Словник ісламських термінів
стаття-список у проєкті Вікімедіа
(Перенаправлено з Список ісламських термінів)
Ця стаття містить список термінів, пов'язаних із ісламом, а також короткий тематичний словник (в якому частина термінів зі списку повторюється).
| Зміст: | А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Словник Посилання |
|---|
А ред.
- Абая (араб. أباءة — сукня) — довга жіноча сукня з рукавами, що не підперізується, для носіння в громадських місцях.
- Абдест (вуду) (араб. وضوء — омивання) — ритуальне омивання, що є обов'язковою умовою для здійснення намазу, тавафу, дотику до Корану, що включає в себе омивання обличчя, рук, голови та ніг.
- Авлія (араб. أولياء) — праведники, наближені до Аллаха, ревні у молитвах, поминання Аллаха та інших видах поклоніння. У суфіїв — «святі», що можуть мати надприродні можливості (карамати).
- Аврат (араб. عورة — слабке незахищене місце, статеві органи) — частина тіла, яку мусульмани зобов'язані прикривати перед іншими людьми. Для жінок авратом прийнято вважати все тіло за винятокмом овалу обличчя та кистей рук, для чоловіків — від пупка до колін включно.
- Агль аль-Байт (араб. أهل البيت — люди дому) — члени сім'ї та дружини пророка Мухаммада, а також самоназва шиїтів.
- Агль аль-Кітаб (араб. اهل الكتاب) — люди Писання.
- Агль ас-Сунна валь Джама'а (араб. أهل السنة والجماعة — люди Сунни та громади) — самоназва сунітів.
- Адат (араб. عادات — звичаї, традиції) — загальна назва звичаєвого права, яке протиставляють релігійному праву (шаріату).
- Азаб аль-кабр (араб. عذاب القبر) — випробування та покарання, які проходить людина після смерті до настання Судного дня.
- Азан (араб. أَذَان) — заклик до молитви (намазу), який читає муедзин.
- Акіда (араб. عقيدة — віра, догма) — комплекс переконань мусульман, що розкриває суть іману.
- Акіка (араб. عقيقة — перерізання) — жертвоприношення одного чи двох баранів, яке вчиняють при народженні дитини.
- Аль-Акса (араб. المسجد الاقصى — віддалена мечеть) — мечеть на Храмовій горі в Єрусалимі, третя святиня ісламу.
- Ансари (араб. أنصاري — помічники [пророка]) — корінні мешканці Медини, що прийняли іслам і стали сподвижниками пророка Мухаммада. Разом із мугаджирами складали мусульманську громаду Медини.
- Аср (араб. عصر) — надвечірня молитва.
- Ахірат (араб. الآخره — кінець, останній) — вічне, загробне життя, що складається з життя в раю чи в пеклі.
- Аят (араб. آية — знамення) — — найменший відокремлений текст Корану, вірш; Коран містить 6236 аятів.
- Аятола (араб. آية الله — знамення Аллаха) — шиїтський релігійний титул, що дає право виносити самостійні рішення щодо правових питань.
Б ред.
- Барака (араб. بركة — благословення) — Божественне благословення, яким можуть бути наділені пророки та їхні близькі.
- Барзах (араб. برزخ — перешкода) — місце перебування людської душі в період між фізичною смертю та днем воскресіння із мертвих.
- Бісміллах (араб. بسملة) — фраза, що означає «Ім'ям Аллаха Милостивого, Милосердного!», якою починаються всі сури Корану, крім дев'ятої.
- Біда (араб. بدعة — нововведення) — нововведення, що з'явилося в ісламі після періоду життя пророка Мухаммада та його сподвижників.
- Бугтан (араб. بهتان) — наговір.
- Бурак (араб. البراق — той, що сяє; блискавичний) — тварина із потойбічного світу, на якій пророк Мухаммад здійснив нічну подорож (ісра) із Мекки в Єрусалим.
В ред.
Г ред.
- Газават (араб. غزوات — вторгнення) — війни, в яких особисто брав участь пророк Мухаммад. Іноді виступає синонімом джигаду. Деякі теологи розрізняють джигад як духовну боротьбу і газават як збройну боротьбу.
- Гийба (араб. غيبة) — пліткарство.
- Гіджра (араб. هجرة — переселення) — вимушене переселення мусульман із Мекки в Медину 622 року. Це стало новою віхою в історії ісламу, тому мусульманське літочислення починається з дня переселення пророка Мухаммада (15—16 липня 622 року).
- Гурія (араб. حورية) — райська діва.
- Гусль (араб. غسل — купання) — акт повного очищення тіла через ритуальне купання.
Д ред.
- Дават (араб. دعوة — заклик) — заклик, запрошення в іслам, прозелітизм.
- Даджаль (араб. الدجال — брехун) — аналог християнського Антихриста.
- Дар аль-іслам (араб. دار الإسلام) — земля ісламу.
- Дар аль-куфр (араб. دار الكفر) — земля невір'я.
- Дар аль-харб (араб. دار الحرب) — земля війни.
- Джамаат (араб. جامعة) — зібрання: всесвіт, мечеть, громада.
- Джамарат (араб. رمي الجمرات — кидання каміння) — обряд кидання каміння в стовпи, що символізують шайтана.
- Джанаба (араб. جنابة — осквернення) — стан статевого осквернення, що настає після статевої близькості чи полюції уві сні.
- Джаназа (араб. جنازة) — похорони.
- Джаннат (араб. جنّة — сад) — рай, райські сади, в яких будуть перебувати праведники та вірні.
- Джаганнам (араб. جهنم — Геєна) — пекло, вічне місцеперебування грішників та невірних після смерті.
- Джагілія (араб. جاهلية — невігластво) — доісламські часи, часи язичництва; Джагіль (جهل) — невіглас.
- Джибріль (араб. جبريل — могутність Бога) — ангел, що відповідає за передачу одкровень Аллаха пророкам. Відповідає біблійному Архангелу Гавриїлу.
- Джизія (араб. جزْية — данина) — подушний податок, що стягують з дорослих чоловіків-немусульман, що живуть на території мусульманської держави в обмін на звільнення від служби в армії.
- Джильбаб (араб. جلباب — халат) — цільний жіночий одяг, що покриває все тіло, залишаючи непокритими лише кисті рук, ступні та очі.
- Джин (араб. جنّ — джин) — творіння, створене з вогню, що має свобідну волю. Джини можуть бути як мусульманами, так і невірними (шайтани, біси).
- Джигад (араб. الجهاد — старанність, зусилля) — старанність у благих ділах, докладання зусиль у благих ділах, боротьбі за віру.
- Джуз (араб. جزء — частина) — одна тридцята частина Корану.
- Джума-мечеть (араб. مسجد الجمعة — п'ятнична мечеть) — мечеть для здійснення п'ятничної молитви.
- Джума-намаз (араб. صلاة الجمعة) — п'ятнична молитва.
З ред.
- Забур (араб. زبور) — Псалтир.
- Закят (араб. زكاة — те, що очищує) — обов'язкова милостиня, податок, який стягують раз на рік з мусульман, що мають певне майно. Один із п'яти стовпів ісламу.
- Зикр (араб. ذكر — поминання) — духовна практика, що полягає в багаторазовому промовлянні молитовних формул, що містять ім'я Аллаха.
- Зиммі (араб. ذمي — договір) — збірна назва немусульманського населення (переважно тих, що сповідували християнство, юдаїзм, зороастризм тощо) на території держав, що жили за законами шаріату.
- Зина (араб. الزنا) — перелюбство.
- Зиндик (араб. زِنْدِيقٌ) — єретик.
- Зіярат (араб. زِيارة — візит, паломництво) — святе місце, місце паломництва мусульман.
- Зугр (араб. الظُّهْر) — полуденна молитва.
І ред.
- Ібадат (араб. عبادة — служіння) — поклоніння, в якому розуміють всі явні та приховані слова та дії, угодні Аллаху. До поклоніння належать намаз, піст, жертвоприношення, благання, обітниці тощо. В ширшому значення поклонінням вважають будь-яке благодіяння, що здійснюють заради Аллаха.
- Ід аль-Адха (араб. عيد الأضحى) — , в Україні більш відоме як Курбан-байрам (тур. Kurban Bayramı) — свято жертвоприношення і завершення хаджу, що відзначають в 10 день місяця Зуль-хіджа в пам'ять жертвоприношення пророка Ібрагіма (Авраама).
- Ідда (араб. عدة — декілька) — період (4 місяці та 10 днів) вичікування після розлучення чи смерті чоловіка, протягом якого жінка не має права одружуватися з іншим чоловіком.
- Іджма (араб. إجماع — згода) — одноголосна думка більшості ісламських вчених-правників.
- Іджтигад (араб. اجتهاد — зусилля над собою) — досягнення вищого ступеня знання та отримання права самостійно вирішувати деякі питання теологічно-правового характеру.
- Ід-намаз (араб. صلاة العيد) — святкова молитва.
- Ікамат (араб. إقامة) — заклик до молитви, який читають після азану і безпосередньо перед молитвою.
- Імам (араб. إمام — проводир) — керівник колективної молитви; почесний титул найбільших релігійних авторитетів, засновників мазгабів тощо; глава мусульманської громади.
- Іман (араб. إيمان — віра) — переконання, до якого належать віра в Аллаха, Ангелів, Священне Писання, пророків, Судний День і Призначення.
- Інджиль (араб. الإنجيل) — Євангеліє.
- Інсан каміль (араб. إنسان كامل — досконала людина) — в суфізмі ідеал досконалої людини, що перемогла в собі нафс і досягла стану хакіки.
- Іншалла (араб. إن شاء الله — якщо Бог забажає) — або «Іншаллаг!» чи «Іншаллах!» — «якщо божа воля є на те». Ритуальний молитовний вигук, вигукувальний вираз, що використовується в арабських та інших мусульманських країнах, як знак смирення мусульманина перед волею Аллаха.
- Ірфан (араб. عرفان) — особливий вид сакрального знання про те, яким повинен бути істинний мусульманин-монотеїст, і про те, як досягнути близькості до Аллаха.
- Існад (араб. إسناد — опора) — ланцюжок оповідачів, що передавали хадис від пророка Мухаммада.
- Істинджа (араб. استنجاء — підмивання) — правила поведінки в туалеті (а також у ситуації, що супроводжує сечовипускання та випорожнення), наказані мусульманину шаріатом.
- Істихсан (араб. استحسان) — винесення релігійної постанови з огляду на внутрішній голос. Подібну практику допускали Абу Ханіфа та його послідовники, хоча абсолютна більшість мусульманських богословів відкидали її.
- Ітикаф (араб. عتكاف) — усамітнення в мечеті заради поклоніння Аллаху, протягом якого мусульманин не має права без поважної причини покидати мечеть і здійснювати злягання з дружиною.
- Іфтар (араб. إفطار — розговіння) — прийом їжі після заходу сонця під час посту.
- Іхрам (араб. إحرام — посвячення) — особливий стан духовної чистоти паломника, що здійснює хадж. Для перебування в ньому необхідно здійснити повне омивання тіла, загорнутися в особливий одяг і дотримуватися правила іхрам. Так само називають спеціальний одяг, який одягають під час здійснення великого паломництва.
- Іхсан (араб. احسان) — високий ступінь віри, що дозволяє людині здійснювати справи щиро заради Аллаха так, наче він бачить Його (оскільки навіть якщо він не бачить Його, то знає, що Аллах бачить його).
- Іша (араб. عشاء) — нічна молитва.
К ред.
- Кааба (араб. الكعبة — куб) — мусульманська святиня у вигляді кубічної будівля у внутрішньому подвір'ї Заповітної Мечеті в Мецці. В сторону Кааби мусульмани звертають свої обличчя під час молитви, а під час хаджу навколо Кааби відбувається обряд таваф.
- Каді (араб. قاضي) — суддя.
- Казф (араб. قذف) — наруга.
- Калам (араб. كلام — слово, промова) — філософсько-теологічна дисципліна.
- Кафара (араб. كَفَّارَة — спокута) — спокутування за вчинені гріхи.
- Кібла (араб. قبلة — напрямок) — напрямок на Каабу в Мецці, в якому мусульмани здійснюють молитву.
- Кур'ан (араб. قرآن) — Коран
- Курбан (араб. قربان) — жертвоприношення.
- Кутуб ас-сітта (араб. الكتب السته — шість книг) — шість авторитетних сунітських збірників хадисів, складених аль-Бухарі, Муслімом, Абу Давудом, ан-Насаї, ат-Тірмізі та імамом Ібн Маджа.
- Куфр (араб. كفر) — невір'я.
Л ред.
- Лайлат аль-Кадр (араб. ليلة القدر — ніч визначення) — одна з ночей місяця Рамадан.
- Лаух аль-Махфуз (араб. لوح محفوظ — Бережена Скрижаль) — скрижаль, на якій записано всі минулі та майбутні події у світі.
М ред.
- Магді (араб. مهدي — ведений) — провісник близького кінця світу, останній наступник пророка Мухаммада, свого роду месія.
- Магр (араб. الْمَهْرُ) — посаг, придане.
- Магриб (араб. المغرب) — вечірня молитва; Північно-Західна Африка.
- Мазгаб (араб. مذهب — доктрина, школа) — релігійно-правові школи в області мусульманського права.
- Малаїка (араб. ملائكة — посланець, вісник) — ангел, розумна істота, зазвичай невидима для людини, що беззаперечно виконує всі накази Аллаха.
- Манзиль (араб. منزل) — одна із семи рівних частин Корану.
- Масх (араб. المَسْحُ — протирання) — прання і чистка одягу та взуття, протирання шкіряних шкарпеток.
- Матн (араб. متن — дошка) — слова та дії пророка Мухаммада, описані в хадисі.
- Махрам (араб. محرم — заборонений) — близький родич, з яким жінка не має права одружуватися через родинні зв'язки, але має право залишатися з ним наодинці та вирушати в подорож.
- Ма Ша Аллах (араб. ما شاء الله — що/так захотів Бог) — також Машаллаг чи маша'Аллах
- Мінарет (араб. منارة — маяк) — башта, з якої муедзин скликає мусульман на молитву.
- Мінбар (араб. منبر — кафедра) — місце в мечеті, звідки імам читає проповіді.
- Міхраб (араб. محراب — ніша) — ніша в стіні мечеті, що вказує напрям на Мекку і до якої повертаються обличчям під час молитви.
- Муджагід (араб. مجاهد — борець, що здійснює зусилля) — учасник джигаду, а також будь-який мусульманин, чия боротьба вкладається в причинні рамки одного з визначень джигаду.
- Мугаджир (араб. المهاجرون — переселенці) — переселенці з Медини в Мекку на чолі з пророком Мухаммадом. Переселенці, біженці в країнах ісламу, люди, що здійснюють гіджру.
- Мудараба (араб. المضاربة) — спільне пайове підприємство, в якому інвестори здійснюють вклади в складчину і ділять між собою отримані прибутки чи збитки, відповідно до паю кожного учасника. При цьому одним із інвесторів неодмінно є ісламський банк (саме він вкладає фінанси, тоді як інші інвестори вкладають лише працю і знання).
- Муджадид (араб. مجدد — оновитель) — оновитель віри. Відповідно до хадису пророка Мухаммада, кожні сто років серед мусульман будуть з'являтися люди, що будуть оновлювати іслам.
- Муджизат (араб. معجزات — недосяжний) — диво, що виходить за межі людських можливостей і що служить доказом істинності пророчої місії.
- Муджтагід (араб. المجتهد — той, що старається) — вчений, що досяг рівня іджтигаду.
- Муедзин (араб. مؤذن) — служитель при мечеті, що з мінарету закликає вірян до молитви, читаючи азан.
- Мукатта (араб. مقطعة — роз'єднані літери) — поєднання літер, з яких починаються 29 зі 114 сур Корану.
- Мумін (араб. مؤمن) — вірний, вірянин.
- Мунафик (араб. منافق) — лицемір.
- Мурабаха (араб. مرابحة) — торговельна угода, за якою продавець прямо вказує витрати, які він поніс на продавані товари, і продає їх іншій особі (покупцю) з націнкою до перинної вартості, що відома покупцю заздалегідь.
- Муртад (араб. مرتد) — відступник.
- Муслім (араб. مسلم) — мусульманин.
- Муснад (араб. مسند — відносити що-небудь до чого-небудь) — збірка хадисів, у якій хадиси впорядковано відповідно до імен сподвижників, що розповідають їх від імені пророка Мухаммада.
- Мусхаф (араб. مصحف) — збірка написаних і зібраних в одному місці листів у вигляді книги, чи то Коран, чи інша книга.
- Мута (араб. نكاح المتعة — шлюб для задоволення) — тимчасовий шлюб, що був поширений серед арабів до появи ісламу і дозволений в перші роки ісламу, але зрештою заборонений. Досі дозволений серед шиїтів.
- Муташабігат (араб. متشابهات) — неясні, важко зрозумілі аяти Корану, що притягують особливу увагу коментаторів.
- Мухкам (араб. محكم) — коранічні аяти, що містять ясні та неанульовані релігійні приписи.
- Муфасир (араб. مُفسر — тлумач) — тлумач (коментатор) Корану, автор тафсиру.
- Муфтій (араб. مفتى — той, що висловлює думку) — вчений — знавець шаріату, що дає роз'яснення його основних положень і що приймає рішення щодо спірних питань у формі особливого висновку на основі принципів шаріату та прецедентах.
- Мухадис (араб. محدث) — вчений, що глибоко вивчив науку про хадиси.
- Мушаббігіт (араб. مشبهة) — антропоморфіст.
- Мушарака (араб. مشاركة) — спільне пайове підприємство, в якому інвестори здійснюють фінансові вклади в складчину і ділять між собою отримані прибутки чи збитки, відповідно до паю кожного учасника.
- Мушрик (араб. مشرك) — багатобожник.
Н ред.
- Набі (араб. نبي) — пророк.
- Наджаса (араб. نجاسة — нечистота) — нечистоти, до яких належать сеча, кал, блювота, мертвечина, свинина тощо.
- Намаз (перс. نماز), Салят (араб. صلاة) — ритуальна молитва.
- Нафіль (араб. نافلة) — необов'язкові обряди для поклоніння Аллаху, які бажано здійснювати, навіть якщо є нездійснені обов'язові намази.
- Нафс (араб. النفس — душа) — тваринні пристрасті, суть людини, її «Я».
- Нашид (араб. نشيد — поспів'я) — мусульманське обрядове поспів'я, що виконують чоловічим голосом без інструментів.
- Нікаб (араб. نقاب — завіса) — жіночий головний убір, що закриває обличчя, з вузьким прорізом для очей.
- Ніках (араб. نكاح) — шлюб.
- Нісаб (араб. نِصاب — кворум) — сума, за наявності якої людина зобов'язана виплачувати закят.
- Ніфак (араб. نفاق) — лицемірство.
Р ред.
- Раджаб-байрам (араб. إسراء ومعراج — Ісра та мірадж) — подія, що трапилася з пророком Мухаммадом, під час якої його було перенесено з Мекки в Єрусалим, після чого вознесено на небеса.
- Расул (араб. رسول) — посланець Аллаха
- Ріба (іслам) (араб. ربا) — лихварство.
- Риваят (араб. رواية — версія) — одна з версія хадиса, що йде від різних передавачів.
- Ризк (араб. رزق) — продовольство.
- Рія (араб. الرِّيَاء) — показність.
С ред.
- Садака (араб. صدقة) — милостиня.
- Сай (араб. سعى — біг) — семиразове проходження певних чином відстані між поагорбами Сафа і Марва.
- Салават (араб. صلوة — благословення) — фраза Салла-ллагу аляйгі ва салам («мир Йому і благословення Аллаха»), яку мусульмани промовляють після називання імені пророка Мухаммада.
- Саляфі (араб. سلف — попередник) — праведні попередники, що жили в перші 300 років після Гіджри. Покоління, що жили з третього століття ісламу понині, називають халяфами.
- Сахаба (араб. صحابي — друг) — сподвижники пророка Мухаммада, що бачили його.
- Сивак (араб. سواك) або Місвак щітка для чищення зубів, зроблена з гілок і коріння дерева арак (Salvadora persica), при розжовуванні якого волокна розділяються та перетворюють в пензлик.
- Сират (араб. الصِّرَاطُ — шлях, міст) — міст, що розташований над вогнем пекла; його розміри не перевищують волосини, а ширина — вістря леза меча.
- Суджуд (араб. السُّجُود) — земний уклін.
- Сунна (араб. سنة — шлях, дорога) — священний переказ, що містить хадиси пророка Мухаммада. Бажана дія.
- Сура (араб. سورة — глава, вірш) — розділ (глава) у Корані; Коран містить 114 сур.
- Сухур (араб. سحور — сніданок) — досвітній прийом їжі під час посту.
- Сухуф (араб. الصُّحُف — сувої) — одкровення Аллаха, зіслані пророкам, що передували Мухаммаду.
Т ред.
.jpg)
- Табіїн (араб. تابعین — послідовник) — мусульманин, що жив у часи пророка Мухаммада, але не бачив його особисто, або той, хто бачив і спілкувався зі сподвижником пророка Мухаммада.
- Табі ат-табіїн (араб. تابع التابعين — після табіїнів) — учні табіїнів, що ніколи не бачили сподвижників пророка Мухаммада.
- Тавасуль (араб. توسُّل — шукати близькості, добиватися прихильності) — спосіб наблизитися до Аллаха за допомогою іншої людини, Прекрасними іменами Аллаха або добрими вчинками.
- Таваф (араб. طواف — обхід навколо) — ритуальний обхід проти годинникової стрілки навколо Кааби та Хіджр Ісмаїла під час хаджу.
- Тагарат (араб. طهارة — очищення, омивання) — ритуальне очищення, що включає в себе мале омивання (адбест) і ритуальне купання (гусль).
- Таджвід (араб. تجويد — інтонізація) — особлива манера декламації Корану відповідно до встановлених правил вимови й інтонації.
- Таджсим (араб. تجسيم) — надання Аллаху тіла, антропоморфізм.
- Такафул (араб. التكافل) — система страхування, в основі якої лежить механізм розподілу прибутків та збитків між учасниками та оператором, що відповідає нормам шаріату.
- Такбір (араб. تكبير — возвеличення) — слова поминання Аллаха «Аллагу акбар», що означає «Аллах великий».
- Талбія (араб. التلبية) — молитва, яку паломники повторюють багаторазово під час усього хаджу, поки паломник перебуває у стані іхраму.
- Таляк (араб. الطلاق) — розлучення.
- Таклід (араб. تقليد — наслідування, імітація) — слідування справі авторитета.
- Такфір (араб. تكفير) — звинувачення у невір'ї (куфрі).
- Тартиль (араб. ترتيل — розспів) — повільна медитативна декламація Корану.
- Тасбіх (араб. تسبيح) — слова поминання Аллаха «Субханаллаг», що означають «Святий Аллах».
- Таурат (араб. توراة) — Тора.
- Тафсир (араб. التفسير — роз'яснення) — наука тлумачення і коментування аятів Корану.
- Таяммум (араб. تيمم) — очищення піском чи спеціальним каменем, що здійснюють в особливих випадках замість омивання водою.
У ред.
Ф ред.
- Фаватих (араб. فواتح — літери, що відкривають) — див. мукатта.
- Фаджр (араб. الْفَجْر) — світанкова молитва.
- Факіг (араб. فقيه — юрист) — учений в галузі мусульманського права.
- Фасик (араб. فاسق) — нечестивець.
- Фетва (араб. فتوى — висновок) — рішення муфтія про відповідність тієї чи іншої дії або явища Корану і Шаріату.
- Фікг (араб. فقه — розуміння, знання) — ісламське право, юриспруденція.
- Фітра (араб. فطرة — природа, інстинкт) — первозданне єство людини; ідея людини; людина в її найкращих можливостях.
Х ред.
- Хадж (араб. حج) — паломництво.
- Хадис (араб. حديث — повідомлення) — розповідь, що містить слова пророка Мухаммада чи описує його життя і діяння, передана через ланцюжок учених-мухадисів (існад).
- Ханіф (араб. حنيف — людина, що схиляється до єдинобожжя) — релігія пророка Ібрагіма (Авраама), яку сповідував пророк Мухаммад до початку пророчої місії.
- Хатиб (араб. خطيب) — проповідник.
- Хафіз (араб. حافظ — хранитель) — той, що знає напам'ять весь Коран. Учений-мухадис, що знає напам'ять понад 100 тисяч хадисів.
- Хіджаб (араб. حجاب — покривало) — жіночий одяг, що приховує обриси тіла жінки.
- Хізб (араб. حزب — сторона, партія) — одна шістдесята Корану, половина джуза.
- Хутба (араб. خطبة) — проповідь.
Ч ред.
Ш ред.
- Шагада (араб. الشهادة — свідчення) — свідчення Єдинобожжя і посланницької місії пророка Мухаммада.
- Шам (араб. الشَّام) — Левант.
- Шагід (араб. شَهيد — свідок) — мусульманин, що загинув за віру, мученик.
- Шайтан (араб. شيطان) — злий дух.
- Шаріат (араб. شريعة — джерело) — сукупність правових, морально-етичних і релігійних норм ісламу, що охоплює значну частину життя мусульманина і проголошена в ісламі як «вічне та незмінне» Божественне установлення; одна з конфесійних форм релігійного права.
- Шафаат (араб. شفاعة — заступництво) — заступництво, що буде дозволено Аллахом вчинити в день Страшного суду пророкам на чолі з Мухаммадом за всіх грішників-мусульман, аби їх позбавили пекельних мук і вони ввійшли до раю.
- Ширк (араб. شرك) — багатобожжя.
Короткий тематичний словник ісламських термінів і виразів ред.
|
|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
| Ім'я в Корані | араб. | Ім'я в Біблії |
|---|---|---|
| Адам | آدم | Адам |
| Гаджар | هاجر | Агар |
| Гарун | هارون | Аарон |
| Давуд | داود | Давид |
| Закарія | زكريا | Захарія |
| Ібрагім | ابراهيم | Авраам |
| Ідріс | إدريس | Єнох |
| Іліяс | إيلياس | Ілля |
| Іса аль-Масіх | عيسى بن مريم | Ісус Христос |
| Ісмаїл | إسماعيل | Ізмаїл |
| Ісхак | إسحاق | Ісаак |
| Мар'ям | مريم | Діва Марія |
| Муса | موسى | Мойсей |
| Сулайман | سليمان | Соломон |
| Юнус | يونس | Йона |
| Юсуф | يوسف | Йосип |
| Якуб | يعقوب | Яків |
| Ях'я | يحيى | Іван Хреститель |
| . |
| Зміст: | А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Словник Посилання |
|---|
Посилання ред.
- Михайло Якубович. Словник ісламських релігійних термінів арабського походження
- Али-заде, А. А. Исламский энциклопедический словарь. — М.: Ансар, 2007. — 400 с. — (Золотой фонд исламской мысли). — 3000 экз. — ISBN 5-98443-025-8.(рос.)
- Милославский Г.В., Петросян Ю.А., Пиотровский М.Б., Прозоров С.М. Ислам: Энциклопедический словарь / Под ред. Негря Л.В. — М.: Наука, Главная редакция восточной литературы, 1991. — 315 с. — 50 000 экз. — ISBN 5-02-016941-2.(рос.)
- Мусульманский справочник(рос.)
- Русско-арабский терминологический словарь проповедника (рос.)
- Словарь Askimam.ru(рос.)
- Исламская глоссария(рос.)
- Словарь суфийских терминов(рос.)