Старий Вишнівець

село в Україні, у Збаразькому районі Тернопільської області

Стари́й Ви́шнівець — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. До 2015 року — адміністративний центр однойменної сільської ради, якій було підпорядковано села Кинахівці, Мишківці, Поляни та Федьківці. До Старого Вишнівця приєднано хутори Кухаруки та Липник. У зв'язку з переселенням мешканців хутори Андрущуки, Масольщина та Ялинець виведені з облікових даних.

село Старий Вишнівець
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Кременецький район
Громада Вишнівецька селищна громада
Основні дані
Засноване 1395
Населення 1625
Територія 0.678 км²
Густота населення 2396.76 осіб/км²
Поштовий індекс 47315
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°53′18″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д.H G O
Водойми Горинь
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Карначівка
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, 6
Карта
Старий Вишнівець. Карта розташування: Україна
Старий Вишнівець
Старий Вишнівець
Старий Вишнівець. Карта розташування: Тернопільська область
Старий Вишнівець
Старий Вишнівець
Мапа
Мапа

CMNS: Старий Вишнівець у Вікісховищі

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Вишнівецької селищної громади. Розташоване на річці Горинь, на півдні району/

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади[1].

Історія

ред.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки середнього та пізнього палеоліту, трипільської і черняхівської культур.

Перша писемна згадка — 1395 рік, коли було побудовано замок на території села Старий Вишнівець. Льохи та підземні ходи цього замку збереглись і донині.

Старий Вишнівець згадується в Акті від 9 липня 1463 року за яким брати князі Василь, Семен і Солтан «отчині і дідичі Збаразькі» поділили між собою князівське володіння. Зокрема, Солтану Несвіцькому надано два Бутини, Городок, Манів, Олексинець, два Вишнівці, села Караєвичі, Обарів і Тинне в Луцькому повіті та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині в Крем'янецькому повіті.

Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).

У 1494 році, після нападу татар, фортеця зруйнована, а населення забрали в полон. Незабаром фортецю відбудовано.

У 1738 році князь Михайло Сервацій Вишневецький збудував у Старому Вишнівці, на правому боці Горині, ансамбль костьолу Святого Станіслава із дзвіницею. Побудований він у стилі раннього класицизму.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

Від 2022 року у приміщенні школи діє волонтерський центр[2][3].

Населення

ред.

Станом на 2007 рік населення села становило — 1538 осіб.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1562 96.12%
російська 60 3.70%
білоруська 2 0.12%
інші/не вказали 1 0.06%
Усього 1625 100%

Пам'ятки

ред.
 
Дерев'яна церква

Соціальна сфера

ред.

Працюють ЗОШ I—III ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення поштового зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди

ред.
Народилися

Примітки

ред.
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
  2. "Гартовані" ч.12 Старовишнівецька школа (укр.), процитовано 7 липня 2022
  3. Гартовані ч. 33 Хліб та кіно у Старому Вишнівці (укр.), процитовано 7 липня 2022
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Я. Г. Гелетій. Дроботюк Борис Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.

Джерела

ред.