Повітряне судно
Повітряне судно — літальний апарат, що підтримується в атмосфері у результаті його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні[1]. Повітряне судно долає силу тяжіння використовуючи статичний підйом або підйомну силу крила. До повітряних суден не належать літальні апарати та транспортні засоби, які використовують лише екранний ефект або призначені для польотів у космічному просторі, зокрема ракети, екраноплани (але не екранольоти), судна на повітряній подушці.
Сфера діяльності, пов'язана з будівництвом, експлуатацією та обслуговуванням повітряних суден називається авіацією. Повітряними суднами в авіації вважаються як пілотовані літальні апарати, тобто ті, на борту яких знаходиться екіпаж або льотчик-пілот, який здійснює керування ЛА, так і безпілотні, керування якими здійснюється оператором з землі або які здійснюють політ в автоматичному режимі за завчасно закладеною програмою.
Історія розвитку повітряних суден ред.
Хоча аеромоделювання та історії про польоти людей появились вже декілька століть тому, перший підйом людини у повітря з безпечною посадкою відбувся на повітряній кулі у XVIII столітті. Його здійснили на повітряній кулі 1783 року брати Монгольф'є.
Першим літальним апаратом, важчим за повітря, який зміг самостійно відірватися від землі, і зробити горизонтальний політ, став «Флаєр», збудований братами Орвіллом і Вілбером Райт у США. Перший політ їхнього літака був здійснений 17 грудня 1903 року[2].
У першій половині XX століття обидві світові війні давали великі поштовхи технічному прогресу. Тому, відповідно, історію повітроплавання можна поділити на 5 періодів:
- Перші польоти, від найперших спроб до 1913 року.
- Перша світова війна, 1914—1918 роки.
- Міжвоєнний період, який називають Золотим періодом авіації, 1919—1938 роки.
- Друга світова війна, 1939—1945 роки.
- Післявоєнний період, який також називають періодом реактивної авіації, 1946 — дотепер.
Види повітряних суден ред.
«Повітряний кодекс України» розрізняє державні повітряні судна, які застосовуються у військовій службі, органах митниці та прикордонній службі, службі цивільного захисту, в органах внутрішніх справ, і цивільні повітряні судна — повітряні судна, що не належать до державних повітряних суден, а входять до цивільної авіації (авіації, яка використовується для задоволення потреб економіки і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах, а також для виконання польотів у приватних цілях[1]).
Розрізняють такі види повітряних суден — автожир, аеростат, вертоліт, гвинтокрил, дирижабль, орнітоптер, м'язоліт, планер та літак. Відмінності між повітряними суднами полягають у наявності або відсутності силової установки, а також у питомій вазі цих апаратів (легші вони чи важчі за повітря). Повітряні судна, важчі від повітря, розрізняються також за масою (легкі, важкі), за конструкцією, завдяки якій вони утримуються в повітрі: наявність несучих поверхонь (крил), несучих гвинтів.
Літальний апарат, важчий за повітря — будь-який літальний апарат, у якого підйомна сила в польоті створюється головним чином внаслідок аеродинамічних сил. До них належать[3]:
- Автожир — літальний апарат, підіймальна сила якого створюється завдяки ротору, що розміщений над фюзеляжем і вільно обертається від дії зустрічного повітряного потоку (явище авторотації);
- Вертоліт — літальний апарат, що підтримується в польоті головним чином внаслідок взаємодії повітря з одним або декількома несучими гвинтами, які обертаються силовою установкою навколо осей, що перебувають приблизно у вертикальному положенні.
- Гвинтокрил — літальний апарат, який переміщується за допомогою силової установки та підтримується у повітрі внаслідок взаємодії повітря з одним або декількома несучими гвинтами.
- Дельтаплан — безмоторний літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється переважно внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхні, що дає змогу рухатися в даних умовах польоту, а керування в польоті здійснюється головним чином за рахунок переміщення центру мас (балансирне керування), зліт та посадка на якому здійснюються за допомогою ніг пілота.
- Літак — літальний апарат, який приводиться в рух силовою установкою, підйомна сила якого в польоті створюється, в основному внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, що залишаються нерухомими в даних умовах польоту.
- Мотодельтаплан — літальний апарат, який переміщується у повітрі за допомогою силової установки, підйомна сила якого в польоті створюється за рахунок аеродинамічних реакцій на крило з гнучкою аеродинамічною поверхнею на жорсткому каркасі, а керування в польоті здійснюється за рахунок переміщення центру мас (балансирне керування).
- Мотопараплан — літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які не мають жорсткого каркаса, та має злітно-посадковий пристрій на жорсткому каркасі кабіни екіпажу. Має поршневий двигун (двигуни), не більше двох місць включаючи місця екіпажу, не обмежену максимальну злітну масу.
- Мотопланер — це планер, з поршневим двигуном (двигунами), не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 850 кг.
- Параплан — безмоторний літальний апарат, підйомна сила якого в польоті створюється внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які не мають жорсткого каркаса, зліт та посадка на якому здійснюється за допомогою ніг пілота.
- Планер — літальний апарат, який переміщується без силової установки, підйомна сила якого створюється внаслідок аеродинамічних реакцій на поверхнях, які залишаються нерухомими в даних умовах польоту, має не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 750 кг.
Легке повітряне судно — повітряне судно, яке має максимальну злітну масу не більше 5700 кг, серед них виділяють:
- безмоторне надлегке повітряне судно — літальний апарат типу дельтаплан, параплан, зліт якого здійснюється за допомогою ніг пілота;
- надлегке повітряне судно — літак, мотодельтаплан, які мають не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 450 кг (для варіантів гідро і спецпризначення із встановленим обладнанням — 495 кг);
- дуже легке повітряне судно — літак, мотодельтаплан, гвинтокрил, які мають не більше двох місць включно з місцями екіпажу та максимальну злітну масу не більше 750 кг. Для дуже легкого гвинтокрила максимальна злітна маса не більше 600 кг.
| Питома маса апарата в польоті | |||
| 'Наявність'силової установки | Легший від повітря | Важчий від повітря | |
| З крилом | З несучими гвинтами | ||
| Є | Дирижабль | Літак Орнітоптер |
Вертоліт |
| Автожир | |||
| Гвинтокрил | |||
| Немає | Аеростат | ПланерПараплан | |
Правове регулювання використання повітряних суден ред.
Згідно з Повітряним кодексом України[4] повітряні судна поділяються на державні, цивільні і експериментальні.
Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстровано у реєстрі державних повітряних суден.
Повітряне судно є цивільним, якщо воно зареєстроване у державному реєстрі цивільних повітряних суден.
Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.
У державному реєстрі цивільних повітряних суден України не реєструються:
- повітряні судна, зліт яких здійснюється за допомогою ніг пілота (дельтаплани, параплани, мотодельтаплани, мотопараплани тощо);
- метеорологічні кулі-пілоти, які використовуються виключно для метеорологічних потреб, безпілотні повітряні судна, авіаційні моделі тощо;
- безпілотні некеровані аеростати без корисного вантажу.
Класифікація повітряних суден ред.
- Позакласові — Ан-124, Ан-225, А-380 тощо.
- 1-го класу (75 т і більше) — Ту-154, Іл-62, Іл-76 тощо.
- 2-го класу (від 30 до 75 т) — Ан-12, Як-42, Ту-134 тощо.
- 3-го класу (від 10 до 30 т) — Ан-24, Ан-26, Ан-72, Ан-140, Іл-114, Як-40 тощо.
- 4-го класу (до 10 т) — Ан-2, Ан-3, Ан-28, Ан-38, Л-410, М-101Т тощо.
Клас повітряного судна пов'язаний з класом аеродрому, здатного прийняти дане повітряне судно.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Повітряний кодекс України у редакції від 19.05.2011.
- ↑ Telegram from Orville Wright in Kitty Hawk, North Carolina, to His Father Announcing Four Successful Flights, 1903 December 17. World Digital Library. 17 грудня 1903. Архів оригіналу за 25 липня 2013. Процитовано 22 липня 2013.
- ↑ ІПС ЛІГА:ЗАКОН - система пошуку, аналізу та моніторингу нормативно-правової бази. ips.ligazakon.net. Процитовано 5 грудня 2023.
- ↑ http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3167-12 Повітряний кодекс України
Джерела ред.
Посилання ред.
- Військово-повітряне судно // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Екіпаж повітряного судна // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Затримання повітряного судна // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Повітряне судно // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.