Рифування[1] (від рифувати), рифлення (від ри́фити)[2], взяття рифів — часткове згортання вітрила з метою зменшення його поверхні при надто сильному вітрі. Термін пов'язаний зі словом риф, яким називають ряд зав'язок на вітрилі, призначених для його підв'язування.

Рифи прямих вітрил: нижнього вітрила (D) і марселя (C).
Риф-штерти гафельного вітрила (позначені цифрою 21), риф-бант (19), риф-гати (20)

ОписРедагувати

Риф (від нід. reef, rif або англ. reef)[3] — поперечний ряд протягнутих крізь вітрило зав'язок. На прямих вітрилах зав'язки називаються риф-сезні, на косих — риф-штерти. Риф-сезні схожі на звичайні сезні для прив'язування згорнутих вітрил: у вигляді плетінки з подвійним вічком, або короткі відрізки троса з вічком або кнопом на кінці[4]. Для кріплення зав'язок на вітрило нашивається горизонтальна смуга парусини — риф-бант; у ній зроблено отвори — риф-гати, через які і проходять зав'язки. Крім риф-сезнів, у риф-гати просилюється риф-леєр — довгий трос, що іде паралельно риф-банту. На кожному вітрилі буває по кілька рифів (у марселів чотири, у нижніх вітрил — два). Якщо на вітрилі взяті всі рифи (тобто на прямому вітрилі використаний найнижчий риф, на косому — найвищий), воно називається зарифленим «наглухо».

Взяття рифівРедагувати

Залежно від сили вітру беруть один, два, три, чотири рифи. На прямих вітрилах за командою «Взяти рифи!» верхню частину полотнища вітрила підтягають до реї, риф-сезні одного з рифів проводять у петлі риф-леєра і кріплять до леєра реї (вітрильного або окремого рифового)[5], або беспосередньо до реї, обводячи зовнішній кінець сезня навколо леєра (реї) і зв'язуючи його з внутрішнім кінцем. Для підтягання до рей бічних шкаторин до останніх шпрюйтами (закріпленими в оплетені вічка — риф-кренгельси) приєднуються тонкі троси — штик-болти[6] і риф-шкентелі спеціальних талів (риф-талів)[7]. Для зав'язування риф-сезнів використовується рифовий вузол (колись застосовувалося кріплення просиленням клеванта (цурочки) на одному кінці риф-сезня в плетене вічко, розташоване на його другому кінці).

У косих вітрил рифи беруть підтяганням передньої і задньої шкаторин до гіка, із наступною фіксацією зав'язками — риф-штертами. Підтягання шкаторин здійснюється за допомогою спеціального троса — риф-шкентеля[8]; кінці риф-шкентелів проходять в отвори закріплених обабіч гіка риф-планок. Передня шкаторина утримується штик-болтом (або гаком, закріпленим біля п'ятки гіка), прикріпленим до вробленого в неї риф-кренгельса. Риф-шкентелі кріпляться до задньої шкаторини і проходять через шківи на ноку гіка[9]. На яхтах ходові кінці риф-шкентелів проходять до кокпіта, де ними керує яхтсмен.

На бермудських шлюпах часто застосовується простіша система взяття рифів: за допомогою риф-шкентеля, просиленого через отвори — риф-кренгельси.

Замість взяття рифів для зменшення площі вітрильності на багатьох яхтах застосовується патент-риф[en] — пристрій, що дозволяє намотувати вітрило на рангоутне дерево (чи на стрижень всередині нього) або на штаг. На суднах з бермудським вітрильним оснащенням патент-рифом часто обладнується гік, а механізм обертання розміщений у його вертлюзі (так званій «гусячій шийці»).

 
Риф-сезні на згорнутому вітрилі

ПриміткиРедагувати

  1. Рифування [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] // Універсальний словник-енциклопедія / гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. — 3-тє вид., перероб., доп. — К. : Всеувито. Новий друк. — 2003. — 1414 с.
  2. Рифити // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. Риф // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  4. Самойлов К. И. Риф-сезень // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  5. Риф // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 19071909. (рос.)
  6. Самойлов К. И. Штык-болт // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  7. Самойлов К. И. Риф-тали // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  8. Самойлов К. И. Риф-шкентель // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  9. Н.Н. Исанин. Морской энциклопедический справочник. — Л. : Судостроение, 1987. — Т. 2 О-Я. (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • Самойлов К. И. Риф, реф // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)
  • Самойлов К. И. Риф взять // Морской словарь. — М.-Л. : Государственное Военно-морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941. (рос.)