Стра́тин  (стара назва — Стрятин) — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Колишнє містечко. Герб Стратина — відміна гербу Корчак.

село Стратин
Stratyn coat of arms (XVII).svg
Герб
Стратин Шевченко.jpg
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківський район
Рада Рогатинська міська громада
Код КАТОТТГ UA26040270590060853
Код КОАТУУ 2624486201
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1464
Населення 561
Площа 23,743 км²
Густота населення 23,63 осіб/км²
Поштовий індекс 77022
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°28′25″ пн. ш. 24°42′06″ сх. д. / 49.47361° пн. ш. 24.70167° сх. д. / 49.47361; 24.70167Координати: 49°28′25″ пн. ш. 24°42′06″ сх. д. / 49.47361° пн. ш. 24.70167° сх. д. / 49.47361; 24.70167
Водойми р. Студений Потік
Відстань до
обласного центру
61 км
Найближча залізнична станція Рогатин
Місцева влада
Адреса ради 77022 Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Стратин, площа Шевченка, 8
Карта
Стратин. Карта розташування: Україна
Стратин
Стратин
Стратин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Стратин
Стратин
Мапа

CMNS: Стратин у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської области» увійшло до складу Рогатинської міської громади [1]

ІсторіяРедагувати

Згадується 8 листопада 1445 року в книгах галицького суду[2].

Перша писемна згадка про село датується 1464 р.:
Васько Балабан зі Стратина згаданий 4 червня 1464 у записках Актів галицьких.[3]

На межі XVI—XVII століть, тут розташовувалась знаменита Стрятинська друкарня, котра діяла під керівництвом Федора Балабана — небожа львівського єпископа Гедеона. У 1610—1640 рр. Олександром Балабаном тут збудовано фортецю, ринкову площу, ратушу, культові споруди.[4]

Дідичем Стратина був зокрема, Ґабріель Сільніцький. На його прохання 13 жовтня[5] 1671 р. поселення отримало від короля право на ярмарок і торги,[6] також магдебурзьке право, стало містом.

До 1914 р. у місті існувала Стратинська ратуша — будівля, в приміщеннях якої засідав орган місцевого самоврядування. З часом через віддаленість від великих міст і головних доріг Стратин занепадає. У 1921 р. в ньому проживало 373 особи.

У 1870-х рр. львівський краєзнавець Антоній Шнайдер склав для містечка Стратина проєкт герба з зображенням родового знаку колишніх власників міста — Балабанів: на червоному тлі три срібні геральдичні бруски («вруби»). Проєкт не було затверджено офіційно, і в діловодстві Стратина до 1918 р. перебували «написові» (без геральдичних зображень) печатки.

1 жовтня 1932 р. було ліквідовано сільські гміни Стратин-місто і Стратин-село Рогатинського повіту Станіславського воєводства, а з їх території утворена сільська гміна Стратин того ж повіту і воєводства.[7]

Попри втрату статусу міста, Стратин чітко поділявся на місто і село. У 1939 році в «місті» проживало 460 мешканців (310 українців і 150 євреїв), у «селі» проживало 1820 мешканців (1710 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів і 20 євреїв)[8].

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Перебували, проживалиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 2021-11-12. 
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.142, № 1583 (лат.)
  3. S. 294. (лат.)
  4. У Стратині науковці досліджували фортецю
  5. Stratyn, al. Nowostratyn, mko… — S. 394.
  6. Mirosław Nagielski. Silnicki Gabriel h. Jelita (zm.1681) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXVII/…, zeszyt …. — S. 495. (пол.)
  7. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 9 sierpnia 1932 r. o zniesieniu gmin wiejskich Stratyn-miasto i Stratyn-wieś w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. (пол.)
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 68.
  9. Ilarion Swiencickyj. Berynda Panwo (też Pamwa) / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— S. 473. ISBN 8304034840 (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати