Філарет (Кучеров)
Митрополит Філарет (в миру Сергій Іванович Кучеров; нар. 9 серпня 1972, Київ) — архієрей УПЦ Московського патріархату. Митрополит Львівський і Галицький. Настоятель Храму преподобного Сергія Радонезького в Києві. За даними OSINT-розслідування групи Molfar є громадянином Росії[1].
| Філарет | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 20 липня 2012 | ||
| Церква: | УПЦ МП | |
| Попередник: | Августин (Маркевич) | |
| ||
| 2 січня 2011 — 20 липня 2012 | ||
| Церква: | УПЦ МП | |
| Альма-матер: | Московська духовна семінарія Київська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Тезоіменитство: | 23 жовтня | |
| Ім'я при народженні: | Кучеров Сергій Іванович | |
| Народження: | 9 серпня 1972 (51 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |
| Священство: | 28 серпня 1996 — диякон, 4 грудня 1996 — священник | |
| Чернецтво: | 25 серпня 1996 | |
| Єп. хіротонія: | 2 січня 2011 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Біографія ред.
Народився в Києві 9 серпня 1972 року в родині військового. До навчання в середній школі проживав у селі Норинську Овруцького району. Згодом сім'я переїхала в місто Цілиноград (нині — Нур-Султан) в Казахстані.
З 1978 по 1988 навчався в середній школі в Цілинограді. З 1985 по 1990 працював у хірургічному й операційному відділенні 1 міської клінічної лікарні. З 1990 по 1994 роки навчався в Московській духовній семінарії[2]. Під час навчання і до 1996 року був іподияконом єпископа Істринського Арсенія Єпіфанова та патріарха Московського РПЦ Алексія II.
Повернення в Україну ред.
З 1996 по 1999 роки навчався у Київській духовній академії УПЦ МП (тема дипломної роботи — «Століття екуменізму: перспективи та проблеми»).
25 червня 1996 року зачислений до братії Успенської Києво-Печерської лаври.
25 серпня 1996 року намісником Лаври архимандритом Павлом пострижений у чернецтво з ім'ям Філарет на честь святителя Філарета (Амфітеатрова).
28 серпня 1996 року митрополитом Сабоданом висвячений у диякона, 4 грудня того ж року — в ієромонаха.
4 грудня 1998 року зведений у сан ігумена, 28 серпня — у сан архимандрита.
З 28 серпня 1996 року по 3 березня 2003 був секретарем Духовного собору Києво-Печерської лаври. З 9 липня 1997 року по 5 лютого 2001 — скарбник лаври.
3 березня 2003 року призначений головою Синодального відділу УПЦ «Місія соціальної допомоги дітям».
5 жовтня 2008 року призначений настоятелем Храму преподобного Сергія Радонезького в Києві.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 23 грудня 2010 року призначений єпископом Дрогобицьким, вікарієм Львівської єпархії УПЦ.
2 січня 2011 в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври висвячений на єпископа-вікарія Дрогобицького.
10 лютого 2011 року, в результаті об'єднання синодальних відділів «Місія соціальної допомоги дітям» та «Церква і медицина» в Синодальний відділ у справах медицини, став його головою[3].
31 серпня 2011 року, від Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій обраний членом Громадської ради Державного агентства земельних ресурсів України на засіданні її установчих зборів[4].
Рішенням синоду УПЦ МП 20 липня 2012 року призначений єпископом Львівським і Галицьким, керівником Львівської єпархії[5].
28 липня 2017 року, Митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм піднесений до сану архієпископа.
17 серпня 2019 року возведений у сан митрополита.
Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».[6]
Критика ред.
Наприкінці вересня 2018 року був занесений в базу Миротворець[7].
Погляди ред.
На Успенських читаннях заявив про необхідність церковної єдності в Україні. «Якщо ми не захочемо війни, то її і не буде». Законна автокефалія приведе до того, що люди, які наразі перебувають в схизмі, приєднаються до Церкви. Ми мусимо іти назустріч цим діям. Дуже важливим є міжконфесійний мир. Також важлива підтримка держави щодо свободи вибору для людей[8].
Нагороди ред.
Нагороджений такими церковними нагородами[9]:
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня (Російська православна церква).
- Орден «Різдво Христове» I та ІІ ступенів.
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня.
- Орден преподобного Нестора Літописця ІІ ступеня.
- Орден преподобного Іллі Муромця ІІ ступеня.
- Орден святителя Луки Кримського.
- Відзнака Митрополита Київського і всієї України Володимира.
30 листопада 2012 року з нагоди річниці всеукраїнського референдуму 1991 року та розвиток державно-церковних стосунків в галузі охорони здоров'я, Президент України Віктор Янукович нагородив єпископа Філарета орденом «За заслуги» III ступеня[10].
Примітки ред.
- ↑ Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ Митрополит Філарет – очільник УПЦ Львівщини - ulvovi.info. ulvovi.info (укр.). 4 липня 2022. Процитовано 24 липня 2022.
- ↑ КИЇВ. Священний Синод УПЦ: призначено нового єпископа, двох архієреїв почислено за штат і відкрито три монастирі[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Єпископ Філарет (Кучеров) — член Громадської ради Державного агентства земельних ресурсів України. [Архівовано 23 січня 2013 у Wayback Machine.] Православієв Україні
- ↑ Журнали засідання Священного синоду Української православної церкви від 20 липня 2012 року. Офіційний сайт УПЦ
- ↑ Поважна рада. Орден Святого Пантелеймона. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Интерфакс-Религия: В Украинской православной церкви возмущены внесением митрополита Онуфрия в базу сайта «Миротворец». www.interfax-religion.ru. Процитовано 2 жовтня 2018.
- ↑ Andriy Dudchenko. www.facebook.com (укр.). Процитовано 20 вересня 2018.
- ↑ Настоятель парафии епископ Дрогобычский Филарет. [Архівовано 6 лютого 2011 у Wayback Machine.] Храм преподобного Сергия Радонежского (рос.)
- ↑ Президент нагородив орденами двох священнослужителів УПЦ (МП). Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)