Ростислава Білинська

піаністка і педагогиня

Ростисла́ва Марі́я Віто́льдівна Біли́нська-Темни́цька (5 березня 1890(18900305), Стратин, Рогатинського повіту Австро-Угорщини — 1968,  Ньюарк, США) — українська піаністка і педагогиня. Дружина Володимира Темницького.

Ростислава Білинська
Народилася 5 березня 1890(1890-03-05)
Стратин, Рогатинський район, Івано-Франківська область
Померла 1968
Ньюарк, Нью-Джерсі, США
Поховання Український цвинтар святої Марії (Фокс Чейз)
Діяльність піаністка, музична педагогиня
Alma mater Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка
У шлюбі з Темницький Володимир Миколайович

Життєпис ред.

Ростислава Марія Білинська народилась 5 березня 1890(18900305) року в селі Стратин Рогатинського повіту Австро-Угорщини[1][2] в родині отця Вітольда Білинського та Неоніли Рибак (доньки Миколи Рибака та Антоніни Левицької). Невдовзі отця Вітольда перевели до великої парохії Коцюбинці.

Коли Ростиславі було всього 2 роки, її мама померла від тифу, тож батько для виховання доньок запросив музично обдаровану гувернантку Марію Ганшер, сироту від військового лікаря. Вже в п'ятирічному віці Ростислава почала у неї вчитися гри на фортепіано. Завдяки Марії Ганшер Ростислава також вивчила німецьку мову і здобула початкову загальну освіту.

Подальшу музичну освіту здобувала в Дівочому інституті в Перемишлі (клас проф. Наталії Кміцикевич), потім у Вчительській семінарії в Чернівцях, частково як екстерністка завдяки підготовці у вчительки з Відня піаністки Гізелі Ріхтер (матері співачки Євгенії Зарицької). Також істотно вплинув на музичну освіту Ростислави її рідний дядько по матері Амброзій Рибак, який був парохом, співаком (бас) і композитором. Ростислава також мала доступ до прекрасного рояля марки Безендорфер, що належав її дядькові по батьківській лінії Любомиру Білинському, що служив у приході Вишнівчика.

1908 року Ростислава вступила до Вищого музичного інституту ім. Миколи Лисенка у Львові (професори С. Дністрянська та Марія Криницька). У 1909—1910 роках вчилась у Відні в Консерваторії Горака (професор Глезнер). 1914 року закінчила Музичний інститут ім. М. Лисенка, склавши іспит перед дипломною комісією на чолі з Станіславом Людкевичем.

Працювала піаністкою товариства «Боян» і «Бандурист».

1912 року взяла участь у великому ювілейному концерті на честь Івана Франка, що відбувся у залі Львівської філармонії, на якому вітав Великого Каменяра митрополит Андрей (Шептицький), виступав з рецитаціями згодом великий актор і режисер Лесь Курбас. У концерті взяли участь також Лесь Новіна-Розлуцький, Михайло Микиша, Ганна Крушельницька та ін.[2][3]

Ростислава Білинська здобула визнання і згодом її запрошував С. Людкевич на концерти, присвячені творчості П. І. Чайковського (виконала соло «Тема з варіаціями», ор. 19 та на чотири руки з О. Озаркевич-Бірецькою «Патетичну симфонію») і Ф. Шуберта (виконала Сонату А-моль). Брала участь у концерт-турне хору «Бандурист» С. Людкевича містами Західної України, в яких також брали участь видатний тенор Михайло Микиша, співачка (сопрано) Олександра Парахоняківна, скрипаль О. Пежанський, віртуоз-цитрист Євген Купчинський та ін.

1917 року завідувала музичною частиною Молодого театру Леся Курбаса.[4] З матеріалів справи діяча УНР Володимира Чехівського відомо, що брат Темницького Омелян і дружина Темницького Ростислава Білинська жили у нього в Одесі в 1917 і 1918 роках.[5]

Після приходу до влади поляків отець Вітольд Білинський став парохом у містечку Скала-над-Збручем, там тоді ж перебувала і Ростислава Білинська, доглядала хворих колишніх вояків УГА і Армії УНР. Там заразився тифом її батько і помер у 1919 році.

У травні 1921 року Ростислава вийшла заміж за Володимира Темницького, колишнього міністра закордонних справ УНР. 1922 року народила доньку Руту, а 1924 року в селі Устя-Зелене народила сина Іринея (Оріха), у зв'язку з чим зробила певну перерву в музичній діяльності. За польської влади працювала викладачкою. З 1926 року читала лекції в Стрийському музичному інституті, згодом — приватні лекції у Львові, а від 1938 року викладала у Вищому музичному інституті ім. Миколи Лисенка.

1938 року помер її коханий чоловік, згодом у молодому віці померла її улюблена донька Рута (Арета). Ростислава й далі викладала в музичних школах Львова, згодом у школах Західної Німеччини, а 1952 року емігрувала до США, де викладала гру на фортепіано в Українському музичному інституті.

Пішла з життя у грудні 1968 року в Ньюарку (США). Похована на цвинтарі Св. Марії у Філадельфії (передмістя Фокс Чейз).

Родина ред.

Чоловік — Темницький Володимир Миколайович (1879—1938), був міністром закордонних справ УНР в 1919 році.

Донька Рута (Арета Романа; 1922—1943) мала непересічні акторські обдарування, померла в молодому віці.[2]

Син Іриней Юрій (Оріх; 1924—2007) був істориком, проживав у США.

Примітки ред.

  1. Володимир Темницький і його рід / Іван Головацький. — «Монастир Свято-Іванівська Лавра», 2002. — С. 55
  2. а б в Свобода, 1969, № 27 — С. 4 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 липня 2016. Процитовано 6 грудня 2020.
  3. Святкування українською молоддю ювілею Ів. Франка // Газета «Рада», № 134, 13.06.1913
  4. Українське театральне відродження: західна класика на українській сцені 1920-1930-х років: проблеми трагедійної вистави. — К.: Наукова думка, 1993. — С 46
  5. Протокол допиту Володимира Чехівського від 12 вересня 1929 р. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ № 1/2 (26/27), 2006. — С. 51 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 січня 2021. Процитовано 6 грудня 2020.

Джерела ред.