Відкрити головне меню
Гвинт кріпильний
Гвинти бувають різної форми й виконують різні функції. Для порівняння поряд з ґвинтами американська 25-центова монета.
Гвинт ходовий

Гвинт, давніше ґвинт[1] (від нім. Gewinde — «нарізка», «різьба», через пол. gwint) — деталь циліндричної, рідше конічної, форми з гвинтовою поверхнею або деталлю з гвинтовими лопатями. Його основне призначення — перетворювати обертальний рух на поступальний, і крутильний момент у лінійну силу або навпаки.

Елементом, що передає зусилля можуть бути різного роду головки, шліци в торці стержня тощо. Гвинт призначений для утворення нарізевого з'єднання або фіксації. Шуруп — це різновид гвинта, який має конічне звуження на кінці і створює нарізи при вкручуванні.

Залежно від призначення існують:

  • кріпильні гвинти (для роз'ємного з'єднання деталей);
  • настановні гвинти (для взаємної фіксації деталей).

Історія появиРедагувати

Гвинтовий механізм був відомий ще у Стародавній Греції (як Архімедів гвинт). Пізніше його описав грецький математик Архіт Тарентський. У I столітті до н. е. дерев'яні гвинтові передачі вже широко застосовувалися в країнах Середземномор'я, в складі олійних і винних пресів. У Європі XV століття металеві гвинти як кріпильні вироби були дуже рідкісні, якщо взагалі були відомі.

Ручні викрутки з'явилися не пізніше 1580 року, хоча широке поширення вони одержали тільки з початком XIX століття. Спочатку гвинти були однією з численних різновидів кріплення в будівництві, і застосовувалися в столярному та ковальському ремеслах.

Широке поширення металевих гвинтів почалося після появи в 1760—1770 роках машин для їх масового потокового виготовлення. Розвиток цих машин спочатку йшов двома шляхами: промислове виготовлення гвинтів до дерев на одноцільовій машині, і дрібносерійне штампування потрібних гвинтів майстрами на напівручній машинці зі змінним оснащенням.

Кріпильні гвинтиРедагувати

Кріпильні гвинти  — основна деталь рознімного гвинтового з'єднання, має вигляд стрижня з наріззю (гвинтом) на одному кінці і голівкою на іншому. Кріпильний гвинт по металу та інших твердих матеріалах найчастіше має циліндричний гвинт трикутного профілю. Невідповідальні кріпильні гвинти малого діаметра (до 8 мм) виконуються самонарізними з конічною ділянкою різьблення неповного профілю на кінці. Такий гвинт при загвинчуванні у гладкий отвір видавлює (у м'яких металах) або нарізує (у пластмасах і твердих металах) гвинтову різьбу. Кріпильний гвинт для дерев'яних деталей, або шуруп (шруб), має на кінці конічну ділянку гвинта. Голівка гвинта призначена для притискання деталей, що сполучаються, і взаємодії з інструментом (викруткою, гайковим ключем) для прикладання обертального моменту. Поширені стандартні кріпильні гвинти з шестигранною, квадратною й іншими голівками.

Головка гвинта служить для притиснення з'єднуваних деталей і захоплення гвинта викруткою, гайковим ключем, імбусовим ключем або іншим інструментом. Набули поширення кріпильні гвинти з круглою, шестигранною, квадратною та іншими головками.

Різновид головки гвинта — секретка — застосовується для утруднення відкручування гвинта сторонніми. (Наприклад, гвинт із одним або двома отворами на головці (замість шліца), гвинти під Y-подібну викрутку і т. д. У СРСР на залізницях (кріплення колійних пристроїв, рейок) часто застосовувалися 5-гранні болти). Для автолюбителів продаються «секретки» для кріплення коліс автомобіля — всі вони, як правило, вимагають свій унікальний нестандартний ключ.

На пострадянському просторі механічні властивості болтів, кріпильних гвинтів і шпильок із вуглецевих нелегованих і легованих сталей згідно ГОСТ 1759 .4-87 (ISO 898/1-78) за нормальних умов характеризують 11 класів міцності: 3.6; 4.6; 4.8; 5.6; 5.8; 6.6; 6.8 ; 8.8; 9.8; 10.9; 12.9. Перше число, помножене на 100, визначає номінальний тимчасовий опір в Н/мм², друге число (відокремлене крапкою від першого), помножене на 10, — відношення границі пружності до тимчасового опору у відсотках. Зведення чисел, помножене на 10, визначає номінальну границю пружності в Н/мм². Найпоширеніші гвинти і болти з класом міцності 8.8 (нормальної міцності).

З'єднання деталей за допомогою гвинта і гайки називаються болтовими, а призначені для них гвинти, відповідно, болтами. Болти, як правило, мають шестигранну головку «під ключ».

Установчі (стопорні) гвинтиРедагувати

 
Установчі (стопорні) гвинти з циліндричним і конічним кінцями

Установчі гвинти використовують для фіксування розташування деталей відносно одна до одної. Для цього на кінцях мають різні виступи або заглиблення для кращої фіксації деталей. За необхідності ожуть робити спеціальні отвори під кінці настановних гвинтів.

  • Приклади кінців установчих гвинтів, по ГОСТ 12414-94 «Кінці болтів, гвинтів і шпильок. Розміри» (ISO 4753:1999):
    • конічний кінець;
    • плоский кінець;
    • циліндричний кінець;
    • засвердлений кінець;
    • ступінчастий кінець;
    • ступінчастий кінець зі сферою;
    • ступінчастий кінець з конусом;
  • за іншими стандартами:
    • рифлений кінець;
    • кульковий кінець;
    • симетричні настановні гвинти зі шліцами з обох сторін: застосовуються при автоматичному збиранні.

У маркшейдерських приладах гвинт — металевий стрижень зі спіральною наріззю й голівкою для обертання навколо осі.

Гвинт мікрометричнийРедагувати

Гвинт мікрометричний має точне виготовлення нарізі з малим кроком, застосовується у вимірювальних машинах, приладах і інструментах (наприклад, в мікрометрі — універсальному приладі, для вимірів лінійних розмірів контактним методом з високою точністю (до 1 мкм), перетворювальним механізмом якого є високоточна пара гвинт — гайка);

Елементи гвинтаРедагувати

Трьома основними елементами гвинта є:

  • Циліндричний стрижень — частина гвинта, що безпосередньо входить в отвір або вкручуються в матеріал. Стрижень частково або повністю покритий наріззю.
  • Голівка — частина гвинта, що служить для передачі на нього крутного моменту. Має лиски під гайковий ключ або шліц для викрутки. Форми голівки і шліца можуть бути дуже різноманітні.
  • Підголовник — необов'язкова частина гвинта, що безпосередньо примикає до голівки і служить для центрування гвинта або запобігання його провертання. Може мати циліндричний, овальний, квадратний перетин.

Форми головокРедагувати

Залежно від призначення розрізняють такі основні форми головок:

  • пласка;
  • опукла;
  • кругла — зазвичай, в декоративних цілях;
  • грибоподібна — низька головка сферичної форми;
  • таємна: конічна головка з пласкою зовнішньою поверхнею, призначена для втоплювання в матеріал врівень, широко використовується для шурупів;
  • напівтаємна: нижня частина — як у таємної, але верх — не плоский, а закруглений.

Види шліцівРедагувати

 

Прямий (плоский) шліц
 

Хрестоподібний шліц
Філіпс[2] (PH)
 

Хрестоподібний шліц
Pozidriv/SupaDriv (PZ)
 

Квадратна голівка
 

Шліц Робертсона
 

Шестигранна голівка
 

Шестигранний шліц
 

Захищений шестигранник
(pin-in-hex)
 

Шліц типу Torx (T, TX)
 

Захищений Torx (TR)
 

Шліц Tri-Wing
 

Шліц Torq-set
 

Голівка під вилковий ключ
(Snake-eye)
 

Шліц Triple square
XZN
 

Шліц Polydrive
 

Шліц One-way
 

Зіркоподібний 12-гранник
 

Зіркоподібний восьмигранник
 

Бристольский шліц
 

Шліц Pentalobe

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати