Талі (морська справа)

Та́лі[1] — судновий вантажопідіймальний механізм, що складається з двох блоків (рухомого і нерухомого), з'єднаних між собою тросом. Застосовуються для підйому важких предметів (вітрил, рей, гафелів, шлюпок, вантажів тощо).

Талі
Зліва направо: гінці, хват-талі, чотиришківні талі, гіні, шестишківні гіні.
Хват-талі
Сей-талі на вітрильнику De Gallant
Талі лафета гармати: за передні рими закріплені гарматні талі, за задні — відкотні талі, угорі видно троси порт-талів. Також показано кріплення дула до римів на верхній лутці порту.
Відкотні талі (на передньому плані), гарматні талі, порт-талі.
Якір на кат-талях

Виграш у силіРедагувати

При підйомі важких предметів талями теоретичний виграш в силі залежить від числа шківів в обох блоках або від числа лопарів, на яких висить вантаж (не рахуючи ходового).

Силу Р, яку необхідно докласти до ходового лопаря, щоб підняти будь-якої вантаж, можна визначити за формулою:

 

де w — вага вантажу, n — число шківів в обох блоках.

Насправді виграш в докладеному зусиллі буде менше: частина зусилля витрачається на подолання тертя між лопарем і шківами, в осях шківів і на опір вигинові лопаря, що проходить через блоки.

КласифікаціяРедагувати

За урухомленням

Залежно від способу приведення в дію розрізняють талі прості (ручні) і механічні — з ручним або механічним приводом.

Прості талі складаються з двох блоків, споряджених стропами (обстроплених) або металевими оковками, з гаками або вертлюгами. Блоки з'єднуються тросом-лопарем (від нід. looper, букв. — «бігун»), корінний кінець якого пропущений через шківи і прикріплений до стропа (оковки) одного з блоків.

Механічні талі (таль) можуть бути з черв'ячною передачею, з шестеренчатою передачею, із зубчастим редуктором, планетарні (з планетарною передачею), диференціальні талі[en]. Приводяться вони в дію вручну, але механічні талі для великих вантажів споряджаються електроприводом (історично застосовувався і паровий привод).

За числом шківів

Прості талі залежно найбільшої кількості шківів (у будь-якому з блоків) поділяються на талі одношківні, двошківні і тришківні (також може вказуватися загальна кількість шківів: двошківні, тришківні, чотиришківні, п'ятишківні, шестишківні, восьмишківні, десятишківні і дванадцятишківні). Кожен шків в рухомому блоці дає виграш в силі вдвічі.

За розміром

Залежно від розміру розрізняють власне талі, гіні і гінці[2].

За призначенням

Залежно від призначення виділяють такі види талів:

  • Анкершток-талі — талі для підтяганні штока якоря до корпусу судна при його кріпленні по-похідному.
  • Бейфут-талі — талі, що стягали кінці тросових бейфутів[3].
  • Бігун-талі — талі для піднімання марселів до марса-рей. Є найдовшими талями на судні.
  • Ватер-талі — талі, що використовувалися для підйому з трюму бочок з водою (також вони застосовувалися для встановлення забортних трапів). Верхній блок ватер-талів зазвичай кріпився до нока грота-реї.
  • Відкотні талі — талі для втягання всередину корабля морських гармат і висування їх з гарматних портів; їх рухомі блоки кріпляться до лафетів.
  • Гарматні талі — талі для відкоту і накату морських гармат, рухомі блоки яких кріпляться до лафетів.
  • Гіні, однина гінь (від нід. gijn, нім. Gien) — великі талі-поліспаст з одним двошківним блоком та одним тришківним (чи рідше з двома тришківними); використовується для підняття і спуску особливо важких предметів, наприклад, великих шлюпок, моторних катерів.
  • Гі́нці, однина гі́нець — невеликі талі з однакових блоків, рухомий блок яких ув'язаний у якусь снасть.
  • Гордень — талі з одного нерухомого блока. Виграшу в силі не дає, використовується для підняття невеликих тягарів.
  • Завал-талі — снасть для утримання гіка, що запобігає його самочинному перекиданню на інший борт на повному курсі.
  • Кат-талі — талі для підйому якоря до кат-балки.
  • Мантиль-талі, мантель-талі — талі з двох одношківних блоків, ходовий кінець лопаря яких споряджений коушем і закладений за гак блока інших талів.
  • Ной-талі — талі для кріплення морської гармати до борту в шторм.
  • Нок-талі — сей-талі з коушем на стропі одношківного блока[4].
  • Пентер, фіш-талі, лап-талі — талі, що колись використовувалися для підняття тренда якоря на фіш-балці (пентер-балці); прикріплений до їх рухомого блока фіш-шкентель другим кінцем кріпився до пентер-гака, який чіплявся за 1-2 фіш-штерти — стропи на лапах якоря.
  • Порт-талі — талі для відкриття і закриття кришок гарматних портів.
  • Риф-талі — талі для підтягання до рей бічних шкаторин при рифуванні.
  • Руль-талі — талі для повертання пера стерна при поламці стернового механізму, шкентель блока яких кріпиться до верхньої частини пера.
  • Румпель-талі — талі, що служать для повертання румпеля, використовуються як доповнення до колдерштока або штурвала.
  • Сей-талі — талі з одного двошківного й одного одношківного блока, стропи яких споряджені гаками. Строп двошківного короткий, строп одношківного має тонку шийку з гаком. Застосовуються для підйому важких предметів, шлюпок, для тяги стоячого такелажу і взагалі для важких суднових робіт[5].
  • Хват-талі — талі з одним одношківним і одним двошківним блоком, призначаються для підняття дрібних важких предметів, обтягання снастей, прибирання трапів тощо. Товщина лопаря — 57—76 мм[6].
  • Шлюпочні талі, шлюпкові талі, заст. шлюп-такель — талі, призначені для спуску й підйому шлюпок.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Талі // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Самойлов К. И. Тали // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  3. Самойлов К. И. Бейфут-тали // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  4. Самойлов К. И. Нок-тали // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  5. Самойлов К. И. Сей-тали // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  6. Самойлов К. И. Хват-тали // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)

ДжерелаРедагувати