Колдершток
Колдершток (нім. Kolderstock) — прилад на суднах XVI—XVII століть для повертання румпеля[1]. Полегшував роботу стернового і передував появі штурвала[2].
Являв собою вертикальний важіль, з'єднаний з кінцем румпеля. При нахиленні колдерштока нижня його частина повертала румпель, а разом з ним і перо стерна[1].
Типова будова: залізний вертлюг-бейфут закріплявся на передньому кінці румпеля; а поверх нього — металеве кільце, що фіксувалось стрижнем; кільце приєднувалось до довгої тонкої жердини (власно колдерштока). Жердина з'єднувала румпель зі стерновим, що стояв однією чи кількома палубами вище через вісь повороту важеля (що описувалась так: «та кругла дерев'яна чи залізна деталь, у якій ходить колдершток і яка може обертатися, уможливлюючи перекладати колдершток з боку в бік з більшою легкістю»)[3]. Сам стерновий стояв, як правило, не на верхній палубі, але стежив за курсом через маленький ілюмінатор, порт чи люк у палубі над собою. Для того, щоб повернути судно на лівий борт, стерновий тягнув верхній кінець колдерштока ліворуч, штовхаючи тим самим нижній кінець управо; а щоб повернути на правий борт, він тягнув верхній кінець праворуч, штовхаючи низ колдерштока уліво. При такому способі повертання румпель міг відхилятися убік на близько 20°[4], хоча більш імовірним уявляється кут від 5° до 10°[5]. Сам румпель покоївся на дуже міцній горизонтальній дерев'яній балці, окутій металом і змащеній милом і салом з метою зменшити тертя.
Використовування колдерштока накладало значне обмеження на ступінь відхилення румпеля від поздовжньої осі судна (не більш ніж 15° в обидва боки[3]) і вимушувало стернового керувати судном з вкрай обмеженим вітрилами оглядом, іноді узалежнюючи його від команд спеціального заднього спостерігача. Якщо був потрібний більший градус відхилення румпеля, застосовувалися спеціальні румпель-талі.
Після появи штурвала колдершток ще довго залишався на суднах. В англійських виданнях середини XVIII ст. згадуються обидва пристрої, на іспанському флоті штурвал витіснив колдершток тільки ближче до початку XIX століття[6].
Галерея ред.
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ а б Эпоха Парусников — Словарь — Колдершток. Архів оригіналу за 9 вересня 2011. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Anderson, Romola; Anderson, R.C. (2003). A Short History of the Sailing Ship. Courier Dover. с. 156. ISBN 9780486429885. Архів оригіналу за 4 вересня 2020.
{{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри:|editorn-first=та|editorn-last=(довідка) - ↑ а б Harland, John H.; Myers, Mark (1984). Seamanship in the age of sail. Naval Institute. ISBN 9780870219559. Архів оригіналу за 21 жовтня 2018.
{{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри:|editorn-first=та|editorn-last=(довідка) - ↑ Boudriot, Jean (1980). The whipstaff. Nautical Research Journal. Washington: Nautical Research Guild. 26: 149—154.
{{cite journal}}: Cite має пусті невідомі параметри:|editorn-first=та|editorn-last=(довідка) - ↑ Lavery, Brian (1987). Arming and Fitting of English Ships of War, 1600-1815. Naval Institute. с. 15. ISBN 9780870210099. Архів оригіналу за 24 червня 2020.
{{cite book}}: Cite має пусті невідомі параметри:|editorn-first=та|editorn-last=(довідка) - ↑ Корабельный штурвал — символ величайших открытий [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)