Відкрити головне меню

Кучер Василь Степанович

Васи́ль Степа́нович Ку́чер (*7 (20) липня 1911(19110720), Війтівці — †17 квітня 1967, Київ) — український радянський письменник, член Правліня Спілки радянських письменників УРСР.

Кучер Василь Степанович
V Kucher.jpg
Ім'я при народженні Кучер Василь Степанович
Народився 7 (20) липня 1911(1911-07-20)
село Вітовці (за іншими даними – село Вербів, нині Любимівка) на Житомирщині
Помер 17 квітня 1967(1967-04-17) (55 років)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Діяльність український радянський письменник
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Партія КПРС

БіографіяРедагувати

Народився 7 (20 липня) 1911 року в селі Вітовці (за іншими даними — село Вербів, нині Любимівка) на Житомирщині. Батько був сільським вчителем, мати — простою селянкою. Після закінчення семирічної школи в селі Ставище Попільнянського району, деякий час працював на Кожанському цукровому заводі. 1926 року був направлений комсомолом на навчання до Білоцерківського педагогічного технікуму, який він і скінчив у 1930 році. В цей час він вже починає виступати в пресі, ставши сількором окружної газети «Радянська нива» в Білій Церкві, а згодом і «Радянського села» в Харкові.

У 19301934 роках навчається в Харківському університеті і працює спершу в газеті «Сільськогосподарський пролетар», а потім у редакції журналу «Трактор». Перше оповідання В.Кучера «Ініціатива» було опубліковано 1931 року в журналі «Молодий більшовик». На початку 1930-х років він став членом літературного об'єднання «Трактор» (входило до спілки селянських письменників «Плуг») а з 1934 року — член Спілки радянських письменників. В. Кучер відслужив у Червоній армії (закінчив військову авіаційну школу в Харкові), працював на редакційній роботі в журналі «Молодняк» (пізніше «Молодий більшовик») та у видавництвах, публікував статті та нариси в періодичній пресі, та багато і плідно працював на літературній ниві. В 1940 році вступив в ВКП(б).

З початку німецько-радянської війни В. Кучер — фронтовий кореспондент армійської газети «За Родину», очолює воєнний відділ газети «За Радянську Україну», керує радіостанцією. Брав участь у боях при обороні Одеси, Севастополя, Сталінграда, нагороджений бойовими орденами і медалями, війну закінчив у званні капітана третього рангу. Після війни повністю присвятив себе літературній роботі, займаючись цією справою до останнього дня свого життя.

 
Могила Василя Кучера

Помер 17 квітня 1967 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ТвориРедагувати

  • «Дві новели», збірка (1932)
  • «Марта», збірка (1932)
  • «Cuscuta», збірка (1932)
  • «Мої друзі», збірка (1934)
  • «Все вище і вище», збірка (1936)
  • «Квітує жито», збірка (1938)
  • «Дорога веде на заставу», збірка (1939)
  • «Кармалюк», повість (1940)
  • «Морський характер», збірка (1942)
  • «Людмила Павлюченко», нарис (1943)
  • «Засвітились вогні», збірка (1947)
  • «Золоті руки», збірка (1948)
  • «Полтавка», збірка (1949)
  • «Зорі в степу», збірка (1951)
  • «Вогник», збірка (1952)
  • «Чорноморці», роман (1952)
  • «Дружба», збірка (1954)
  • «Устим Кармалюк», роман (1954) — гостросюжетний роман про відомого ватажка українського селянського визвольного руху проти російського кріпосництва на Поділлі Устима Кармалюка. Автор торкається подій повстання декабристів, побуту засуджених українців у таборах Сибіру. Персонажем роману є також відомий російський художник Тропінін Василь Андрійович.
  • «Криниця», збірка (1955)
  • «Секрет», збірка (1956)
  • «Прощай, море», роман (1957)
  • «Дорога до людей», збірка (1958)
  • «Шовкові струни», збірка (1958)
  • «Шумлять верби», збірка (1959)
  • «Червоний вогонь», збірка (1959)
  • «Трудна любов», роман (1960)
  • «Чарівна ткаля», збірка (1960)
  • «Голод», роман (1961)
  • «Намисто», роман (1964)
  • «Орли воду п'ють», роман (1966)
  • «Ми не спимо на трояндах», роман (1967)

Кінематографічні роботиРедагувати

Автор сценарію художнього фільму «Вітер зі Сходу» (1941, у співавт.), документальних кінокартин: «Село відроджується» (1946), «їх приголубила Вітчизна» (1949), «Книга — народу» (1951), «Свято достатку» (1952), «Львів» (1953), «На ювілейній виставці образотворчого мистецтва» (1954), «Земля Київська» (1958), дикторського тексту до стрічки «Свято на Тарасовій землі» (1964).

Пам'ятьРедагувати

 
Василю Кучеру на вулиці М. Коцюбинського, 2 у Києві

ЛітератураРедагувати

  • Письменники Радянської України. 1917—1987. К., 1988. — С.340;
  • Енциклопедія Українознавства. Т.4. Львів, 1994. — С.1247