
| Діяльність | архітектор | ||
| Членство | Національна спілка архітекторів України | ||
| Нагороди |
| ||
Біографічні відомості ред.
Народився 4 червня 1941 року у Києві. У 1964 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту.
Трудову діяльність розпочав у 1964 році в Київському інституті «ДІПРОМІСТО» на посаді архітектора. Після військової служби (1965-1966 рр.) працював у науково- дослідних та проектних інститутах м. Києва: «КиївНДПІ містобудування» (1967–1977 рр.), «УкрНДІпроект» вугільної промисловості СРСР (1977-1979 рр.), в головному управлінні «Київпроект» (1979-1980 рр.). З 1981 року до 2018 року працював в Українському державному інституті проектування міст «ДІПРОМІСТО» (з 2010 року — Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя)[1]. У 90-ті роки брав безпосередню участь у зміні будівельних норм та правил з їх коригуванням у відповідності до нової законодавчої бази України[2]. У 1998-2003 роках працював над розробленням та впровадженням в містобудівну практику «Правил забудови та використання земельних ділянок», член авторського колективу з розроблення проекту «Містобудівного Кодексу України». З 2002 року очолював архітектурно-планувальну майстерню ДП «ДІПРОМІСТО», а з 2003 року був начальником архітектурно-планувального управління інституту.
Помер у 2018 році[3]. Похований на Байковому кладовищі.
Діяльність ред.
Під керівництвом Володимира Олександровича як головного архітектора проекту та за його безпосередньої участі розроблено значну кількість проектів містобудівної документації, серед яких:
- Схеми планування 10 областей України — Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської, Одеської[4], Кіровоградської, Вінницької, Харківської, Херсонської, Тернопільської, Хмельницької;
серед яких:
- Генеральні плани 12 обласних центрів України — Івано-Франківська, Вінниці[5], Сімферополя, Сум, Херсона, Донецька[6], Харкова[7], Ужгорода, Хмельницького, Полтави, Тернополя, Кропивницького;
- Організація зимових гірськолижних курортів «Буковель», «Паляниця», «Яремче», «Татарів»;
- Генеральні плани курортів «Сатанів» Хмельницької області, «Кароліно-Бугаз-Санжійка» та «Затока» Одеської області;
- Проекти груп адміністративних районів в зоні впливу міст Вінниця та Полтава;
- Генеральні плани, проекти детального планування у населених пунктах:
- Дніпродзержинськ (нині Кам'янське) (Дніпропетровська область),
- Рені, Білгород-Дністровський (Одеська область)
- Берегове, Мукачеве (Закарпатська область)
- Могилів-Подільський, Козятин (Вінницька область)
- Керч, Джанкой (Автономна Республіка Крим)
- Чугуїв (Харківська область)
- Коломия, Снятин (Івано-Франківська область);
- Гола Пристань (Херсонська область).
Брав участь у розробленні Схеми планування територій узбережжя Чорного та Азовського морів та спільних проектів містобудівного розвитку транскордонних регіонів Україна — Словаччина, Україна — Угорщина.
Посилання ред.
- ↑ Історія інституту «Діпромісто». Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 7 квітня 2019.
- ↑ Наказ Держбуду України "Про утворення робочих груп із перегляду регуляторних актів" (2005 р.)
- ↑ Сторінка пам'яті на офіційному вебсайті ДП "ДІПРОМІСТО". Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ Про планування території Одеського регіону. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ Про внесення змін до Генерального плану міста Вінниця
- ↑ Про розгляд Генерального плану міста Донецьк. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
- ↑ Про проектні рішення Генерального плану міста Харків