Судаєв Олексій Іванович
Олексій Іванович Судаєв (23 серпня 1912, Алатир — 17 серпня 1946, Москва) — радянський конструктор-зброяр, інженер-майор. Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня.
| Судаєв Олексій Іванович | |
|---|---|
| рос. Алексей Иванович Судаев | |
| Народився | 23 серпня 1912 або 15 (28) серпня 1912[1] Алатир, Симбірська губернія, Російська імперія[2] |
| Помер | 17 серпня 1946[1] (33 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | інженер, офіцер, firearms designer |
| Alma mater | Нижньогородський державний технічний університетd (1938) |
| Війна | Друга світова війна |
| Військове звання | майор |
| Нагороди |        |
 Судаєв Олексій Іванович у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився 10 (23 серпня) 1912 року у місті Алатир.
Його батько Іван Нілович Судаєв, телеграфний механік поштово-телеграфного округу в Казані помер у 1924 році, залишивши на утриманні матері 12-річного Олексія та двох його сестер.
У 1929 році Судаєв закінчив профтехшколу і поступив на роботу слюсарем. Після закінчення в 1932 році Горьковського будівельного технікуму (відділення промислового транспорту) працював в «Союзтрансбуді» на посаді техніка ділянки в селі Рудничне Саткінського району Уральської області (нині Челябінська область). У цей період (1933—1934) з'являються перші його винаходи «Автоматична стрільба з кулемета за допомогою дії інфрачервоних променів» і «Бензиномір».
Восени 1934 року Судаєв служив у РСЧА у залізничних військах, де проявив великий інтерес до зброї.
Відразу ж після армії вступив до Горьковського індустріального інституту (Нижньогородський державний технічний університет) де навчався в 1936—1938 роках. Під час навчання проявив значні творчі здібності.
У цей час в Артилерійській академії імені Ф. Е. Дзержинського була створена школа зброярів, в яку набиралися студенти з різних ВНЗ, що мали схильність до винахідництва і конструювання. Дипломний проєкт (ручний кулемет калібру 7,62 мм) лейтенант Судаєв захистив на відмінно (німецькою мовою).
Конструкторська робота
ред.Після закінчення Артилерійської академії Судаєву присвоєно звання воєнінженера 3-го рангу і він отримав призначення в Науково-Дослідний полігон стрілецького озброєння, де він міг реалізувати себе як конструктор. Перше практичне завдання: розробка спрощеної конструкції зенітної установки, виробництво якої можна було організувати на московських заводах із наявних матеріалів. Призначення повністю себе виправдало і на початку Німецько-радянської війни під Москвою було налагоджено виробництво простої по влаштуванню і надійної зенітної установки конструкції Судаєва. Після цього Судаєв перемикається на виробництво стрілецької зброї і в 1942 році представляє на полігонні випробування пістолет-кулемет власної конструкції. Не поступаючись за бойовими якостями пістолету-кулемету Дегтярьова та пістолету-кулемету Шпагіна, він був зі спорядженим магазином легше їх на 1,7-1,8 кг, вимагав при виготовленні в 2 рази менше металу і в 3 рази — трудозатрат. 28 липня 1942 року пістолет-кулемет приймають на озброєння під назвою ППС-42, а після деяких доопрацювань — під назвою «пістолет-кулемет Судаєва зразка 1943 р.» (ППС-43). Виробництво нових автоматів ППС, прийнятих на озброєння, вирішено було налагодити в блокадному Ленінграді. Туди були ускладнені поставки зброї, а фронт вимагав поповнення. Із кінця 1942 року до червня 1943 року Олексій Іванович працював у блокадному Ленінграді. Олексій Іванович Судаєв сам особисто спостерігав за процесом виготовлення автоматів і тут же по ходу спрощував конструкцію. Впродовж 1943 року за кресленнями дослідного зразка було виготовлено 46572 автомата. Неодноразово виїжджав в діючі частини на Карельський перешийок, Оранієнбаумський плацдарм, щоб подивитися на свою зброю у ділі. Спілкувався з бійцями, вислуховував їхні зауваження та побажання. Після цих зустрічей в конструкцію вносилися зміни.
У повоєнні роки законні (ліцензовані) і незаконні варіанти ППС випускалися в Угорщині, Польщі, Фінляндії, Кореї і навіть у ФРН, будучи штатною зброєю в арміях деяких держав аж до 1980-х років.
В останні роки життя О. І. Судаєв і ряд конструкторів, працювали над створенням перших радянських автоматів під проміжний набій, що прийшли на зміну пістолетам-кулеметам. Судаєв розробив перспективну модель АС-44 і її модифікації. Такі конструктивні особливості як винесення вгору затворної групи з великими зазорами, а також забезпечення контактної взаємодії рухомих частин через малі площі були пізніше внесені в конструкцію[3] найпоширенішої стрілецької зброї у світі — автомата Калашникова.[4]
Олексій Іванович помер у Кремлівській лікарні 17 серпня 1946 року від виразкової хвороби шлунка. Похований на Ваганьковському кладовищі (25 ділянка)[5].
Нагороди та премії
ред.- орден Леніна
- орден Вітчизняної війни I ступеня
- орден Червоної Зірки
- медаль «За оборону Ленінграда»
- медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Сталінська премія ІІ ступеня (1946) — за створення нового зразка автоматичного пістолета-кулемета ППС-43.
Нумізматика
ред.- 7 лютого 2020 року Банк Росії випустив в обіг пам'ятну монету номіналом 25 рублів «Конструктор зброї О. І. Судаєв» із серії «Зброя Великої Перемоги» (конструктори зброї) із зображенням пістолета-кулемета Судаєва «ППС-43»[6];
У кінематографі
ред.У фільмі «Калашников» (2020) роль Олексія Судаєва виконав Дмитро Богдан.
Примітки
ред.- ↑ а б Исаев Ю. Н. Чуваська енциклопедія — Чувашское книжное издательство, 2006. — С. 2567. — 2567 с. — ISBN 978-5-7670-1471-X
- ↑ Střelecká revue — ČR: Pražská vydavatelská společnost, 1969. — вип. 7/85. — С. 20. — ISSN 0322-7650
- ↑ Великий и ужасный. Автомат Калашникова признан самым значимым изобретением XX века (рос.). Новости ВПК. 25 квітня 2008. Архів оригіналу за 16 січня 2012. Процитовано 13 серпня 2010.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Современное стрелковое оружие мира - AK АКМ. Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 19 листопада 2011.
- ↑ Судаев Алексей Иванович (1912-1946). Архів оригіналу за 17 вересня 2019. Процитовано 29 січня 2011.
- ↑ Банк России выпускает в обращение памятные монеты из драгоценного и недрагоценных металлов. Архів оригіналу за 8 березня 2020. Процитовано 14 березня 2020.
Література
ред.- Нацваладзе Ю. А. Конструктор стрелкового оружия А. И. Судаев // «Новый часовой». 1995. — № 3. — С.139-147.; № 4. — С.121-125.