Алатир (місто)
Ала́тир (рос. Алатырь, чув. Улатăр) — місто, центр та єдиний населений пункт Алатирського міського округу, центр Алатирського району Чувашії, Росія.
місто Алатир | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Алатырь чув. Улатăр | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Чувашія | ||||
Муніципальний район | Алатирський міський округ | ||||
Код ЗКАТУ: | 97404000000 | ||||
Код ЗКТМО: | 97704000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1512 року | ||||
Статус міста | 1780 року | ||||
Населення | 38203 особи (2010[1]) | ||||
Площа | 41,7 км² | ||||
Поштовий індекс | 429820–429828 | ||||
Телефонний код | +7 83531 | ||||
Географічні координати: | 54°51′1.000051159077e-07″ пн. ш. 46°35′9.8806288203923e-08″ сх. д. / 54.850000000028° пн. ш. 46.5833333333608° сх. д. | ||||
Висота над рівнем моря | 130 м | ||||
День міста | перша субота серпня | ||||
Влада | |||||
Вебсторінка | gov.cap.ru/main.asp?govid=56 | ||||
Міський голова | Маріскін Михайло Васильович | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
Географія
ред.Розташований в Середньому Поволжі, на лівому березі річки Сура, при впадінні в неї річки Алатир, за 195 км на південь від Чебоксар.
Історія
ред.Алатир є одним з найстаріших міст Чувашії. Він був заснований в 1552 році за указом Івана IV Грозного під час його походу на Казань як укріплений пункт для охорони кордонів Московського царства в гирлі річки Алатир на місці старого мордовського села «Ратор ош». Саме тут, цар Іван Грозний, уклав угоду з місцевими чувашськими, марійськими, мордовськими князями і старійшинами племен в 1552 році. Цей договір Алатир не згадується зовсім у всіх російських джерелах, але добре документований в місцевих казках і існував в письмовій формі.
У 1708 році пригородок Казані, приписаний до Казанської губернії, в 1714—1717 роках в Нижньогородській губернії, з 1717 року знову в Казанській губернії, з 1719 року центр провінції в Нижньогородській губернії. Статус міста отримав в 1780 році як повітове місто Симбірського намісництва (з 1796 року — Симбірська губернія). Алатир отримав економічне значення в 1894 році після того, як було збудовано залізницю Москва — Рязань — Казань.
Населення
ред.Відомі люди
ред.У місті народилась Парфенова Зоя Іванівна (1920—1993) — військова льотчиця, Герой Радянського Союзу.
Джерела
ред.- Аркуш карти N-38-46 Алатырь. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.)
Примітки
ред.- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, населённых пунктов Чувашской Республики (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 23 березня 2015.
- ↑ Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 24 листопада 2020.
Посилання
ред.- На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Оф.сайт міста [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]
- Алатир (і Алтишево) в 50-х — 80-х. (фото)
- Алатырь. Народная энциклопедия городов и регионов России «Мой Город» [Архівовано 3 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Алатирський краєзнавчий музей [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Старый Алатырь. Фотоальбом [Архівовано 19 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- Алатир. Фотогалерея [Архівовано 9 лютого 2005 у Wayback Machine.]
- Карта-схема міста Алатир
Це незавершена стаття з географії Чувашії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |