Відкрити головне меню

Стебне́ — українське село у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1 430 осіб (станом на 2009 рік).

село Стебне
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Стебнівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121287001
Облікова картка Сайт Верховної Ради 
Основні дані
Перша згадка 1633 рік
Населення 1 430 (на 2009 рік)
Територія 39,126 км²
Площа 5,489 км²
Густота населення 260,5 осіб/км²
Поштовий індекс 20208
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. / 49.01833; 30.96861Координати: 49°01′06″ пн. ш. 30°58′07″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 30.96861° сх. д. / 49.01833; 30.96861
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Водойми річка Гнилий Тікич
Відстань до
обласного центру
91,5 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Багачеве, Звенигородка
Відстань до
залізничної станції
Багачеве — 5 км
Звенигородка — 4 км
Місцева влада
Адреса ради с.Стебне,
Сільський голова Піддубний Василь Петрович
Карта
Стебне. Карта розташування: Україна
Стебне
Стебне
Стебне. Карта розташування: Черкаська область
Стебне
Стебне
Мапа

Стебне у Вікісховищі?

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Стебне знаходиться за 7 км від районного центру — міста Звенигородка та за 5 км від залізничної станції Багачеве (місто Ватутіне) по обидва береги річки Гнилий Тікич. Межує з селами Вільховець Звенигородського району, Залізнячка Єрківської селищної ради Катеринопільського райоу, та містом обласного значення Ватутіне.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про село датується 1633 роком. За легендою, якогось разу повз Звенигородку їхали чумаки. І вони вирішили не заїжджати в місто, а поїхати в об'їзд, південніше міста. В степу вони побачили невідоме село. Вирішили дізнатись, що це за поселення. Побачили, як із села виїзджає чоловік волами і підскочили до нього. Запитали його про назву села. А в того мужика був закладений ніс, і він говорив в ніс. Він хотів сказати «Степне», як і називалось село, а вийшло «Стебне». З того часу поширилась назва «Стебне».

Ще одна версія: місцеві пани дуже знущалися над кріпаками, стьобали їх батогами. Від слова "стьобати" й пішло "Стебне".

Але правильнішою є інша версія походження назви. Колись давно в цих місцях люди вирізали довгі вербові стебла — лозу, з якої виплітали кошики. Від слова «стебло» й виникло, трансформувавшись «Стебне». Стебло = Стебне. Цій версії сприяє і те, що багато майстрів з плетіння кошиків проживає у селі.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

Найбільшого розквіту сягнуло під час головування у місцевому колгоспі Василя Олександровича Циби. Тоді було збудовано дитячий садок, клуб, прокладено асфальтову центральну дорогу, бруківку у більшість прилеглих вуличок.

Топоніми селаРедагувати

У селі багато назв кутків, місцевостей:

  • Манжосівка — походить від прізвища Манжос.
  • Бондарівка — Бондаренко.
  • Заріччя — так названо, тому що за річкою.
  • Оленина гора — проживала баба Олена Бойко
  • Микитківка — Микитенко.
  • Печенівка — куток був згорів і дуже люди попеклися.
  • Маслянки — якщо вірити даним, раніше тут знаходилися маслобойні.
  • Панське — стояла панська кузня, панські майстерні. Під час с/г робіт тут підковували коней.
  • Мерешки — поблизу жили Мерещки.

СучасністьРедагувати

У селі створене та діє сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Стебне», основним напрямком виробництва якого є рослинництво, діє п'ять фермерських господарств, круподерня, олійня, млин, пилорама.

У селі є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів на 320 місць, дитячий садок (не працює), Будинок культури (без опалення), фельдшерсько-акушерський пункт, сільська бібліотека (11 800 книг), відділеня зв'язку, сім магазинів, пам'ятник воїнам-визволителям та односельцям, які загинули у радянсько-німецькій війні, пам'ятний знак жертвам голодомору.

Пам'яткиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

У селі народилась Ангеліна Сергіївна Мицик — педагог-природознавець, поетеса.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати