Відкрити головне меню

Привод

сторінка значень у проекті Вікімедіа
Привод1.JPG

При́вод, або силовий привод (рос. привод, англ. drive, нім. Antrieb m, Trieb m, Triebwerk n, Steuerung f, Umsteuerung f) — пристрій для приведення в дію різних технологічних машин за допомогою: двигуна, стисненого повітря, рідини або пружин[1].

Зміст

КласифікаціяРедагувати

  • За характером розподілу енергії, механічний привод буває:
  • трансмісійний,
    • груповий,
    • одиничний (індивідуальний).
  • За кількістю двигунів привод можна поділити на однодвигунний та багатодвигунний. Однодвигунний привод є найпоширенішим. Це використання в приводі машини з одним робочим органом одного двигуна. Багатодвигунний привод широко застосовується у тих машинах, що споживають значну потужність або мають декілька робочих органів. У багатьох випадках кожен із робочих органів, залежно від виконуваної роботи, може приводитись у дію різними за видом підведеної енергії двигунами.
  • Додатково можна виділити такий вид привода, як взаємопов'язаний, що складається з двох або більше двигунів, котрі забезпечують виконання одного механічного руху виконавчим механізмом окремими робочими органами машини (наприклад, привод конвеєрної стрічки, ескалатор тощо). Для синхронізації руху двигунів взаємозв'язаних приводів слід використовувати спеціальні схеми зв'язку за потоками первинної енергії. Якщо це електричні приводи, то подібні схеми зв'язку будують за системою електричного валу.
  • За способом передачі руху від двигуна до виконавчого механізму, розрізняють приводи прямої дії (безредукторні) і приводи з передавальними механізмами, які призначені для узгодження параметрів руху валу двигуна з параметрами руху ведучої ланки виконуючого механізму.
  • У гірничій справі, використовують практично всі види приводів, найчастіше — електропривод.

В електротехніці, насамперед, застосовують пневматичні, пружинні або електромагнітні приводи.

Привод автомобіляРедагувати

В автомобільній техніці приводом називається система, що складається двигуна і пристроїв для передачі крутного моменту на колеса. Залежно від конструкції розрізняють такі типи привода:

НазваРедагувати

У ДСТУ 3321:2003 пропонують для використання в технічній та нормативній документації термін урухомник. Інші джерела використовують назву привод.

До часу «уніфікації» технічної термінології в СРСР, існував термін «повідня́» з наголосом на останньому складі:

  • повідня махови́чна;
  • п. стельова́;
  • п. пускова;
  • п. пасова́;
  • п. самозупи́нна;
  • п. самогальмівна́;
  • п. ви́лична;
  • електроповідня́;
  • повідня́-замика́ч (-ча́)[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Російський термін привод перекладається у російсько-українському політехнічному словнику Лінґво® як повідня́, по́гін, тягло́, по́від
  2. Шелудько І., Садовський Т. Російсько-український словник технічної термінології. — К.: Держвидав України, 1928.

ЛітератураРедагувати