Тищенко Микола Павлович

Мико́ла Па́влович Ти́щенко (нар. 6 (19) грудня 1911(19111219), с. Уздиця — 27 грудня 2004, м. Київ) — український архітектор-художник, член Національної спілки архітекторів України, професор Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.

Микола Павлович Тищенко
Тищенко М. П..JPG
Народження 6 (19) грудня 1911
Смерть 27 грудня 2004
Країна СРСР СРСР, Україна Україна
Навчання Київський художній інститут
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди житлові та громадські будівлі
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За перемогу над Японією»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Автограф Підпис М. П. Тищенка.jpg

БіографіяРедагувати

Народився в селі Уздиця (нині Шосткинського району Сумської області) в селянській родині Тищенків – Павла Порфировича (1874–1911) і Тетяни Овдіївни (1875–1947). За кілька днів батько помер від тифу. Залишившись із шістьма дітьми, мати спромоглася всіх їх згодом вивести в люди.

Закінчив 1927 р. Ярославецьку школу Глухівського району тоді Чернігівської області, 1932 р. – Київський технікум зв'язку. Далі відбув строкову службу в збройних силах у 1933–1935 рр. (15 кавалерійський полк). У 1935–1941 р. навчався у Київському художньому інституті у проф. В. Кричевського, В. Заболотного, І. Моргілевського. Отримав диплом за фахом архітектор-художник.

Одружився 1940 р. з Анною Степанівною Рибалко-Тищенко (1917–2002), вчителькою-філологом за освітою. Син Костянтин Миколайович Тищенко.

Учасник німецько-радянської і радянсько-японської воєн. У 06.1941–01.1946 курсант, технік, інженер телеграфу, у діючій армії в складі 50 і 119 окр. полку зв'язку Північно-Кавказького фронту (1941–1943), 716 окр. дивізіону зв'язку 3 і 4 Українського, 3 Білоруського, 1 і 2 Прибалтійського фронту (1944–1945) – вузол зв’язку Ставки Верховного Головнокомандувача військ Радянської Армії.

Від 1946 р. працював в архітектурно-проєктних майстернях Києва. У 1949–1956 – викладач архітектурного проєктування Київського інженерно-будівельного інституту. 1957–1997 – викладач, доцент, професор (1992), декан архітектурного факультету (1963–1970) Київського художнього інституту[1]. Після відновлення Української Академії мистецтва одержав диплом її професора (1992). Серед учнів – М. І. Кислий

Помер 27 грудня 2004. Похований у Києві на міському кладовищі «Берківці» (ділянка № 116).

ТворчістьРедагувати

Проєктував і реконструював житлові та громадські будівлі:

Працював також у галузі акварельного живопису та графіки.

Педагогічна робота (у творчих майстернях проф. П. Ф. Костирка, М. Т. Катерноги): керівництво дипломними проєктами республіканської бібліотеки в Києві (Ю. Тягно, 1959), плавального басейну (Е. Васковський, 1960), спортивного комплексу (В. Караченець, 1964), житлового району в Дніпропетровську (М. Міхов, С. Подкопаєв, В. Яворський, 1966) та ін.

Сфера наукових інтересів – архітектурне проєктування, теорія архітектури, теорія архітектурних пропорцій.

ПублікаціїРедагувати

Наукові статі з питань архітектури:

  • Об истоках пропорций в архитектуре // Строительство и архитектура. – М., 1978. – № 8. – С. 22-24;
  • К проблеме пропорций Парфенона. – Депон. в ЦНТИ Госгражданстроя, № 194. – М., 1984;
  • Пропорції в давньоєгипетській архітектурі як найдавніша основа теорії архітектури // Східний світ. – 1995. – № 1. – С. 13–27.
  • Римський Пантеон і його пропорції // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 5. – К., 1998;
  • Храм Софії Константинопольської та його основні пропорції // Вісник Української академії мистецтв: Мистецтвознавство – К., 1999. – Вип. 6. – С. 55–63.

Навчальний посібник з теорії архітектури залишився незавершеним.

ПриміткиРедагувати

  1. https://naoma.edu.ua/akademiya/struktura/fakultety-ta-kafedry/fakultet-arhitektury/kafedra-arhitekturnogo-proektuvannya/ Факультет архітектури.Кафедра архітектурного проєктування. Про кафедру
  2. Збудовано у 1910-11 як Селянський поземельний та Дво­рянський земельний банки. Автор про­єкту — арх. Олександр Кобелєв

ДжерелаРедагувати

  • Тищенко Микола Павлович // Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник / Гол. ред. В. Б. Звагельський. – Суми, 2004. – С. 464-465.