Стільсько

село в Миколаївському районі Львівської області (Україна)

Сті́льсько — село Стрийського району Львівської області. Населення становить 834 особи (2001 рік)[2]. Орган місцевого самоврядування — Тростянецька сільська рада.

село Стільсько
Stilsko gerb.png Stilsko prapor.png
Герб Стільсько Прапор Стільсько
Вигляд на частину Стільського городища
Вигляд на частину Стільського городища
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Стрийський район
Громада Тростянецька сільська громада
Облікова картка с. Стільсько 
Основні дані
Засноване 13 ст., перша писемна згадка — 1330 р.
Населення 834 (2001 р.)
Площа 0,981 км²
Густота населення 439,35 осіб/км²
Поштовий індекс 81615[1]
Телефонний код +380 3241
Географічні дані
Географічні координати 49°32′31″ пн. ш. 24°04′30″ сх. д. / 49.54194° пн. ш. 24.07500° сх. д. / 49.54194; 24.07500Координати: 49°32′31″ пн. ш. 24°04′30″ сх. д. / 49.54194° пн. ш. 24.07500° сх. д. / 49.54194; 24.07500
Середня висота
над рівнем моря
284 м
Водойми р. Колодниця
Місцева влада
Адреса ради 81615, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Стільсько
Карта
Стільсько. Карта розташування: Україна
Стільсько
Стільсько
Стільсько. Карта розташування: Львівська область
Стільсько
Стільсько
Мапа

CMNS: Стільсько у Вікісховищі

Інформаційна таблиця "Комплексна пам'ятка природи «Стільська».
Вигляд на гіпотетичний печерний храм в с. Дуброва

ГеографіяРедагувати

Розташоване за 10 км на схід від колишнього районного центру — міста Миколаєва, серед заліснених пагорбів Львівського Опілля. Через село з півночі на південь протікає річка Колодниця. На схід від села розташована комплексна пам'ятка природи — «Стільська».

Герб та прапорРедагувати

Срібний кам'яний стіл є асоціативним символом, який вказує на назву поселення. Також він уособлює одну з археологічних пам'яток, знайдених на території городища. Золота колиска відображає відому місцеву легенду і є цікавим самобутнім символом, характерним лише для Стільська, підкреслює його індивідуальність. Як прототип використано архаїчну колиску з власним конструктивним вирішенням, що лише засвідчує давність поселення.

Стільське городищеРедагувати

Понад тисячоліття тому на Прикарпатті існувала країна слов'ян, відома як Велика або Біла Хорватія. У ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше, як у 1330-х роках. У них повідомляється, що між містами Галичем та Володимиром є містечко Стольско — резиденція Галицької митрополії.

У 1980-х роках Верхньодністрянська археологічна експедиція Національної академії наук України започаткувала перші дослідження пам'яток східних хорватів у Верхньому Подністров'ї. Серед нововиявлених пам'яток особливої уваги заслуговує унікальний історико-культурний комплекс з центром — городищем IX—XI ст. у с. Стільському. У результаті досліджень встановлено, що на залісненому плато над селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто. Площа сягала 250 га, а довжина оборонних стін — близько 10 км. Колись на верху валів височіли дерев'яні стіни та вежі. До них ізсередини були прибудовані численні будівлі житлового, господарського та військового призначення. Довкола дитинця було укріплене передмістя, де проживало вільне міське населення. Тут розкопано кілька десятків житлово-господарських та ремісничих об'єктів, садиби окремих заможних містян.

Перекази повідомляють, що під городищем, глибоко під землею, розташоване підземне місто. Вчені стверджують наявність тут підземних лабіринтів, можливо, рукотворного походження.

Унікальний комплекс Стільського городища, що розкинувся на площі близько 200 км², є непересічною пам'яткою давньої слов'янської та української історії та культури, яка не має аналогів на європейському континенті.

ЛегендиРедагувати

В одному з переказів повідомляється, що на горі над селом в давні часи існувало велике місто — столиця князівства чи держави. Його недоступні стіни витримували численні ворожі набіги. Одного разу вороже військо довго утримувало місто в облозі, але так і не наважилося штурмувати його. Якось увечері ворожі полчища із запаленими смолоскипами почали відступати від міста. Повіривши у це, жителі міста зняли охорону і відчинили головні ворота. В цей час ворожий загін, що переховувався у засідці, увірвався в місто і підпалив його. Заграва пожежі високо здійнялась угору, що було умовним знаком до повернення ворожого війська. Місто тоді було спалене дотла. Переживши трагедію, уціліле населення переселилося у долину річки Колодниці, де заклало початок новому поселенню, яке назвало Стольсько на пам'ять про колишню столицю.

Пам'ять донесла до наших часів давні назви окремих частин міста: «Золоті Ворота», «Залізна Брама», «Вежа», «Княжа Криниця», «Коморище», «Підкоморище», «Химина долина», «Гребля» та інші.

Фільм Habitat (2021)Редагувати

Влітку 2021 року на терені Стільського городища відбувся проєкт організований дослідницею Софією Каськун та ГО "Екологія. Культура. Мистецтво". В рамках проєкту були реалізовані майстер-класи, а також фото-пленер, в результаті якого постали серії фотографій про актуальне Стільсько. Також В рамках проєкту студія Zemla Studio зреалізувала три фільми "Habitat" - базований на легендах та переказах місцевого населення, який розповідає історію першого дослідника Стільського городища Васила Дереша, фільм про те, як знімався "Habitat", у фільмі можна почута також свідчення і спогадилокальних мешканців та інтерв'ю із Василем Дерешем, який детально розповідає про історію свого першого дослідження цих теренів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати