Відкрити головне меню

Свя́то-Стрі́тенська це́рква — парафіяльна православна (УПЦ МП) церква, пам'ятка архітектури національного значення, розташована у давньому передмісті Олики — Залісочому (тепер село Залісоче Дідичівської сільської ради Ківерцівського району). Храм споруджений на кошти парафіян у 1784 році.

Стрітенська церква в Олиці
Olyka Stritenska church.jpg
Стрітенська церква
50°43′39″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. / 50.7276611° пн. ш. 25.81667° сх. д. / 50.7276611; 25.81667Координати: 50°43′39″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. / 50.7276611° пн. ш. 25.81667° сх. д. / 50.7276611; 25.81667
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЗалісоче
Поч. будівництва 1784
Стиль бароко
Належність УПЦ МП[1]
Стрітенська церква (Олика). Карта розташування: Україна
Стрітенська церква (Олика)
Стрітенська церква (Олика) (Україна)
Стрітенська церква у Вікісховищі?

Стрітенський храм у Залісочому — один з класичних зразків архітектури бароко волинської школи. За даними церковного літопису, церква мурована на вапняному розчині з металевою арматурою, має товщину стін близько чотирьох метрів, що, вочевидь, було продиктовано розташуванням храму обіч тракту. Споруда виконувала й оборонні функції. Церква, яка відноситься до архітектури 18 століття, є найдавнішою збереженою пам'яткою православ'я у давній Олиці[2].

Зміст

Історія храмуРедагувати

Перша церква була дерев'яною. За фундації князя Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки» у 1727 році поруч з Луцькою брамою було зведено парафіяльний храм, так звана церква «на могилках», яка через півстоліття була знищена пожежею. На цьому ж місці обіч шляху у 1784 році вже на кошти парафіян місцевими майстрами було побудовано кам'яну церкву Стрітення Господнє.

Церковний історик Микола Теодорович дає наступну характеристику Стрітенської церкви в Олиці кінця 19 століття століття і майна, яке їй належало:

«
Побудована в 1784 році на кошти прихожан. Кам'яна, з дерев'яним восьмигранним склепінням, міцна, покрита жерстю в 1864 році і пофарбована назелено. Дзвіниця дерев'яна, міцна. Начинням і богослужбовими книгами достатня. Приход 7-ми класний. Копії метричних книг зберігаються з 1720 року, віросповідні відомості з 1824 року. При церкві діяли богодільня з 1878 року, церковно-приходська школа для навчання дітей, маломісна і темна, в якій навчалося 13 хлопчиків і З дівчинки.

Землі присадибної з городами 1 десятина 1200 сажнів, орної 31 десятина. На цю землю є дарча, дана 30 червня 1727 року князем Казимиром - Михайлом Радзивілом, а також документ від 15 жовтня 1848 року По якості ґрунту земля суглиниста. Церковна клуня для зберігання церковного хліба, зібраного з оброчних статей. Священик Іван Лисицький (на службі з 1864 р.) і псаломщик Олександр Васильович Картинський (на службі з 1871 р.). Приписна цвинтарна Хрестовоздвиженська церква..

»

За даними церковного літопису, мурована на вапняному розчині з металевою арматурою, має товщину стін близько чотирьох метрів, що, вочевидь, було продиктовано розташуванням храму обіч тракту. Споруда виконувала й оборонні функції.

За переказами, при завершенні кам'яного склепіння впав купол. Не було майстра, котрий би взявся його вимурувати. Однак, все ж зголосився один олицький тесляр, котрий запропонував збудувати баню з дерева і за півтора місяця завершив роботу.

Пожежа у першій чверті 19 століття значно пошкодила храм, навіть впав купол. У 1864 році церкву капітально відремонтували. В єдиний комплекс із храмом входить і дерев'яна двоярусна, завершена куполом дзвіниця, нижній поверх якої може слугувати і за в'їздну браму. Це дещо незвична для Волині пам'ятка архітектури споруджена 1806 року[2].

Нині церква є парафіяльним храмом села Залісоче Ківерцівського благочиння Волинської єпархії УПЦ МП[1].

Стрітенська церква та дзвіниця є пам'ятками архітектури національного значення, охоронний номеру комплексі № 120/0, охоронний номер церкви № 120/1, дзвіниці № 120/2[3].

АрхітектураРедагувати

ЦеркваРедагувати

 
План церкви

Екстер'єрРедагувати

Спочатку була цілком кам'яною, але після пожежі в першій чверті 19 століття впало склепіння. Пізніше було зроблене нове дерев'яне. У 1864 році церкву капітально відремонтували, покрили жерстю, пофарбували. Наступні ремонти проводилися в 1870 році, 1908-1910 роках. Одна з найдосконаліших пам'яток архітектури бароко волинської школи.

Цегляна, оштукатурена, за відомостями церковного літопису зведена на вапняному розчині з металевою арматурою. Класичний зразок центричної споруди. У масивних стінах восьмигранного в плані основного об'єму по сторонах світу прорізані три квадратних та напівкругле приміщення[4][5]. У двох симетрично протилежних ризалітах містяться нартекс та презбітерій[6]. У проміжних гранях влаштовані великі ніші з високими вікнами. Таким чином у стінах немов би заховані вісім масивних пілонів, які підтримують широкий (16 м в діаметрі) дерев'яний купол, м'якої барочної форми. Стрункість силуету надають вертикальні лінії пілястр і прорізані в гранях високі вікна. В інтер'єрі точно знайдені пропорційні співвідношення частин, чіткий ритм розчленованих стін, вікон, пілястр[5].

Інтер'єрРедагувати

 
Іконостас церкви Стрітення Господнього. Фото першої половини 20 століття

В інтер'єрі храму гармонійно поєднуються досконала архітектура доби бароко, дерев'яне різьблення і волинський іконопис другої половини 18 століття. Пам'яток з попереднього храму першої чверті 18 століття, знищеного пожежею, не збереглось.

Нинішній іконостас часу будівництва храму і виготовлений для інтер'єру саме даної церкви, про що свідчить його відповідність архітектурі будівлі. Він довершено вписується в інтер'єр. Іконостас одноярусний зі скромною декоративною решіткою і розкішними царськими вратами з пишними рокайлями (завитками), характерними для стилю рококо, який з середини 18 століття поширюється в декорі інтер'єрів волинських храмів. Пишне декоративне різьблення використовувалось саме в різьбі царських врат, пристінних головних та бічних вівтарях, картушах виносних ікон. Найкращі зразки декоративного різьблення в стилі рококо різних видів маємо саме в інтер'єрі церкви в Залісоче. Іконостас Стрітенської церкви має високу центральну частину, яка розташована в підкупольному просторі, а бокові — в бокових навах. Круглі колонки намісного ряду завершуються пишними капітелями з візерунком листя аканту в обрамленні невеликих волют. В оздобленні врат використані рокайлі, вогники, кетяги квітів. Медальйони з зображеннями євангелістів неправильної витягнутої форми поміщені в мушлі. Різьба легка, прозора. Колонка, яка розділяє половинки дверей, різьблена орнаментом з дрібного лаврового листя, завершується короною з хрестом. У центрі іконостасу ікона «Спас Вседержитель» у профільованій рамі з рокайльними мотивами. Обабіч ікони — каннельовані колонки з капітелями, що аналогічні капітелям колон намісного ряду. Вся конструкція іконостасу з боків прикрашена цікавою решіткою, краї якої утворені продовгуватими волютами. Навершя аркоподібне у формі квадріофолію з іконою «Благовіщення», що виступає над аркою і увінчується чотириконечним хрестом. Ікону підтримують руками ангели, крупні фігури яких розташовані на наверші.

Широко і розмаїто стиль рококо представлений в храмах Волині в різьбі кіотів запрестольних і бокових вівтарів та виносних двосторонніх ікон 18 століття. У багатих різьблених кіотах цього часу подані в Стрітенській церкві ікони «Миколай Чудотворець» і «Різдво Христове» та виносна двохстороння ікона «Богородиця Одигітрія» в картуші.

Інтер'єр храму доповнюють живописні полотна кінця 18 — початку 19 століття. Це вісім медальйонів із зображеннями святих апостолів, писані олійними фарбами, які розміщені на кожній з восьми колон храму. Чотири полотна з зображеннями святих євангелістів Луки, Матвія, Івана, Марка розміщені по периметру храму. У живописі використана характерна для волинського іконопису кольорова гама — поєднання відтінків червоного, синього і жовтого кольорів.

Волинські майстри минулого століття славилися й карбуванням по металу. Карбовані ризи 17 — 18 століття накладені на ікони «Косьма і Даміан» та «Миколай Чудотворець». Риза ікони «Косьма і Даміан» має оригінальне вирішення, покриває зображення святих, поданих у повний зріст.

Всього у Стрітенській церкві села Залісоче зберігається 21 пам'ятка сакрального мистецтва. Це — 7 пам'яток дерев'яного різьблення, 2 ікони волинської школи іконопису «Свята Варвара» і «Стрітення» другої половини 18 століття і 12 живописних полотен того ж часу. Це є власне найціннішим збереженим в межах давньої Олиці комплексом пам'яток різних видів сакрального мистецтва, який представляє православ'я, історію і культуру цієї місцевості.

Більш ранніх пам'яток православ'я в Олиці не збереглося. У істориків, зокрема, у Володимира Антоновича, є згадки про цінну реліквію — хрест митрополита Феогноста зі старослов'янськими написами, який знаходився у Стрітенському храмі ще в 19 столітті[2].

ДзвіницяРедагувати

Дзвіниця, побудована в 1806 році, розташована на осі церкви. Дерев'яна, квадратна в плані, двоярусна, з відкритою галереєю, завершена куполом[5].

МалюнокРедагувати

Невідомий художник. Олика. Луцька брама. 1936 р. Папір, туш, «сухий пензлик»; 17,3 х 24,9 см. Фонди Волинського краєзнавчого музею. Інв. № Г-219.

На передньому плані зображено муровану двоярусну прямокутну споруду з арочним проїздом і фігурними бійницями. Справа віддалік фрагмент церкви за дерев'яним парканом.

Зліва внизу напис «Ołyka», справа монограма художника і дата «KN-36»[7].

ГалереяРедагувати

 
Невідомий художник. Олика. Луцька брама та Стрітенська церква (на задньому плані). 1936 р.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Панахида по новопреставленому батюшці // Офіційний сайт Волинської єпархії УПЦ МП[недоступне посилання з липень 2019]
  2. а б в Ковальчук Є. Пам'ятки православ'я Олики // Історична Волинь
  3. Офіційний сайт Управління культури і туризму Волинської облдержадміністрації. Пам'ятки містобудування і архітектури Волинської області. Архів оригіналу за 25 червень 2013. Процитовано 10 грудень 2011. 
  4. Справочник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.76) (рос.)
  5. а б в Справочник «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» (том 2 ст.77) (рос.)
  6. Гжегож Ронковскі. Путівник Західною Україною. Волинь. стор. 260 (пол.)
  7. Ілона Несторук «Замок Радзивілів в Олиці в графіці кін. XIX — поч. ХХ ст. Каталог з фондів Волинського краєзнавчого музею» // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивілли в історії Волині та України. Матеріали XVIII Волинської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції: Наук. зб.—Луцьк, 2006.—305 с., іл.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати