Ставище (Квітнева сільська громада)

Стави́ще — село в Україні, у Попільнянському районі Житомирської області[1]. Населення становить 469 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ставищенська сільська рада.

село Ставище
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Громада Квітнева сільська громада
Код КОАТУУ 1824786501
Основні дані
Засноване 1618
Населення 469
Площа 4,948 км²
Густота населення 94,79 осіб/км²
Поштовий індекс 13533
Телефонний код +380 4137
Географічні дані
Географічні координати 49°57′28″ пн. ш. 29°40′37″ сх. д. / 49.95778° пн. ш. 29.67694° сх. д. / 49.95778; 29.67694Координати: 49°57′28″ пн. ш. 29°40′37″ сх. д. / 49.95778° пн. ш. 29.67694° сх. д. / 49.95778; 29.67694
Середня висота
над рівнем моря
187 м
Водойми річка Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 13533, Житомирська обл., Попільнянський р-н, с. Ставище, вул. Садова, 1
Карта
Ставище. Карта розташування: Україна
Ставище
Ставище
Ставище. Карта розташування: Житомирська область
Ставище
Ставище
Мапа

ГеографіяРедагувати

Селом протікає річка Кам'янка.

ІсторіяРедагувати

За часів царсько-російської імперії належало до Сквирського повіту Київської губернії.

Лаврентій Похилевич у своїй праці «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року пише: «Сквирский уезд — имения поезуитские, принадлежащие униатским митрополитам и бывшие старостинские Ставища, село по обеим берегам Камянки, на самой почти границе Васильковского уезда, в 6-ти верстах от Романовки на юг. Жителей обоего пола: православных 1150, римских католиков 8, евреев 18; земли считалось 2343 десятины. В 1814 году Ставище с публичных торгов куплены Бурковским, с дочерью которого женат был Федор Рыльский (см. Романовка). В 1853 году сын Федора Розеслав продал Ставище родственнику своему Феофилу Рыльскому, которому таким образом стало принадлежать в Сквирском уезде 1480 ревизских душ мужеска пола и 7247 десятин земли в селах: Ставище, Сушанке, Почуйках, Ярешках и Голячках. Он живет в Сушанке. Церковь во имя Архистратига Михаила, деревянная, построена в 1741 году, а иконостас спустя три года, т.е. в 1744 году. В 1851 и 1852 г. она расширена, ошелевана, покрыта железом, окрашена снаружи и внутри. По штатам отнесена к 6-му классу; земли имеет с хутором и усадьбой 60 десятин».

Відомі людиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Л. И. Похилевич Сказания о населенных местностях Киевской губернии. Репринт. — Біла Церква: Пшонківський, 2013. — С. 138.(рос.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати