Привод1.JPG

При́вод[1], або силовий привод (рос. привод, англ. drive, нім. Antrieb m, Trieb m, Triebwerk n, Steuerung f, Umsteuerung f) — пристрій для приведення в дію різних технологічних машин за допомогою: двигуна, стисненого повітря, рідини або пружин[уточнити].

ТермінРедагувати

У російській мові слово привод як технічний термін відоме з середини XIX століття: воно пояснюється в словнику Даля як «пристрій для передачі чи надання пруду чи сили» (вживається в тому числі щодо водяного рукава), «мотузка, важіль, круглий ремінь для передачі руху на відстань, з колеса на колесо»[2]. Українськими словниками XIX — початку XX століття засвідчене однокореневе привід, що вживалося в значенні «провід, керівництво» або «причина»[3], деякі письменники того часу вживали його в значенні «при́клад», «притулок»[4].

«Словник технічної термінології» під редакцією І. Шелудька і Т. Садовського в 1928 році запропонував для перекладу рос. привод слово повідня́[5], яким, згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, наприкінці XIX — початку XX ст. називався важіль у стельмаському пристрої для згинання колісних ободів: до нього кріпили заготівку обода, вставляли у вухо обертового пенька і приводили в круговий рух силою коней чи волів[6]. Для позначення кінного привода Словником Шелудька і Садовського запропоновано слово кера́т[5] (пізніше вживалося написання ки́ра́т)[7].

Укладений у 1970-х роках СУМ-11 наводить як технічний термін тільки привод[1], у ВТССУМ поряд з привод у цьому значенні подане також і привід[8][9], у «Російсько-українському політехнічному словнику» 2013 р. російський термін привод перекладається як повідня́, по́гін, тягло́, по́від[10].

У ДСТУ 3321:2003 пропонують для використання в технічній та нормативній документації термін урухомник. Стандарти ДСТУ 2313-93 рекомендують термін привід, електропривід[11].

КласифікаціяРедагувати

  • За характером розподілу енергії, механічний привод буває:
  • трансмісійний,
    • груповий,
    • одиничний (індивідуальний).
  • За кількістю двигунів привод можна поділити на однодвигунний та багатодвигунний. Однодвигунний привід є найпоширенішим. Це використання в приводі машини з одним робочим органом одного двигуна. Багатодвигунний привод широко застосовується у тих машинах, що споживають значну потужність або мають декілька робочих органів. У багатьох випадках кожен із робочих органів, залежно від виконуваної роботи, може приводитись у дію різними за видом підведеної енергії двигунами.
  • Додатково можна виділити такий вид привода, як взаємопов'язаний, що складається з двох або більше двигунів, котрі забезпечують виконання одного механічного руху виконавчим механізмом окремими робочими органами машини (наприклад, привод конвеєрної стрічки, ескалатор тощо). Для синхронізації руху двигунів взаємозв'язаних приводів слід використовувати спеціальні схеми зв'язку за потоками первинної енергії. Якщо це електричні приводи, то подібні схеми зв'язку будують за системою електричного вала.
  • За способом передачі руху від двигуна до виконавчого механізму, розрізняють приводи прямої дії (безредукторні) і приводи з передавальними механізмами, які призначені для узгодження параметрів руху валу двигуна з параметрами руху ведучої ланки виконувального механізму.
  • У гірничій справі, використовують практично всі види приводів, найчастіше — електропривод.

В електротехніці, насамперед, застосовують пневматичні, пружинні або електромагнітні приводи.

Привод автомобіляРедагувати

В автомобільній техніці приводом називається система, що складається двигуна і пристроїв для передавання крутного моменту на колеса. Залежно від конструкції розрізняють такі типи приводів:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Привод // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Приводить // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  3. Привід // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Привід // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. а б Прибор паровпускной — Привод двухконный // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.
  6. Повідня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Кират // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Привід // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  9. Привод // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  10. привод // Русско-украинский политехнический словарь. — 2013.
  11. ДСТУ 2313-93 ЕЛЕКТРОПРИВОДИ. Терміни та визначення., ДСТУ EN 60204-1:2015 БЕЗПЕЧНІСТЬ МАШИН ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ МАШИН, ДСТУ 3729 — 98 Приводи гальмівні пневматичні. Терміни та визначення.

ЛітератураРедагувати