2-й Прибалтійський фронт

2-й Прибалті́йський фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ, що перебувало у складі діючої армії в період з 20 жовтня 1943 до 1 квітня 1945 року за часів Другої світової війни. Фронт бився на північному напряму німецько-радянського фронту, брав участь у Ленінградсько-Новгородській, Режицько-Двінській, Прибалтійській наступальних операціях та здійснював блокаду військ вермахту на Курляндському півострові.

2-й Прибалтійський фронт
2-й Прибалтийский фронт
BALTICO 4.jpg
Радянська артилерія веде вогонь по противнику під час наступу в Прибалтиці. 1944
На службі 20 жовтня 1943 — 1 квітня 1945
Країна  СРСР
Вид Прапор Радянської армії РСЧА
Чисельність фронт
Війни/битви

Німецько-радянська війна
Блокада Ленінграда

Командування
Визначні
командувачі
генерал-полковник Попов М. М.
Маршал Радянського Союзу Говоров Л. О.

ІсторіяРедагувати

2-й Прибалтійський фронт утворений 20 жовтня 1943 року шляхом перейменування Прибалтійського фронту. На етапі формування фронту до його складу увійшли: 3-тя ударна, 6-та і 11-та гвардійські армії, 20-та і 22-га загальновійськові армії, 15-та повітряна армія; в подальшому — 42-га, 51-ша армії, 1-ша і 4-та ударні, 10-та гвардійська армії і 14-та повітряна армія.

З 1 по 21 листопада 1943 року війська лівого крила фронту вели наступ на вітебсько-полоцькому напрямку. У січні — лютому 1944 року фронт брав участь у Ленінградсько-Новгородській операції. Під час проведення Староруссько-новоржевської операції війська фронту вийшли на підступи до Острову, Пушкінським горам, Ідріци.

У липні 1944 року 2-й Прибалтійський фронт провів Режицько-Двінську операцію і просунулися на захід до 200 км, а в серпні у ході Мадонської наступальної операції — ще на 60-70 км уздовж північного берега Західної Двіни і звільнили великий вузол залізничних і шосейних доріг — місто Мадона.

У вересні — жовтні 1944 року під час Прибалтійської стратегічної наступальної операції війська фронту взяли участь у Ризькій операції і до 22 жовтня вийшли до Тукумського рубежу оборони противника, блокувавши спільно з військами 1-го Прибалтійського фронту в Курляндії групу армій «Північ». В подальшому до квітня 1945 року ці фронти продовжували блокаду військ вермахту на Курляндському півострові та вели бої по знищенню угруповання противника, що перебувало в напівоточенні.

З лютого до складу фронту увійшли війська 1-го Прибалтійського фронту, що діяли проти цього угруповання. 1 квітня 1945 року фронт був розформований, а його війська передані до складу Ленінградського фронту.

КомандувачіРедагувати

Військові формування у складі фронтуРедагувати

На час формування фронтуРедагувати

Входили у різний час до сил фронтуРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • М. М. Козлов Великая Отечественная Война. 1941—1945. Энциклопедия.. — Москва: Советская Энциклопедия, 1985.